https://www.instagram.com/bono_centr?igsh=Y3R0ajM4ZnhxY255

Ego sum vita, Умань, Uman (2026)

24/12/2025

люди, які завжди справляються.✔️
Працюють, думають, вирішують, тримають відповідальність.
Навіть коли всередині — порожньо.

Вони не падають.📍
Не «зникають з життя».
Не лежать калачиком і не скасовують зустрічі.
Вони просто йдуть далі. На силі волі.

Збоку це виглядає як сила й успіх.🌟
А зсередини - як постійна напруга, яка не вимикається навіть уві сні.
Ніби ти весь час у режимі «тримайся», і кнопки «стоп» не існує, тумблер не перемикається.

Зазвичай, коли говорять про вигорання, уявляють людину, яка вже нічого не може і не хоче, апатична та з пустим поглядом…

Але є інше вигорання. Тихе. Високофункціональне.❗️

Ти все ще ефективна людина.
Приймаєш рішення.
Робиш свою роботу добре.👌🏼
І водночас поступово перестаєш відчувати себе.

«Я не можу розслабитись».
«Ще трохи і відпочину».
«Зараз не час втомлюватись».

Це не лінь і не слабкість.
Це внутрішня заборона на втому.
Бо колись за витривалість хвалили.
За продуктивність - любили.
За «я впораюсь» цінували.

І з часом вигорання починає маскуватись під успішність.💣 до успішного успіху можна прийти саме завдяки втраті контакту з собою, через ось таке високофункціональне вигорання.

📍Можливо, ви просто дуже довго не дозволяли собі бути втомленими. Спробувати це визнати та прийняти?
це та точка, з якої зазвичай починається справжній контакт із собою.🫶🏼

23/12/2025

🌀 Дефіцитарний нарцис: хто це?

Багато хто думає, що нарциси завжди впевнені супер-егоїсти, сильні і “королі світу”. Але є інший тип- дефіцитарний нарцис. І він не менш складний, тільки його внутрішній світ повний недовіри, сорому і потреби в схваленні.

Трохи про них:
🔹 Схильність до сорому: внутрішнє відчуття “я недостатній” постійно керує поведінкою.
🔹 Пошук підтвердження: потребують, щоб їх хвалили, навіть за дрібниці.
🔹 Вразлива самооцінка: будь-яка критика сприймається дуже боляче.
🔹 Маніпуляції через почуття провини: часто використовують жалість, щоб отримати увагу чи підтримку.
🔹 Соціальна “маска”: зовні можуть виглядати сором’язливими або скромними, але всередині — тривога і потреба бути визнаним.

Причини появи дефіцитарного нарциса:
🔸 Травматичне дитинство: критика, надмірні вимоги, нестача любові або уваги від батьків.
🔸 Перфекціонізм у вихованні: дитина вчиться, що вона ніколи не достатньо хороша.
🔸 Моделі родинних стосунків: приклад батьків, які постійно оцінюють або засуджують, формує потребу у зовнішньому схваленні.
🔸 Соціальні порівняння: надмірне порівняння з іншими під час розвитку самооцінки.

💡 Дефіцитарні нарциси часто потрапляють у токсичні стосунки — бояться бути покинутими, але водночас не вміють показати справжні емоції.

📌 Порада: терпіння, чіткі межі і робота з самоцінністю — ключ до спілкування або терапії з таким типом.

18/12/2025

Зайшов клієнт і каже:
- Можна якось прибрати весь пи*дець з мого життя?

Я дивлюсь…
І розумію, що весь пи*дець - це несуча конструкція.📍
Прибереш - і все.
Життя складається, як шафа з ІКЕА без інструкції.

Бо якщо забрати:
📍цю роботу, яка “тимчасово, але 5 років”
📍ці стосунки “складні, зате не нудно, бо які ж качелі”
📍ці думки о 23:47 “а що я взагалі роблю зі своїм життям”

👉 сенсів не залишиться. Порожньо. Підозріло спокійно.

