19/09/2025
Якщо в родині маму вважають «поганою» (критикують, знецінюють, принижують), це має глибокий вплив на психіку дитини — навіть якщо цього прямо не висловлюють дитині. З точки зору психоаналізу, це порушує базові психологічні опори:
🔹 1. Порушення безпечної прив’язаності
Мати — перша й головна фігура для формування прив’язаності. Дитина все одно відчуває сильну потребу у мамі і цьому звʼязку.Якщо маму постійно знецінюють, дитина втрачає почуття безпеки. Внутрішньо це може переживатися як:
«Моя мама погана — отже, я теж поганий/погана».
🔹 2. Розщеплення образів
Дитина не здатна інтегрувати амбівалентні образи — «моя мама добра для мене, але всі кажуть, що вона погана». Це призводить до розщеплення: світ сприймається у крайнощах (добре/погано), а не цілісно. Така психічна структура є нестабільною і може вести до тривожних або нарцисичних розладів.
🔹 3. Почуття провини та лояльність.
Дитина може відчувати провину за те, що любить маму, яку всі критикують. Або навпаки — відчувати лояльність до родини й відмовлятися від емоційної близькості з мамою. Обидва сценарії — травматичні, бо розривають внутрішню цілісність.
🔹 4. Формування образу себе.
«Я» дитини є частиною образу мами до певного віку, тобто є «ми».
Через маму дитина формує уявлення про себе. Якщо мама “негативна”, то й дитина підсвідомо сприймає себе як негідну любові, підтримки, захисту.
Це — основа низької самооцінки і проблем з ідентичністю у дорослому віці, або сильної компенсації.
Бо стосунок дитини і мами-це найперший, найдовший і найбажаніший фізіологічний і психологічний стосунок. І так буде завжди. Це - фундамент.
Бо ж мама не хороша, і не погана. Вона-різна.
