15/12/2025
НЕВИКОНАНИМ ПЛАНАМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
Кінець року — це той дивний момент, коли люди раптом згадують, що вони живуть за дедлайнами 😅
І до Нового року починають робити все й одразу:
— «закривати всі проєкти», які спокійно чекали з березня;
— терміново віддавати борги (крім боргів собі);
— худнути до сукні, купленої торік;
— наводити порядок по фен-шую, не наводячи його в голові;
— складати плани, які з високою ймовірністю знову не будуть виконані;
— і, звісно, накривати стіл «на заздрість всім», забуваючи, що іншим переважно байдуже.
І поки ми всі в цьому марафоні «встигнути все», варто чесно визнати: це не про ефективність — це про тривогу.
Про страх не встигнути, не закрити, не відповідати очікуванням. Частіше чужим, ніж власним.
Психологічна правда проста й не дуже приємна: кінець року не робить нас новими людьми.
Але він чудово підсвічує старі механізми — прокрастинацію, ілюзію контролю, самокритику і магічне мислення «з 1 січня почну інше життя».
Грудень — не місяць магії.
Це місяць колективного прозріння, коли всі раптом згадують про плани, які ніжно ігнорували з лютого.
І починається знайоме шоу: дзвіночки від «негативу», марафони «мінус 7 кг до Нового року» і спроби втиснути рік у тиждень, щоб «почати з чистого аркуша».
Але правда така: якщо план не працював у серпні — він не оживе в грудні. Навіть із мандаринами й вірою в диво.
Невиконані плани — не провал.
Це психологічний рентген ваших реальних пріоритетів, ресурсів і завищених очікувань.
Тому давайте без грудневого героїзму й самозречення.
Бо ви — не Санта, а 48 годин — не портал у паралельний всесвіт, де все встигається.
Так що робити?
Припинити чаклувати над «нездійсненим» і почати діяти по-чесному — з урахуванням реальності, а не ілюзій.
👉 Конкретні кроки — у каруселі. Гортай.
#психолог