Наше життя - це не шлях від проблем до щастя.❗️
Це шлях від однієї кризи до іншої, але з кращим почуттям гумору.🐾

Криза → ситуація.
Біль → розчарування.
Розчарування → “мені якось вже все одно”.
І, так, сюрприз: байдужість це теж почуття, просто без спецефектів.✨

Життя - це навичка:
не втекти від піз**цю
а балансувати між ним,
іноді з кавою,
іноді з валер’янкою,
іноді з фразою:
«ну це вже не найгірший варіант».

Тож якщо ви хотіли життя без пи*децю -
це або фантастика,
або ви вже в комі й читаєте це телепатично 😌

А нормальне життя -
це коли іноді смішно,
іноді боляче,
а іноді ви читаєте цей пост
і такі:
«Блін… це ж про мене».

Психолог не прибирає пи*дець.
Психолог допомагає на ньому балансувати😉

14/12/2025

Чому чоловіки самі створюють собі холодних жінок❄️

Вона не стала холодною раптово.
Вона просто перестала шукати тепло.
І рух був поступовим:

📍Знецінення почуттів.
Коли вона ділиться болем - ти жартуєш або тікаєш.
Коли говорить про страхи - відмахуєшся.
Коли просить підтримки і чує у відповідь:
«Часи такі», «Ти перебільшуєш», «Усім важко».
У цей момент щось ламається.
Не гучно. Без скандалу.
Просто з’являється рішення: більше не відкриватися.
Жінка вчиться мовчати.Переживати все сама.Не довіряти.

📍Ігнорування потреб.
Ти чув її прохання - але не відповів.
Знав її бажання- але не згадав.
Бачив сльози - але не знав як реагувати.
Знав, що їй важко - але вирішив «не чіпати».

Для тебе це було уникнення конфлікту.
Для неї ж підтвердження: я неважлива.
І тоді вона перестає просити.
Бо кожне прохання без відповіді — це ще один удар по близькості.

📍Звикання до її самовіддачі.
Вона дбає. Підтримує. Пояснює. Терпить.
Вкладається більше, ніж має сили. Відкладає все обираючи ВАС.
А ти починаєш вважати це фоном. Нормою. Обов’язком.
Подяка зникає.
Тепло стає «само собою зрозумілим».
А жінка поступово забирає те, що не цінують.

📍Холод з’являється там, де колись зникла надія бути почутою.
Холод - не про байдужість.
Холод - про самозахист.

Жінка не народжується холодною.
Вона стає такою тоді, коли розуміє що її знецінюють, не чують, сприймають як належне…
❗️І чоловік каже: «Вона змінилася. Стала чужою. Холодною».
❓Але чомусь не питає себе:
у який момент я перестав бути тим, для кого хотілося бути теплою?

Як психотерапевт скажу прямо:
емоційна відстороненість жінки — це не її «характер». Це наслідок тривалого емоційного голоду у стосунках.
Тепло не зникає без причини.
Воно просто йде туди, де його здатні берегти.

13/12/2025

Найстрашніше в аб’юзі - не сама агресія.
Найстрашніше - періоди між нею.

Не удари.А сніданки після них.
Спокійні розмови. «Ти ж знаєш, я нервував, я так не люблю…». Його лагідний голос, яким він ніби стирає те, що сталося.
А часто ще й потім поїздка, шопінг, подарунок.
Подарунок - це не вибачення.Це спроба переписати твою памʼять. Зробити вигляд, що болю не було. Що ти перебільшуєш.
Що проблема - у твоїй чутливості, а не в його жорстокості.

Аб’юзер не намагається загладити вину.
Він намагається стерти сам факт насильства.

Жах не в ударах. Жах у цій «нормальності» між ними. Коли з боку все виглядає «як у всіх».
📍Коли оточуючі кажуть:
«Та він же нормальний»,
«Він так за тебе переживає»,
«Ти просто втомлена».

