Кременчуцька центральна районна лікарня

Кременчуцька центральна районна лікарня Кременчуцька ЦРЛ

АЛЕЩЕНКО ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ (27.05.1937р. – 10.01.2013р.)Лев Миколайович Алещенко – лікар–хірург вищої категорії Кременчуць...
04/01/2016

АЛЕЩЕНКО ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
(27.05.1937р. – 10.01.2013р.)

Лев Миколайович Алещенко – лікар–хірург вищої категорії Кременчуцької центральної районної лікарні, Заслужений лікар України, Відмінник охорони здоров’я, Почесний громадянин Кременчуцького району.
Його життя було нерозривно зв’язано з хірургічним відділенням Кременчуцької ЦРЛ, де він пропрацював понад 46 років, із них 33 роки завідувачем цього відділення.
Лев Миколайович був надзвичайно працездатним і талановитим лікарем, мав високий авторитет та знання, був уважним до людей, чуйним, доброзичливим. За своє життя він провів понад 25 тисяч операцій різної складності. На Кременчуччині важко найти родину, яка б не зверталася по допомогу до нього. Протягом п’яти скликань Лев Миколайович був депутатом Кременчуцької районної ради.
Пам'ять про нього залишиться назавжди у справах і діях колег, рідних, близьких, земляків.
Похований на кладовищі в м. Кременчук по вулиці Маршала Жукова біля своїх батьків, (в минулому селище Велика Кохнівка).
Рішенням трудового колективу на хірургічному відділенні Крменчуцької ЦРЛ встановлено меморіальну дошку.

Нижче наведені матеріали книги А.О. Сербін: «Когорта заслужених. З добром до людей» Документальні нариси про кременчужан – Заслужених лікарів України, 2002 рік, м.Кременчук

АЛЕЩЕНКО ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
ЛІКАР-ХІРУРГ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАЙОННОЇ ЛІКАРНІ

