14/10/2025
🌿 Про тишу, яку ми не дозволяємо собі
Ми так боїмося зупинитись.
Наче якщо на мить сповільнимось — усе розвалиться.
Проєкти, цілі, статус, “ритм успіху”.
Ми вчимося тримати темп.
Бути ефективними, зібраними, мотивованими.
І мовчимо про втому.
Про очікування, що висять на плечах — свої й чужі.
А всередині давно живе потреба в тиші.
У кількох хвилинах без «треба».
У спокої, де можна просто побути —
без плану, без результату, без змагання.
Це не крок назад.
Це момент, коли ти **нарешті чуєш себе.**
І саме звідси починається рух, який має сенс.