29/10/2025
Публікація про АО Семінар "Бойова Травма: Український досвід" на сайті Республіканської лікарні Вільнюського університету.
https://www.rvul.lt/index.php/2025/10/28/ukrainos-medikai-dalinosi-patirtimi-vilniuje-didziausia-kiekvienos-salies-vertybe-yra-zmoniu-gyvybes-todel-norime-dalintis-savo-patirtimi/
"Українські лікарі поділилися своїм досвідом у Вільнюсі: найбільша цінність кожної країни – людське життя, тому ми хочемо поділитися своїм досвідом."
Минулого тижня у Вільнюсі міжнародна організація AO Trauma спільно з Республіканською лікарнею Вільнюського університету (RVUL) організувала семінар «Травми на полі бою: український досвід». Одним з ініціаторів цього семінару є ортопед-травматолог доктор Олександр Ріхтер, який безпосередньо займається лікуванням поранених українських солдатів та ділиться своїм досвідом у зарубіжних країнах. «Брак спеціальних знань та навичок був одним із найбільших викликів, тому ми почали навчатися з першого дня війни. Тепер ми хочемо передати накопичені знання лікарям з інших країн», – каже лікар з України. Він детальніше розповів про найбільші виклики, з якими зіткнувся після початку війни в Україні.
Практичний семінар
Доктор О. Ріхтер закінчив Вінницький медичний університет в Україні, поглиблював свої професійні знання в США, Канаді. Пізніше став президентом українського відділення AO Trauma, всесвітньої організації ортопедів-травматологів. Кілька днів тому він разом з командою AO Trauma поділився своїм досвідом з колегами з семи іноземних країн у лікуванні бойових травм.
«Я дуже радий, що ми організували дводенний семінар для ортопедів-травматологів, який складався з лекцій, обговорення наочних матеріалів та практичних дискусій у групах. У перший день ми обговорювали основні принципи лікування бойових травм. У другий день ми обговорювали конкретні випадки, локалізацію травм кінцівок, показання та протипоказання до лікування. Крім того, це дуже залежить від багатьох лікарів інших спеціальностей. Тож ми говорили про міждисциплінарний підхід до лікування цих дуже складних травм», – каже доктор О. Ріхтер.
На запитання, що спонукало до організації цього семінару у Вільнюсі, доктор О. Ріхтер наголошує, що він намагається поділитися накопиченим досвідом, щоб інші країни могли оцінити свою готовність до надзвичайних ситуацій: «Ми почали навчатися з першого дня війни – вдосконалювати свої знання, навички та методи, тому що лікування бойових поранень та поранень цивільного населення дуже відрізняється. Тому ми хотіли поділитися цими знаннями з людьми, які допомагають нам і підтримують нас з першого дня війни. Ми хочемо, щоб ви були готові врятувати більше життів або допомогти більшій кількості людей повернутися до нормального життя».
Зіткнувшись з браком знань
На запитання, чи вважає він можливим повноцінно підготуватися до війни, доктор О. Ріхтер відповідає, що це питання має бути порушене на національному рівні. «В Україні ми зіткнулися з багатьма викликами з самого початку. Вони були пов’язані з людськими ресурсами, медичним обладнанням та засобами, а також гнучкістю в прийнятті рішень. Також я пам’ятаю, що в перший день війни я запитував себе: чи знаємо ми, як лікувати воєнні травми? Чи є якась література, яку ми могли б прочитати? Звичайно, ні в кого не було такого досвіду. Тож брак специфічних знань та навичок також був одним із найбільших викликів. Тому ми почали вчитися на кожному випадку, і тепер ділимося цими знаннями з нашими іноземними колегами», – каже доктор О. Ріхтер.
Лікар каже, що ситуація була незавидною, але рішення швидко знайшлися. У першу ніч війни він організував марафон вебінарів: «Ми всю ніч шукали спеціалістів по всьому світу, які знали, що робити з бойовими пораненнями, як їх лікувати. Вже наступного дня у нас були готові рекомендації до програми. Ця інформація є на офіційному сайті AO Trauma, і кожен може її переглянути та скористатися».
Щоб вирішити проблему нестачі спеціалістів, доктор О. Ріхтер та його колеги запровадили освітню програму на національному рівні – вони почали організовувати семінари з бойових травм. Завдяки цьому було підготовлено понад 700 ортопедів-травматологів. Він наголошує, що кількість медичних спеціалістів зазвичай готується в мирний час і є меншою, ніж та, що потрібна у воєнний час.
«Також, з самого початку ми прагнули забезпечити достатні медичні ресурси, ліки та обладнання, адже під час війни кількість пацієнтів збільшується в 4 або 5 разів. Крім того, як я вже згадував, травми, які вони отримують, набагато складніші, ніж у цивільних осіб, тому потрібно набагато більше обладнання. І, звичайно, необхідно мати план, як все буде працювати, як працюватиме медичний персонал», – наголошує лікар.
