05/12/2025
"Мені важко з чоловіками".
Як часто я чую ці слова у своєму кабінеті. Вони звучать із вуст сильних, розумних, успішних жінок. І в цих словах — не звинувачення, а глибокий смуток, втома і крик душі, яка прагне близькості, але постійно наштовхується на стіну непорозуміння.
Ми приходимо у стосунки не з чистого аркуша, а з цілою бібліотекою історій. Те, якими були наші батьки, як тато ставився до мами, перші закоханості, перші зради — усе це формує наші "окуляри", крізь які ми дивимося на кожного нового партнера. Іноді ми неусвідомлено "караємо" нинішнього чоловіка за помилки його попередника або навіть нашого батька.
Жіночий світ часто говорить мовою нюансів, натяків, емоційних півтонів. Чоловічий світ, зазвичай, більш прямолінійний та орієнтований на рішення. Вона каже: "Мені самотньо", маючи на увазі "Обійми мене і послухай". Він чує: "Твоєї уваги недостатньо", і починає шукати причину проблеми або замикається, відчуваючи провину. Ми говоримо різними діалектами однієї мови — мови кохання.
Парадокс: ми хочемо близькості, але боїмося її. Боїмося розчинитися у стосунках, втратити себе, або ж боїмося бути покинутими чи зрадженими. Цей страх змушує нас будувати захисні мури — контроль, надмірні вимоги, емоційну відстороненість. Ми ніби кажемо: "Підійди ближче, але не дуже, бо мені боляче".
Що робити з цією "важкістю"?
Перший крок — це чесність із собою.
Якої близькості я насправді прагну?
Яку потребу я хочу задовольнити в стосунках?
Які мої власні страхи блокують моє щастя?
Яку відповідальність за ці "складні" стосунки несу я сама?
Складність у стосунках із чоловіками — це не вирок, а запрошення до діалогу. Діалогу з собою, зі своїм внутрішнім світом і, зрештою, з партнером.