https://www.facebook.com/284913315637057/

Психолог Олена Пасічник, Kyiv (2025)

02/10/2025

ПРО мозок і профілактику деменції...
1. Мозок тупіє не від віку, а від відсутності навантаження.
Прочитай книгу на 300 сторінок - і ти офігеєш, як важко стало утримувати сенс. Коли ти гортаєш Reels – ти тренуєш залежність.
Коли читаєш складне – прокладаєш нові нейронні доріжки. Не читай 10 книг на місяць. Читай одну, але з роздумом, переказом, суперечкою. Це – тренажер.
2. Стабільність – ворог мозку.
Ти йдеш однією вулицею, розмовляєш з тими самими, харчуєшся однаково — і потім дивуєшся, чому відчуття, що
«життя стало сірим».
Нейрони мозку живуть новизною: нова навичка, нова зв’язка рухів, навіть зміна руки при чистці зубів, або гниєш.
3. Ти забуваєш, як сміятися.
Дослідження доводять: у людей, які щодня сміються від душі, знижено рівень кортизолу до 40%, покращується пам’ять та робота префронтальної кори. Живий сміх — потужніший за добавки.
4. Ти не можеш прочитати 3 сторінки без того, щоб не відволіктися на повідомлення? Це не слабкість. Це цифровий зрив.
У тебе розстріляний дофаміновий ланцюг.
Техніка «помідора», читання з таймером, прогулянка в тиші парку - це не модні поради, а базова нейротерапія
Без фокусу немає мозку. Тільки роздратований ком думок.

5. Ти чув про медитацію, але ігноруєш.
Бо боїшся тиші. А саме у тиші мозок робить дефрагментацію – пов’язує спогади, зміцнює знання.
10 хвилин сидіти, нічого не роблячи, і не перевіряти телефон – складніше, ніж пробігти 5 км.
Але ефект — набагато глибший. Почни з 3 хвилин.
Слухай шум вітру. Це і є профілактика деменції

30/09/2025

🧠 Війна і пам’ять: чому ми забуваємо?

«...Я стала плутати слова, забуваю імена, ніби розум став туманний… Це що, хвороба?»
Такі питання зараз чую дуже часто.
🟡 Насправді у більшості випадків це не деменція і не “слабкий мозок”, а природний ефект тривалого стресу.
🔍 Коли ми живемо в умовах небезпеки, мозок переключається у режим виживання. Його головне завдання — швидко реагувати на загрози. А на пам’ять, концентрацію й точність у мовленні енергії залишається менше.
Саме тому з’являються:
❓️ забудькуватість,
➿️ плутанина у словах,
💡 труднощі з концентрацією,
💨 відчуття «когнітивного туману».
⚠️ Це називається когнітивна втома. І вона є нормальною реакцією на ненормальні обставини.
✅ Що може допомогти:
- сон 6–8 годин,
- рух і свіже повітря,
- обмеження новин і соцмереж, особливо ввечері,
- спілкування з людьми, поруч із якими відчуваєте спокій.
‼️ Важливо: якщо симптоми прогресують і стають дуже вираженими — тоді справді варто звернутися до лікаря, щоб виключити органічні причини.

25/09/2025

🔴🟡🟢
Життя — як дорога. І в кожного з нас буває свій світлофор.
⠀
🔴 Червоне світло — це не завжди "стій і чекай".
Іноді — це сигнал:
"Зупинись. Подивись навколо себе. Усвідом..."
⠀
Ти можеш відчувати втому, вигоряння, тривожність.
Можеш носити в собі біль, сумніви, страхи — і навіть не помічати, як вони впливають на твої стосунки, роботу, сон, бажання жити.
⠀
І саме в цей момент, коли ти стоїш на "червоному", — найкращий час звернутися до психолога.
Не тому, що щось "не так", а тому, що ти заслуговуєш на підтримку.
⠀
🟡 А може, тобі вже горить жовтий — і ти на межі: "піти чи не піти?"
⠀
🟢 А може, ти вже бачиш зелене світло — і просто чекаєш маленького знаку, що можна рухатися.
⠀
📩 Ось він.
⠀
Звернутись по допомогу — це не слабкість. Це сила.
Це турбота про себе. Це новий маршрут. Це шанс поїхати далі — легше, глибше, з новим баченням.
⠀
Я поруч.
Готова йти з тобою твоїм темпом, твоїм шляхом.
Без оцінки. Без тиску. З розумінням і підтримкою.

Готовий(а) зробити перший крок? Напиши мені.
Почнемо з розмови.

13/09/2025

Карл Ґустав Юнґ умів різати правду просто в серце: життя без сенсу — це вже не життя, а повільна хвороба.

Якщо розглядати цю фразу крізь призму юнґіанської психології, то вона напрочуд глибоко торкається теми сенсу як фундаментальної потреби людської психіки.

Для Юнґа «повнота життя» — це стан, коли людина живе в гармонії з власною свідомістю та несвідомим, коли її дії, почуття й думки вплетені у цілісну, осмислену картину буття. Сенс — це не розкіш, а життєво необхідний елемент психічного здоров’я.