Мабуть небагато знайдеться у Кременчуцькому районі людей та їхніх рідних і близьких, яких би не оперував або не лікував Лев Миколайович Алещенко. I мабуть зовсім не знайдеться жителя райо¬ну, котрий би не знав особисто видатного хірурга чи, принаймні, не чув про нього. Це і є той жи¬вий пам'ятник, що створив собі відомий кременчуцький хірург, як сказав свого часу класик російської літератури О.С.Пушкін: «Я памятник себе воздвиг нерукотворный».
Народився Л.М.Алещенко в 1987 році у селі Карповичі, Семенівського району, Чернігівської області. Після закінчення із золотою медаллю Карповичської середньої школи - зараховується без іспитів студентом Смоленського державного медичного інституту, який успішно закінчив у 1962 році за спеціальністю «Лікувальна справа».
Трудову біографію лікаря-хірурга розпочав у Заураллі. Першим місцем роботи була Мехонська районна лікарня Курганської області, першим вчителем - без перебільшення, хірург із світовим іменем - Я.Д.Вітебський, а першими здобутками - найсердечніша вдячність вилікуваних пацієнтів. Спілкування з відомим хірургом на все життя викреслило з його лексикону словосполучення «Не можу», «Не хочу» і навпаки, закарбувало вічне правило: «Якщо людині необхідна допомога, не зважай на свою втому, хворобу - допоможи нужденному».
Молодий лікар міг би досягти тут видатних успіхів, адже працювати доводилося з такими постатями, як всесвітньо відомий травматолог-ортопед Г.А. Ілізаров та інші. Не забарилися і перші успіхи, зростав авторитет серед населен¬ня.
Але чутлива душа зберігала історичну пам'ять про Україну, серце рвалося на свою рідну землю, до свого народу, відлуння добра якого надходили з численними листами. Багатовікова народна мудрість нагадує, що в ріднім краю і сонце ласкавіше, і ночі світліші, і, навіть, дим солодкий.
Відтак, Лев Алещенко у 1966 році повертається в Україну і призначається завідуючим хірургічним відділенням Кременчуцької центральної районної лікарні, яким незмінно керував 33 роки, часто-густо рухаючись невторованими стежками. А підготувавши гідну заміну - передав відділення молодому поколінню. Та керівництво районної лікарні наполягло, щоб досвідчений лікар ще деякий час виконував обов'язки районного хірурга.
Саме на гостинній Кременчуччині, яка здавна славилася своїми життєдайними кліматичними особливостями, проявились всі найкращі риси людини Алещенка, розквітнув талант лікаря-хірурга Льва Алещенка, змужніла громадянська позиція депутата та громадянина Льва Миколайовича Алещенка - дуже доброї і чесної людини, яку можна лише уявити. Співчуття та розуміння, підтримка і повага, готовність прийти на допомогу - ось головні риси героя цієї розповіді. Підтвердженням сказаного є приклади численних виїздів у свій особистий час до сусідніх районів для надання консультативної чи хірургічної допомоги.
За роки роботи в хірургічному відділенні ним проведено 25 904 (!) операцій, з них - лише з приводу гострого апендициту - 7029, резекцій шлунку - 596, жовчнокам’яної хвороби - 462, варикозного розширення вен нижніх кінцівок - 767, зобу - 165, гострої кишкової непрохідності - 217, проривної виразки шлунку ї 12-ти палої кишки - 34, ущемленої грижі - 518. Слід відзначити, що у більшості з цих операцій відсоток летальності (показник смертності) менший, ніж в цілому в Україні. Який же фізичний гарт необхідно мати хірургу, щоб витримати таке навантаження!?
До цих цифр хотілося б додати, що у Але¬щенка оперувалися багато перших керівників Кременчуцького району та наддніпрянського міста і, навіть, головний лікар Кременчуцької ЦРЛ. А це уже не лише визнання, але і велика довіра. Без перебільшення можна сказати, Лев Миколайович - втілення ідеалів справжнього лікаря.
Ще одна яскрава риса особистості хірурга Алещенко. Його чутлива душа сприймає біль людей, як свій власний і відгукується ніби Еолова арфа: він пам'ятає всіх своїх найтяжчих хворих, бо кожному з них віддав часточку свого серця, свого людського тепла, своєї доброї душі. Відтак, у кожному такому хворому продовжує жити його частинка. Хіба це не щастя!
Вдумуючись у вищенаведені статистичні дані усвідомлюєш, що це сподвижництво освячене високою любов'ю до людей. Адже кожна операція - це неймовірне напруження нервів, максималь¬на розумова діяльність, фізичне виснаження і відключення, на час операції від всього, що не стосується її.
Завдячуючи наполегливості, новаторству і передовим поглядам Л.М.Алещенка у його підрозділі впроваджено багато методів з наукової організації праці, новітніх методик лікування хворих запозичених з Київського, Харківського, Дніпропетровського науково-дослідних, Запорізького та Донецького медичних інститутів.
Завідуючий впровадив у відділенні всі види операцій на щитовидній залозі, резекцію шлунку і ілеоцекального кута товстого кишечнику за методикою антирефлюксних анастамозів свого учителя Я.Д.Вітебського, органозберігаючі операції при лікуванні виразкової хвороби шлунку і 12-ти палої кишки.
Завідуючий відділенням використовував кожну найменшу можливість, щоб вчитися, його бажанню удосконалюватися не було меж. Він відшліфовує свою майстерність у Харківському інституті удосконалення лікарів (1968, 1992, 1997 роки), Київському науково-дослідному інституті клінічної і експериментальної хірургії (1988 рік), Ленінградському державному інституті удосконалення лікарів (1985 рік), Центральному інституті удосконалення лікарів, м.Москва (1975, 1976 роки).
Слід віддати належне Льву Миколайовичу і як організаторові охорони здоров'я. Завдяки організаторському таланту, вмінню працювати з людьми, ініціативі і зосередженню на головно¬му, відділення, яке він очолював, у 1975 і 1976 роках було обласною школою передового досвіду з організації невідкладної хірургічної допомоги. Неодноразово колектив відділення займав призові місця в соціалістичному змаганні, п'ять разів заносився на рай¬онну Дошку Пошани колективів Кременчуцького району, нагороджений Червоним прапором - «Переможцю соціалістичного змагання».
Відомий лікар вирізняється ще і педагогічними рисами, турботою за майбутнє хірургічних кадрів. А сьогодні всі хірурги, які працюють в хірургічному відділенні Кременчуцької центральної районної лікарні, включаючи і завідуючого В.С. Кулікова - його учні. Є всі підстави сподіватися, що школа Алещенка, посіяні ним зерна доброти і відповідальності дадуть рясні ростки.
Л.М.Алещенко користується великим авто¬ритетом і шаною у населення Кременчуцького району, яке вручало йому депутатський мандат на п'ять скликань поспіль. У районній раді він очолював постійну депутатську комісію з охорони здоров'я і соціального захисту.
Хірург – це не спеціальність і не професія, а спосіб життя. Без перебільшення, життя лікаря зі скальпелем в руках складається з короткого відпочинку, швидкої дороги і тяжкої, відповідальної праці протягом багатьох годин, без вихідних та свят.
Як один із найбільш кваліфікованих лікарів-хірургів Полтавщини, знаний лікар був делегатом двох Всесоюзних з’їздів хірургів і містах Києві і Мінську, делегатом всіх з’їздів хірургів України (Київ, Донецьк, Харків, Хмельницький, Одеса, Полтава).
Батьківщина високо оцінила заслуги лікаря в боротьбі з хворобами і смертю, нагородивши його багатьма грамотами Міністерства охорони здоров’я УРСР, виконкому Полтавської обласної ради, обласного відділу охорони здоров’я, Кременчуцької міської ради, Кременчуцької районної державної адміністрації та районної лікарні. Неодноразово заносився Л.М.Алещенко на Дошку Пошани та галерею передовиків Кременчуцького району.
1970 рік визначний для Льва Миколайовича - він нагороджений ювілейною медаллю - «За звитяжну працю. На відзначення 100-річчя від дня народження В.І.Леніна». У 1972 році на¬казом міністра охорони здоров'я СРСР нагород¬жений знаком - «Відмінник охорони здоров'я». Наступна нагорода знайшла лікаря у 1978 році - значок - «Почесна відзнака товариства Червоного Хреста і півмісяця». Указом Президії Вер¬ховної Ради Української РСР у 1988 році Л.М.Алещенку присвоєно звання - «Заслужений лікар УРСР».