Втома медичного персоналу
Одна з найбільших проблем, що виникла через понад три роки після початку війни, – це втома медичного персоналу. Доктор О. Ріхтер каже, що люди психологічно втомилися, але він не бачить багато варіантів, щоб їм допомогти.
«Український медичний персонал повністю виснажений. Одна з причин полягає в тому, що під час війни більшість травм є справді складними, а результати лікування не найкращі. Пацієнти лікуються довго, потрібно багато операцій, щоб врятувати їхнє життя або повернути їх до нормального життя. І зрештою, лікар часто навіть не знає результату, тому мотивації не залишається. Це не ті пацієнти, які відчувають полегшення після операції, кажуть «дякую» та йдуть додому, як це було до війни. У нас також дуже великий, нескінченний потік важких пацієнтів. Тому ми працюємо вдень і вночі, 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Незважаючи ні на що, намагаєшся зробити все можливе», – каже лікар.
Доктор О. Ріхтер каже, що лікарі настільки залучені до процесу лікування, що коли у них є вихідний, вони почуваються втраченими, не можуть дивитися телевізор, не можуть читати книги та не звертають уваги на те, що їх оточує: «Вони ходять з одного міста в інше, з лікарні в лікарню, але не помічають сонця, квітів, річок, людей. Коли у них виходить вихідний, вони не знають, що робити, бо навколо них йде війна, а всередині них — порожнеча».
На запитання, яке головне послання він хоче донести до литовської медичної спільноти, доктор О. Ріхтер відповідає, що насамперед хоче подякувати вам за вашу допомогу. «Перебуваючи в Литві, я бачу багато синьо-жовтих прапорів. Це фантастично, це справжня підтримка. Ми дуже цінуємо та плекаємо це. І водночас ми хочемо віддячити вам нашим досвідом та знаннями. Я хотів би, щоб ви були готові уникнути катастрофи, подібної до тієї, яку ми пережили в Україні. Щоб врятувати якомога більше життів, бо людські життя – це найбільша цінність кожної країни. Тому краще бути готовим», – дякує доктор О. Ріхтер.
Тема дуже актуальна.
Вітаючи учасників семінару, голова Королівського університету в Вільнюсі, докторка Єлена Куткаускене, висловила щиру подяку своїм колегам та друзям з України, які погодилися поділитися своїм безцінним досвідом. «Ми дуже цінуємо ваші зусилля, особливо знаючи, що поїздка автобусом до Вільнюса тривала майже 20 годин. Ваша присутність тут нагадує нам про те, наскільки важливими є співпраця та стійкість до кризових ситуацій у медицині. Давайте вчитися один в одного, підтримувати один одного та прагнути найкращих результатів лікування пацієнтів у наших країнах», – сказала вона.
Евеліна Кондрусевічене, лікар-ортопед-травматолог, яка працює у травматологічному відділенні Королівського університету в Університеті Леонті, та долучилась до організації дводенного заходу, рада, що місця для учасників семінару були дуже швидко заповнені, що свідчить про справжню актуальність теми.
«Були учасники з Норвегії, Італії, Греції, Польщі, Естонії, Латвії та, звісно ж, Литви. Я вважаю, що під час цього заходу учасники не лише отримали основи лікування поранень, отриманих під час війни, а й завели корисні контакти, до яких вони завжди зможуть звернутися за потреби. Однак, я щиро сподіваюся, що ці отримані знання не доведеться використовувати у повсякденній діяльності, а найкращий спосіб уникнути війни – це бути до неї готовим».
«А українці, які поділилися своїми знаннями – Олександр Ріхтер, Василь Маховський, доктор Олександр Зарицький, доктор Василь Парій, Олександр Цибульський, Андрій Волна, Петро Нікітін, Костянтин Романенко, які в умовах воєнного часу, з обмеженими ресурсами та високим навантаженням пацієнтів, здобули надзвичайно цінний клінічний досвід, – це люди, які справді добре виконують свою роботу, мають великий досвід і справді віддані своїй професії. Після того, як їхні родини покинули Україну, вони залишилися у своїй країні та продовжують надавати медичну допомогу відмінної якості та організовувати навчання для своїх колег в Україні», – каже лікар РВУЛ.
28 Spa 2025 Ukrainos medikai dalinosi patirtimi Vilniuje: didžiausia kiekvienos šalies vertybė yra žmonių gyvybės, todėl norime dalintis savo patirtimi Dalia Smagurauskaitė 28 Spa 2025 Naujienos Praėjusią savaitę Vilniuje vyko tarptautinės organizacijos AO Trauma kartu su Respublikine Vi...