📍І саме тоді жінка починає сумніватися не в ньому - а в собі.

«Може, я справді провокую?»
«Може, він не хотів?»
«Може, це любов така і так у всіх?..»

Це і є найвища форма насильства -
коли ламається не тіло, а відчуття реальності.

Він небезпечний не тоді, коли кричить.
Він небезпечний тоді, коли усміхається.
Коли обіймає. Коли каже: «Без тебе я ніхто».
Бо біль - це його влада. А подарунок - його гачок.

Між цими двома точками жінка зависає, як маріонетка. Вона починає вірити, що любов - це гойдалки. Що страждання - ціна близькості. Що після болю завжди буде «світла смуга».

Вона не залишається через страх.
Вона залишається через надію.
Через думку:
«Він зміниться».
«Він же любить».
«Зараз все добре».

Але в системі насильства любов — не почуття. Любов - приманка.
Він не боїться тебе втратити.
Він боїться втратити владу.
Йому потрібна не твоя любов —
йому потрібна твоя тиша.

Тому він купує не подарунки.
Він купує твоє мовчання.
Твою терпимість.
Твоє самозаперечення.

І якщо ти читаєш це й впізнаєш себе -
знай: ти не слабка. Ти не «дивна». Ти не перебільшуєш.

💣Насильство - це не спишка.
Це спосіб життя.

01/12/2025

Є жінки, які не просять допомоги.
І це зовсім не про силу. Це про обережність.👌🏼

У їхній пам’яті — занадто багато моментів, коли «можеш допомогти?» поверталося болем, ігноруванням або розчаруванням.
Тому вони вчаться тягнути все самі.
Не через гордість — через недовіру до світу, який колись не підхопив.

Такій жінці легше дотягнути важку сумку з вокзалу самотужки, ніж написати комусь: «мені потрібна допомога».

І якщо одного дня вона все ж надішле тобі коротке: «Ти можеш?» — це не просто повідомлення.

Це крихітний жест довіри.
Рідкісний. Важливий.
Про те, що поруч із тобою вона відчуває себе трохи безпечніше, ніж зазвичай.

І, можливо, найбільша підтримка тут — помітити це.
Не знецінити. Підставити плече так, щоб їй не доводилось знову обирати самостійність.

18/11/2025

Іноді “гарем чоловіків” справді дає жінці більше, ніж її шлюб.🌱
Не тому, що вона бігає по побаченнях.
А тому, що вперше відчуває себе живою.

Це коли один пише: “Доїхала?”
Другий каже: “Ти така гаряча, я кайфую від тебе.”
Третій помічає талант, який роками називали “дурницями”.
І в ній щось прокидається.
Вона раптом розуміє:
я — різна, багатогранна, цікава.💜

А головне — її настрій більше не залежить від одного чоловіка.
Не потрібно вгадувати його тишу, щоб вижити цей день.
Гарем дарує відчуття вибору, а вибір повертає самоповагу.
І так, іноді він лікує краще, ніж подружні обіцянки.👣

Але тут є пастка, про яку мало хто каже.🗣️

🕹️Гарем легко викривлює реальність.
Розмиває прив’язаність.
Формує стійке порушення привʼязаності.
Привчає до постійної уваги, як до солодкого,
і після цього дуже важко обрати одного. Це стає залежністю.

Важко довіритись.
Важко сказати: “Я готова до глибини. До дітей. До відповідальності”.💜

Бо в гаремі тепло…
але трохи по-дитячому.
І якщо там затриматись — можна загубити здорове відчуття “я хочу будувати”,
а не просто “я хочу, щоб мене хотіли”.✨

Гарем може підняти.
І може завести в красиву ілюзію.
Головне — не загубити себе між чужими віддзеркаленнями.🌾

12/11/2025

Знаєте, не завжди абʼюз — це крик, побої чи заборона виходити з дому.
Іноді — це тиша.📍
Довга, холодна тиша після твоїх слів.
Це «ти надто емоційна».
Це коли твоє “мені боляче” викликає лише невдоволення.
Коли тебе переконують, що “все не так, як ти відчуваєш”.