«Відсутність сенсу» у юнгіанському розумінні — це відчуття, що життя позбавлене мети, що події не мають внутрішнього зв’язку, а власне існування не вписане в жодну значущу подію, яка залишає по собі слід в історії.

Коли людина втрачає відчуття сенсу, її внутрішня енергія (лібідо в широкому юнґіанському значенні) блокується. Це призводить до стагнації, апатії, депресивних станів — тобто до «хвороби» не лише психологічної, а й духовної.

Для Юнґа сенс — це міст між свідомим і несвідомим, між особистим і колективним. Він часто народжується з контакту з архетипами, символами, міфами, релігією, які дають людині відчуття причетності до більш цілого.

Юнґ попереджує, що життя без сенсу — це форма внутрішньої смерті. Людина може бути фізично здоровою, але якщо вона не бачить сенсу у своєму існуванні, її психіка починає «хворіти». Відновлення сенсу — через творчість, духовний пошук, служіння, глибинну саморефлексію — стає шляхом до зцілення і відновлення повноти життя.

07/09/2025

Як тривожність матері впливає на дитину?
🤱У перші роки життя дитина особливо чутлива до емоційного стану матері. Її нервова система ще формується, тому немовля «зчитує» внутрішній стан матері не через слова, а через невербальні сигнали — інтонацію, міміку, дотики, ритм дихання. Це явище відоме як емоційна ко-регуляція: малюк не просто помічає емоції матері, а часто переживає їх у власному тілі.
📍Якщо мама перебуває у стані підвищеної тривожності, дитина може проявляти це через плач без очевидної причини, порушення сну чи часті соматичні реакції. Це не «примхи», а відповідь незрілої нервової системи на напружений фон. Дослідження показують, що у дітей тривожних матерів вищий рівень кортизолу та менша стресостійкість у ранньому віці.
⚠️У процесі дорослішання тривога, засвоєна від матері, може закріплюватися у вигляді певних моделей поведінки: страх зробити помилку, потреба у схваленні, підвищена обережність. Це добре описано в теорії прив’язаності Дж. Боулбі та сучасних нейропсихологічних дослідженнях.
❗️Водночас важливо враховувати вікові особливості.
👫До пубертату (приблизно до 11 років) діти емоційно «дзеркалять» матір: її тривожність чи спокій стають для них базовим тлом.
🧑‍🧒‍🧒У підлітковому віці починається процес сепарації: дитина поступово відділяє власний емоційний досвід від батьківського, сильніше орієнтується на ровесників і зовнішнє середовище. Вплив матері зберігається, але вже не є визначальним.
✅️Отже, твердження, що «у тривожної матері рідко бувають спокійні діти», не можна вважати універсальним правилом. Проте емоційний стан матері дійсно є ключовим фактором для раннього розвитку дитини. Саме тому робота з власною тривогою і розвиток навичок емоційної регуляції у батьків має пряме значення для благополуччя дитини.

01/09/2025

Сьогодні моя 7 річниця у Facebook. Дякую всім за підтримку. Мені ніколи б не вдалося досягти успіху без вас. 🙏🤗🎉

25/08/2025

❄️ Завмирання — коли тіло каже: «Стоп»

Чи бувало у вас таке:
ви сидите й ловите себе на думці: «Я лінивий/а», «Нічого не хочу», «Мене ні на що не вистачає»?

Насправді це може бути зовсім не про лінощі.
Дослідження Пітера Левіна, Стивена Порджеса та Пат Огден показують: часто ми стикаємося з freeze-реакцією — станом, у який нас вмикає власна нервова система.

🔍 Що відбувається?

Коли загроза здається непереборною і варіанти «боротьби» чи «втечі» вичерпані, тіло робить єдине, що лишається для виживання, — завмирає.
Стивен Порджес описує цей момент як активацію дорсального комплексу блукаючого нерва: енергія падає, мотивація «зникає», все всередині сповільнюється.

🧩 Як це проявляється?

У терапії freeze можна помітити за такими сигналами:

зупинка в роботі, «ніби нічого не рухається»;

відсторонений погляд чи голос «на мінімумі»;

втрата інтересу до цілей, які ще недавно були важливими;

тіло наче вимикає енергію.

💡 Чому «ну давай, спробуй!» не працює?

Як каже Пат Огден, додатковий тиск у цей момент не допомагає, а лише поглиблює завмирання. Клієнт не чує підтримки — він чує нову загрозу.

👉 Freeze — це не лінощі. Це мудрий, хоч і болючий спосіб нервової системи захистити людину.
І завдання терапевта — не тягнути клієнта вперед, а створити простір, де тіло поступово відчує: «Тепер безпечно рухатися».

21/08/2025

Ми звикли міряти талант у досягненнях, нагородах і гучних звершеннях. Але, можливо, талант — це зовсім інше. Не підкорювати вершини, а вміти зупинятися. Не ставати «великим» у чужих очах, а залишатися живим у своїх.

