01/10/2025
Рятувати людське життя під час страшної війни у cвоїй країні, на рідній землі… Військові медики вносять величезний вклад у захист України, спасаючи своїх побратимів.
Богдан Кліщ працює лікарем-анестезіологом з 2010 року. Йому 41 рік. У 2014, коли росія здійснила напад на територію України, його мобілізували до лав Збройних Сил України. Пригадує, що це сталось якраз після того як він одружився і жартує, що свій медовий місяць провів не на відпочинку, а вже на полігоні. Трохи більше року тоді, ще в часи АТО, служив військовим медиком. В той час якраз розгортався 66-й військовий мобільний госпіталь на Покровському напрямку, який був основним центром надання медичної допомоги захисникам.
«Хоча тоді все лише починалось і було в якісь мірі легше, характер поранень був інший. Але військові масово лікувались у нашому шпиталі, оскільки якраз в той час відбувався вихід з Дебальцево, також події, пов’язані з захистом околиць донецького аеропорту, шахти «Бутівка», сіл Водяного, Спартака та міста Мар’янки», - пригадує лікар.
Робота в госпіталі – це не тільки медична допомога пораненим, відзначає Богдан Кліщ. Доводилось лікувати як військових, так і цивільних.
«Хоча посада у мене була лікаря сортувально-евакуаційного відділення, але я у першу чергу є анестезіологом, тож приходилось робити майже все», - говорить військовий медик.
З 2016 року працював у ЦМКЛ лікарем-анестезіологом. 4 травня 2022 року Богдана Кліща повторно мобілізували у Івано-Франківський військово-медичний шпиталь.
Те, що буде повномасштабна війна, для Богдана Кліща не було несподіванкою, адже Україна має справу з агресором, який не зупиняється.
«Раніше росія приховувала наявність своїх військових на сході, а тепер вже відверто загарбницько на нас наступає. Змінилась і тактика ведення війни, адже стрілецьких боїв майже немає. Своєрідна віртуалізація військових дій відбувається завдяки сучасній зброї, коли все проходить як в комп’ютерній грі. Тому більшість поранень зараз осколкові або мінно-вибухові. Безпеки фактично немає ніде», - говорить Богдан Кліщ.
Повномасштабна війна, каже лікар, рязюче відрізняється від АТО та ОСС також й тим, що зараз набагато більше поранених. Щоправда і відбувається здобуття величезного досвіду та навчань для військових медиків.
У 2023 році медик місяць проходив службу на стабілізаційному пункті у м. Селидове (Донецька область). Зараз ця територія вже окупована.
Нещодавно (квітень-липень 2024 року) надавав медичну допомогу як військовому, так і цивільному населенню в складі ПХГ у м. Добропілля (також в Донецькій області, де зараз ведуться активні бої).
А от зовсім нещодавно Богдан Кліщ знову направився у зону бойових дій.
«Побув вдома лише два місяці. Цього разу служитиму не в госпіталі, а військовим медиком в складі одного із підрозділів морської піхоти», - говорить лікар.
Військова медицина зараз розвиватиметься.
«Думаю, що Україна за час війни, а це вже більше десяти років, у галузі військової медицини значно випередила інші країни світу, адже здобула неповторний досвід. Для мене особисто помітний значний поступ у розвитку анестезіологічної служби ЗСУ. Зокрема, тепер проведення регіональної анестезії під контролем УЗД стало рутинною маніпуляцією практично на всіх етапах надання медичної допомоги пораненим чи травмованим, а це значно полегшує як саму евакуацію поранених, так і скорочує її час».
Сьогодні, у День захисників і захисниць України, Богдан Кліщ знаходиться на території, де ведуться активні бойові дії. Це інтерв’ю ми встигли записати за день перед його виїздом. Ділився роздумами, що війна – це завжди невідомість, адже ніколи не знаєш де будеш завтра, що прийдеться робити і чи взагалі житимеш……. Зізнається, що ніколи і не думав, і не мріяв бути військовим медиком.
Приймати війну потрібно вміти, адже навіть, якщо боїшся, мусиш якось віднайти у собі мужність і стійкість, говорить Богдан Кліщ. Медик також додає, що професія анестезіолога є найгуманнішою з спеціальностей хірургічного профілю, адже саме цей лікар нівелює біль та тривогу важким пацієнтам.
Найбільше в час військової служби в зоні бойових дій Богдан сумує за своєю сім’єю (дружиною, яка працює сімейним лікарем в ЦМКЛ Інною Стецишин, а також 9-ти річним сином Захаром) та дорогоцінними моментами життя з найдорожчими людьми, які, він на жаль, втрачає.
Хоча бути військовим медиком для Богдана Кліща зараз є його професійною діяльністю і так, каже, буде й надалі.
«Невідомо коли ця війна завершиться. Це може бути на роки або і на десятиліття. Взаємна ж нетерпимість та несприйняття буде назавжди. Ми повинні бути у постійній бойовій готовності через сусіда-агресора. Наша держава проявила свою позицію, не дозволивши відібрати власну незалежність. Це величезна ціна вільного вибору, за яку ми сьогодні платимо…. Ми б могли бути такими ж слабкими як білорусь і підкоритись росії. Але ми проявили свій характер і не дозволили чужій державі відібрати у нас право на самовизначення. Це так часто буває і у суспільстві. Людина, яка має свою думку, позицію і характер, часто страждає від цього. Так і на рівні держав. Чи відмовиться Україна від своїх пріоритетних цінностей, прогнозувати дуже тяжко. Надіюсь, що будемо і надалі захищати себе від агресора», - говорить Богдан Кліщ.
Медик закликає своїх колег із цивільних закладів охорони здоров'я невідкладно вливатись у сили безпеки й оборони України, адже є нестача кадрів: «Це не має бути як покарання чи примус. Сподіваюсь, на розуміння, що служіння Батьківщині у важкий для неї час – це не лише обов'язок, але й честь для кожного хто вибрав професію медика».
Сьогодні, у День Покрови Пресвятої Богородиці і День захисників і захисниць України, просимо могутнього Божого захисту для нашого війська. Ті, які зараз боряться за мир та незалежність на нашій землі…. Ті, які полягли в боях………. Ті, які отримали важкі поранення… Сьогодні важливо їх просто підтримувати, чим тільки можемо… Молитва наша лине за кожного до самих небес… Величезна вдячність захисникам….