Це і є мʼякий абʼюз.🌾
Невидимий, інтелігентний, акуратний.
Без синців, але з тріщинами всередині.

Він починається там, де тебе знецінюють ніжно.
Де ти вибачаєшся за те, що заплакала.
Де тебе не ображають словами, але перестають чути.
Де ти поступово зменшуєшся — щоб поміститися у формат, зручний для когось іншого.

М’який абʼюз — це коли контроль і байдужість замасковані під турботу.
“Я ж просто хвилююсь/хочу як краще для тебе/ стараюсь”, — кажуть.
А ти вже не помічаєш, що перестала вибирати сама, що вдягаєш, кому пишеш, куди йдеш.

І найстрашніше — ти довго не розумієш, що це теж насильство.
Бо немає очевидної причини втекти.
Є лише повільне стирання тебе.

Я це пишу, бо знаю, як воно — виправдовувати чужу жорсткість, плутаючи її з любов’ю.
Як це — переконувати себе, що “я теж не ідеальна”.
Як це — втрачати голос і потім роками вчитися говорити “ні”.

Межа насправді дуже проста:
якщо поруч із людиною тобі мало місця, ти функція, а не особистість — це вже не турбота, не любов, не партнерство.
Це — тиха форма абʼюзу.
І виходити з неї важко, але можливо.

Якщо ти впізнала себе — знай:
ти не божевільна, не надто чутлива, не слабка.
Ти просто жива.
І маєш повне право на стосунки, де тобі не треба виправдовуватись, щоб бути собою.

05/11/2025

— Чому ти дозволяєш на себе кричати?
Бо з дитинства звикла, що крик — це спосіб говорити. Так спілкувались мої батьки.

— Чому ти не відповідаєш, коли він принижує?
Бо тоді стане ще гірше. Бо якщо промовчу — може, швидше мине.

— Чому ти не захищаєш себе, коли він стискає твоє плече або зривається руками?
Бо він сильніший. Бо я боюсь його. Бо не вірю, що хтось захистить.

— Чому ти не йдеш?
Бо він іноді буває добрим. Бо я вірю, що зміниться. Бо мені страшно залишитись самій.

— Ти можеш зустрітись із подругами?
Якщо він дозволить.

— Це нормально?
Він каже, що так. І я вже сама не впевнена.

— Він кричить на дітей, шарпає їх за одяг. Ти заступишся?
Тоді попаде й мені. Діти зрозуміють… вони, може, й справді не праві.

— Він купує собі новий телефон, а ти шукаєш на секонді кросівки дитині. Це партнерство?
Йому для роботи потрібно. А ми й так походимо.

— Це твоє рішення?
Він так каже.

— Ти розповідаєш про це комусь?
Ні. Соромно. Та й ніхто не повірить, всі бачать його хорошим.

— А мама знає?
Каже, терпи. «У всіх так, головне, щоб не пив».

— Ти щаслива?
Я забула, що це означає.

— Ти винна в тому, що він такий?
Ні. Але він каже, що це я його таким зробила…

🕯 Якщо ці слова звучать знайомо — це не просто «важкий характер» і не «життя як у всіх».
Це — аб’юз.
І ти не одна.
Є місця, де тебе вислухають, підтримають, допоможуть знайти шлях до безпеки.