Може, справжній талант — це дивитися в небо так, ніби воно створене лише для тебе. Гуляти вулицями й робити їх красивішими своєю присутністю. Вміти жити так, щоб кожен подих мав вагу, а кожна дрібниця — сенс.

Бо велич не завжди там, де її шукають. Іноді вона в простому — у небі, кроці, усмішці. І, можливо, саме це — найрідкісніший талант.

❗️Може, мій талант — це жити так, щоб навіть крок у тиші був прекрасним? ✨

❓️Ви коли-небудь шукали, у чому Ваш талант?

17/08/2025

Ми часто думаємо, що загрози приходять іззовні. Але найбільші випробування — всередині нас: у страхах, гніві, заздрості чи ненависті. У кожному з цих почуттів є прихований урок: приймаючи їх, ми можемо трансформувати руйнівне в життєдайне.

Отрута — це все, що перевищує наші потреби: сила, гроші, амбіції чи навіть любов.
Страх — неприйняття невизначеності, яке стає пригодою, якщо ми дозволяємо собі йти вперед.
Заздрість — неприйняття чужого добра, що може перетворитися на натхнення.
Гнів — неприйняття того, що поза нашим контролем; у прийнятті він стає спокоєм.
Ненависть — неприйняття людини такою, якою вона є; у прийнятті вона народжує любов.

У цьому і є сила психологічної роботи: навчитися бачити в емоціях не ворогів, а провідників. Кожне почуття підказує, куди нам рухатися, і допомагає рости. Якщо Ви відчуваєте, що зараз у Вас багато напруження чи неприйняття — це не ознака слабкості, а запрошення до змін. І пам’ятайте: у Вас завжди є ресурс для того, щоб крок за кроком перетворювати внутрішню «отруту» на джерело сили. 🌿

17/08/2025

Велике вітання моїм новим топовим прихильникам! 💎 Наталія Безсонова, Наталия Белая, Elena Kotsupal

Напишіть коментар, щоб привітати їх у нашій спільноті, @топові прихильники

09/08/2025

Емоції — це не слабкість, це інструкція до нас самих.
Кожна з них приходить не випадково.
Злість говорить: «Ти перетнув мої межі».
Сум нагадує: «Ти втратив щось важливе».
Страх попереджає: «Обери обережність».
А радість шепоче: «Тут твоє місце».

Ми звикли ділити емоції на «погані» і «хороші». Нас вчили приховувати сльози, соромитися гніву, стримувати захват. І ми навчилися носити маски.
Але проблема в тому, що разом із «негативом» ми ховаємо й усе живе всередині.

Я бачу це в роботі щодня: ті, хто дозволяють собі відчувати, швидше відновлюються після втрат, легше виходять із криз і знаходять власну опору.
Бо емоції — це не буря, яку треба перечекати. Це компас, що вказує, куди йти далі.

І, можливо, найважливіше, що ми можемо зробити для себе — це почати слухати цей компас. Не засуджувати, не знецінювати, не тікати. А бути поруч із собою, навіть у шторм.

07/08/2025

🪸 Морські коники й мистецтво стосунків: чого ми можемо в них навчитися?

У підводному світі існують істоти, які не просто зачаровують формою — вони викликають подив своєю емоційною мудрістю. Морські коники. Маленькі, майже казкові створіння, що втілюють ті глибини партнерства, до яких ми часто прагнемо.

Психологи говорять: близькість — це не тільки про слова чи дотики. Це про присутність, синхронність і готовність брати на себе відповідальність одне за одного. Самець морського коника в прямому сенсі цього слова «виношує» спільне потомство — фізично, щоденно, зсередини. І в цьому жесті — глибокий символ партнерства: не тільки бути поруч, а проживати досвід разом, тілом і душею.

Морські коники моногамні. Вони обирають пару й щодня відновлюють свій зв’язок через танець — ритуал синхронності. Це дуже схоже на те, що описував психолог Джон Готтман: щасливі пари — це ті, хто зберігає емоційне налаштування одне на одного навіть у дрібницях. Доторк, погляд, спільний ритуал — і ти знову поруч, знову у своєму «ми».

Вони не уникають конфліктів. Як і люди, можуть "змінювати колір" — в прямому сенсі. Але головне — вони завжди шукають спосіб повернутися одне до одного.

У світі, де легко втратити контакт, ці маленькі створіння нагадують:
🫂 Бути поруч — це вибір.
🎐 Синхронність потребує уваги.
🤲 А справжня близькість — це не тільки взяти, а й бути готовим дати простір, вагу й час для іншого.

Іноді щось велике — про любов, підтримку й відповідальність — живе в найменшому тілі, яке обіймає хвостиком і не відпускає.
🔸 А що для Вас означає справжнє партнерство?
🔸 Які ваші «щоденні танці» — маленькі жести любові?

Психолог Олена Пасічник

02/10/2025

30/09/2025

25/09/2025

13/09/2025

07/09/2025

01/09/2025

25/08/2025

21/08/2025

17/08/2025

17/08/2025

09/08/2025

07/08/2025

Address

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category