25/12/2025
Як простою мовою описати екзистенцію ? Це саме життя, і все що в ньому. Правда, яку ми зустрічаємо кожного дня: про людей, про себе, про світ.
Це нормально, коли зʼявляється тривога час від часу, коли життя таке невизначене, постійно змінюється і взагалі має кінець.
І навіть ніхто не бреше ( ну може в дитинстві), що життя безкінечне. Дуже природньо мати легкий присмак тривоги про свій досвід життя, хто я в ньому і для чого, який сенс взагалі, що ми тут всі робимо ?
Але є одно але. Нас не вчать дивитися і відчувати неприємні почуття, бо чого ? Бо складно про це говорити, нема знань як підтримати, лякає невизначеність, така ідея , що краще це все відчувати . Але як інакше ? Ми же почуваємо біль, коли вдарилися і нас це не зламлює, не вбиває. Ну якось болить, неприємно, шукаємо щось холодне і те, що може допомогти. І потім біль минає. Спогад залишається. Так фізичний біль. Психологічний біль, складніше , але працює така ж схема і тут, тільки прийоми більш творчі і глибокі.
Частіше, ми не помічаємо психологічний біль ( фізичний до речі, також). І все ж навіть коли ми робимо вигляд , що не помічаємо і почуттів не існує, вони нікуди не йдуть 🤷🏻♀️ бо це частина життя, частина мене і моєї реальності. До речі коли ми накопичуємо цей біль, але починає нас руйнувати…
#тривога #апатія #хронічнийбіль #біль #еміграція