Ти маєш право не терпіти.
Ти маєш право жити. ❤️

30/10/2025

💫 Чек-лист для жінки: “Чи мій це чоловік?”
Відповідай чесно не для мене, а для себе:

1. Чи поруч із ним я відчуваю спокій, а не постійну тривогу?
2. Чи можу я бути собою — зі своїми емоціями, слабкостями, неідеальністю?
3. Чи зростаю я поруч із ним — як жінка, як особистість, як людина?
4. Чи його дії підтверджують слова — вчинками, турботою, присутністю?
5. Чи він бачить у мені більше, ніж зовнішність — душу, глибину, суть?
6. Чи мої межі з ним не знецінюються, а поважаються?
7. Чи я відчуваю себе бажаною, але не використаною?
8. Чи він поруч не лише в радості, а й у трудних, безсилих моментах?
9. Чи в мені поруч із ним розквітає жіночність, м’якість, віра в себе?
10. Чи хочу я, щоб мої діти були схожі на нього?
11. Чи відчуваю, що він — не тимчасовий, а мій дім?
12. Чи поруч із ним я не гублю себе, а стаю ще більш собою?

🔸 Якщо більшість відповідей — “так” — ти поруч із людиною, яка живить, а не виснажує.
🔸 Якщо часто “ні” — варто чесно подивитись у глибину: ти поруч із любов’ю чи зі звичкою не бути самій?

30/10/2025

💎 Терапія, яка допомагає не просто вижити — а жити

Мене звати Анна Грушовенко ❤️
Я — психотерапевт із медичною та психологічною освітою з стажем 9+ років.
За 7000+ проведених сесій я переконалася:
ніхто не зламаний. Ми можемо бути втомленими, зраненими, загубленими —
але живими, а це вже величезний ресурс для змін.

Я працюю з темами, де болить найсильніше:
▪️ ментальні розлади
▪️ аутизм, РДУГ, ОКР, шизофренія
▪️ ПТСР, травма війни, контузії
▪️ панічні атаки, тривожність
▪️ абʼюзивні стосунки, втрата самооцінки
▪️ пошук себе, розгубленість, кризи

У своїй роботі використовую науково обґрунтовані підходи:
🔹 когнітивно-поведінкову терапію
🔹 психодраму
🔹 психодинаміку
🔹 арт-терапію
🔹 сократівську бесіду
🔹 роботу з підсвідомими процесами

Перед першою сесією я надсилаю тестування,
щоб одразу розпочати з глибинного рівня.
Після зустрічі — ви отримуєте міні-курс із практиками самопізнання та самодопомоги, які допомагають продовжити роботу поза терапією.

📍 Очні прийоми — м. Умань, вул. Успенська, 79Б
Це один із моїх власних центрів, місце сили та спокою,
куди я з любов’ю запрошую своїх клієнтів.

При вході є бахіли — будь ласка, вдягніть їх і розмістітьcя на дивані у зоні очікування.
Я запрошу вас у кабінет і запропоную каву чи чай ☕

🕰️ Прийом — за попереднім записом, ми підбираємо зручний час індивідуально.
Онлайн-сесії (Telegram, Zoom, Signal, WhatsApp, Viber, Instagram) — щодня до 23:00.
Очні зустрічі — з 8:00 до 17:00.

💳 Вартість: 1200 грн
Оплата: готівка / реквізити ФОП / PayPal
Є знижки для військових.
Термінові запити (кризові стани) беру максимально швидко — протягом кількох годин, якщо можливо.

Я працюю бережно і глибоко.
Вірю: знайти себе — можливо.
І я буду поруч, щоб допомогти 💫

30/10/2025

Мій кабінет психотерапевта знаходиться в одному з моїх власних центрів в Умані —
📍 вул. Успенська, 79Б.

Приймаю за попереднім записом, підбираючи зручний час для кожного.
Радо чекаю вас у своєму “другому домі”.

При вході ви знайдете бахіли — будь ласка, вдягніть їх і розмістітьcя на дивані в зоні очікування.
Я запрошу вас до кабінету та запропоную каву чи чай ☕

Ego sum vita

24/12/2025

23/12/2025

18/12/2025

14/12/2025

13/12/2025

01/12/2025

18/11/2025

12/11/2025

05/11/2025

30/10/2025

30/10/2025

30/10/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category