Elena Semenchuk PCC ICF Coach

31/03/2026

I did it. Again.

Today I received the renewal of my PCC — which requires continued learning, and demonstrating that your work keeps growing.

Three years ago it was a different story.

I had to pass a new exam completely redesigned by ICF.
I still remember how stressed I was that day — the preparation, doing something very few people had done before, while everyone was talking about the new rigorous standards.

I passed on my first attempt.

I found out later that some coaches took it two, three, four times before passing.

I'm not telling you this to impress you.

I'm telling you because of what I understood after:

Coaching rewards the people who can stay with not knowing. Who walk into a room without a map
and trust themselves to find the way through.

That's not something you learn in a training. It's what you build every time you choose to go deeper instead of staying safe.

Today the email arrived:

"Your PCC credential renewal has been examined and approved.
We applaud your commitment to the coaching profession."

Not a finish line.
Another beginning.

leadershipcoaching

25/03/2026

19/03/2026

09/03/2026

Сусідка на новенькому, ще блискучому Lexus пригальмувала поруч із нами.

— Підвезти до садочка?
— Дякую, не треба, — відповідаю якнайчемніше.

До садочка від нас десять хвилин пішки.
— Ні? — вона справді здивувалася.
— Ну чому, мам? — обурилась Роза, вже трохи потягнувшись у бік цього лакованого обіцяння швидкості й теплих сидінь.

Я просто усміхнулась. Обом.
У повітрі висів м’який литовський дощ — такий, що ніби й не падає, просто тримається над землею. Але справа була не в погоді.

Я не стала пояснювати наскільки для мене цінні ці десять хвилин.
Тепла долонька Рози в моїй руці.
Її лукаві очі, в які дивишся — і ніби стаєш трохи легшою.
Її усмішка — раптова, світла — яка щоразу виставляє мій світ на нуль і запускає його заново.

Я б не проміняла ці хвилини навіть на крісло в ракеті SpaceX.

Ми йдемо в дощ, у сніг, у сонце.
Дивилися, як у повітрі іскряться сніжинки.
Вдихали жасмин, що цвіте між бетонними коробками.

Піднімали каштани, які падають на потрісканий асфальт.

І все це — у нашому сірому, ще радянському районі. Просторому, тихому, без понтів. Тут життя не виставляють напоказ — його просто живуть.

Ця дорога, яка робить мене вдячною ще до того, як почнеться день.

У світі, що крутиться дедалі швидше, це і є моя справжня розкіш:
десять неквапних хвилин
і маленька рука у твоїй. ✨

08/03/2026

Жити в цьому світі з жіночого тіла та буття - найцікавіший досвід. Складний, сповнений як болю, сумнівів, страхів, так і кайфу, ніжності і невимовної краси. 

Вже давно я досліджую і спостерігаю а що таке бути жінкою. За межами ролей, стереотипів, вимог, очікувань зовнішнього світу і від самої себе. 

Жіночій день - він насправді кожний в цьому житті. В кожному ранку, світі солнця та квітах, в змінах та творінні нового. Але початок весни - особливий момент відсвяткувати жінку всередині себе. 

Бажаю всім жінкам бути щасливими, ніжними в першу чергу до себе, радіти та насолоджуватися, кайфувати та творити нове життя. Кожен день. 

На фото мій запит до чату gpt як він мене бачить. Здається він щось знає.

07/03/2026

Какой солнечный в этом году Казюкас.
Особенно радуюсь весне в этом году.
Обожаю литовский вайб и традиции.

03/03/2026

Настолько хаотичный внешний мир,
что даже компас начинает подозрительно вращаться
и делать вид, что он тут ни при чём.

Рынок штормит.
Команда ждёт решений.
Календарь растёт быстрее, чем дети.

А ты — капитан.
Главный стратег.
Главный пожарный.
И, по совместительству, человек, который «просто на минутку прилёг».

Проблема в том,
что если постоянно тушить пожары,
можно не заметить,
что горишь ты сама.

И вот тут появляется он —
внутренний навигатор.

Не мистический голос из тумана.
Не блёстки интуиции.

А довольно спокойный,
почти занудный внутренний штурман,
который говорит:

— Мы вообще туда плывём?
— Это цель или просто очередная срочность?
— Ты расширяешься или убегаешь?

Он не драматизирует.
Он сверяет курс.

Он напоминает,
что стратег —
это не тот, кто быстрее всех бегает с ведром,
а тот, кто решает,
где вообще строить город.

Когда ты его слышишь,
случается удивительное.

Ты можешь не отвечать сразу.
Можешь делегировать.
Можешь сказать «нет» —
и мир не рассыпается в пыль.

Оказывается,
взрослая сильная женщина
не обязана быть круглосуточным аварийным режимом.

Иногда достаточно
выключить сирену
и проверить карту.

Потому что хаос снаружи —
это всего лишь погода.

А курс —
всё-таки твой.

19/02/2026

📣 Друзі, потрібна ваша допомога!

Роблю дослідження про розвиток бізнесу в іншій країні —
масштабування, нові ринки, управління командою та власну роль засновника.

Шукаю 5 підприємців,

Якщо ви:

• розвиваєте бізнес за межами рідної країни
• вже на етапі росту або масштабування
• відчуваєте, що з’являється більше складних рішень і відповідальності
• хочете рости системно, а не хаотично

20-хв відверта розмова.

Ви отримаєте:
✅ структуровані питання, які допоможуть подивитися ширше
✅ короткий зворотний зв’язок після розмови
✅ мою увагу і час

Пишіть в Direct, якщо відгукується 🙌

Якщо знаєте когось, кому це буде корисно — буду вдячна за шер, комент.