17/04/2026
Сказ.
До війни в Бучанському районі реєструвалась спорадична захворюваність на сказ тварин і не кожного року. А після окупації, починаючи з травня 2022 року кількість захворювань на сказ серед тварин щорічно зростає. Під час війни дикі тварини, в тому числі і хворі на сказ (червона лисиця в основному) в пошуках їжі ринулись в населені пункти і стали розповсюджувати сказ серед домашніх та сільськогосподарських тварин.
Вірус сказу міститься в слині хворої тварини і при укусі або ослиненні потрапляє в рану чи подряпину на шкірі людини, спричиняючи цю страшну хворобу. Період від моменту зараження до перших проявів хвороби продовжується 1-3 місяці.
Протягом 3 місяців 2026 року в районі уже зареєстровано 9 тварин хворих на сказ (5 котів, 3 собаки та 1 лисиця), якими покусано, поцарапано чи ослинено 20 осіб. В цілях попередження захворювання їх на сказ, усі вони отримали медичну допомогу в лікувальних закладах та курс щеплень проти сказу.
Сказ – це особливо-небезпечна інфекційна хвороба всіх теплокровних тварин ( домашніх, сільськогосподарських та диких). Збудник хвороби – вірус. Люди заражаються хворобою від хворих тварин. Захворювання характеризується тяжким враженням центральної нервової системи і закінчується смертю.
Сказ може переносити будь-який ссавець. Найчастіше людина заражається від укусу хворої собаки, чи кота, які в свою чергу заражаються від диких тварин (особливо лисиць, яких після окупації дуже багато в населених пунктах району). Людей має насторожити поведінка тварин. Слід пам’ятати, що хворі на сказ тварини в більшості випадків агресивністю не відзначаються. Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки - втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність. Вони не тільки в нічний час, а і в день з’являються в населених пунктах, місцях утримання худоби та птиці. Деякі з них поводять себе збуджено та агресивно, у них сильне слиновиділення. Інші навпаки виглядають ніби сором’язливими. Дикі тварини рухаються повільно, допускають до себе людей. Хворі тварини також можуть їсти неїстівні предмети, бігають без причини, у собак змінюється звук гавкання. Тварини бояться пити воду. Не бояться людей. Нападають на домашніх собак. Найчастіше хворі тварини кусають людей, які намагаються взяти їх до рук. У хворих на сказ собак крім зміни поведінки з’являється інтенсивне слиновиділення, що є небезпечним при спілкуванні людини з цією твариною.
Отже, якщо ви зустрінете диких тварин; або домашніх чи сільськогосподарських тварин з дивною нетиповою поведінкою - надто збуджених, агресивних чи навпаки, недужих, кволих, напівпаралізованих - пам’ятайте, що серед них можуть бути хворі на сказ. Тому при укусі, ослиненні твариною чи пораненні - треба негайно обробити рану мильним розчином і негайно звернутися до лікаря для подальшої медичної допомоги. В разі необхідності по призначенню лікаря-провести щеплення проти сказу.
Не слід нехтувати цією порадою, адже за легковажність іноді доводиться платити життям. Пам’ятайте! Вакцинація – це єдиний засіб вберегти вас від захворювання на сказ та неминучої смерті від нього. Не відмовляйтесь від щеплень.
Епізоотична ситуація на сказ є несприятливою і буде погіршуватись далі, що пов’язано з підвищеною чисельністю лисиць, які вважаються основним джерелом інфекції в природі.
ПАМ’ЯТАЙТЕ ! Захворювання на СКАЗ не можна вилікувати, його можна лише
запобігти, вчасно отримавши щеплення проти сказу.