29/12/2015

Доброго Вам здоров'я!
Вітаємо Вас у Кременчуцькій центральній районній лікарні!

Сьогодні лікувально-профілактичну допомогу населенню Кременчуцького району надають:
- поліклініка Кременчуцької центральної районної лікарні (ЦРЛ);
- стаціонар Кременчуцької центральної районної лікарні (ЦРЛ) на 205 ліжок;

В поліклініці Кременчуцької ЦРЛ ведуть прийом лікарі 21 спеціальності: терапевт, підлітковий терапевт, педіатр, хірург, травматолог, кардіолог, ендокринолог, отоляринголог, невропатолог, гастроентеролог, офтальмолог, інфекціоніст, онколог, фтизіатр, дерматолог, уролог, психіатр, нарколог, акушер-гінеколог, стоматолог, стоматолог-ортопед.

Працюють лікувально-допоміжні та діагностичні відділення і кабінети (фізіотерапевтичне відділення, рентгенологічне відділення, клініко - діагностична лабораторія, кабінет функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет, кабінет ультразвукової діагностики).

В складі стаціонару Кременчуцької ЦРЛ зараз функціонує 205 ліжок, з них:
Хірургічних - 40
Гінекологічних - 5
Травматологічних - 30
Опікових - 30
Неврологічних - 30
Терапевтичних - 25
Кардіологічних - 30
Гастроентерологічних - 10
Ендокринологічних - 5
Інтенсивної терапії - 6

Медичну допомогу отримують 49 тисяч жителів.
На сьогодні територія обслуговування Кременчуцької ЦРЛ складається з:
- 19 сільських рад: Білецьківська, Бондарівська, Демидівська, Запсільська, Кам'янопотоківська, Кобеляч-ківська, Келебердянська, Майбородівська, Максимівська, Недогарківська, Омельницька, Піщанська, Потоківська, Пришибська, Рокитненська, Салівська, Червонознам'янська, Ялинцівська;
- 73 населених пунктів: Білецьківка, Бондарі, Бурти, Варакути, Василенки, Вільна Терешківка, Воскобійники, Гориславці, Гуньки, Демидівка, Дзержинське, Єристівка, Запсілля, Заруддя, Кам'яні Потоки, Карпівка, Келеберда, Кіндрівка, Кобелячок, Ковалі, Коржівка, Крамаренки, Кривуші, Литвиненки, Майбородівка, Максимівка, Мала Кохнівка, Маламівка, Малики, Махнівка, Миловидівка, Мирне, Михайленки, Найдьонівка, Недогарки, Новоселівка, Олефірівка, Омельник, Онищенки, Остапці, Панівка, Пащенівка, Петрашівка, Писарщина, Підгірне, Піщане, Потоки, Пришиб, Пустовіти, Пухальщина, П'ятихатки, Радочини, Ревівка, Роботівка, Ройове, Рокитне, Рокитне -Донівка, Романки, Садки, Салівка, Самусіївка, Соснівка, Стара Білецьківка, Степівка, Федоренки, Червона Знам'янка, Чечелево, Чикалівка, Щербаки, Щербухи, Ялинці, Яремівка, де проживає близько 40 тис. сільських жителів;
- частини міста Кременчука (Велика Кохнівка), де проживає більше 7 тис. міських жителів.

ЛЯХ ЛЕОНІД ПЕТРОВИЧ (1928-1988)Народився в Градизьку Глобинського району в 1928 роц. Там же закінчив середню школу, а в ...
29/12/2015

ЛЯХ ЛЕОНІД ПЕТРОВИЧ

(1928-1988)

Народився в Градизьку Глобинського району в 1928 роц. Там же закінчив середню школу, а в 1958 році закінчив Івано-Франківський медичний інститут.
З 1959 року Леонід Петрович займав посаду головного лікаря Кременчуцького району, виявив себе талановитим організатором охорони здоров’я.
За час його праці значно покращилась матеріально-технічна база лікувально-профілактичних установ району: побудовано поліклініку на 600 відвідувань у зміну, лікувальні корпуси на 220 і 120 ліжок, 3 дільничні лікарні, 4 медичних амбулаторії, 6 аптек, 18 фельдшерсько-акушерських пунктів.
Оснащення центральної районної лікарні найновішою апаратурою і обладнанням дозволило розгорнути 5 міжрайонних відділень: опікове, кардіологічне, ендокринологічне, гастроентерологічне, травматологічне. Колектив лікарів виріс з 11 (1958р.) до 115 (1988р.).
У 1982 році районна лікарня була визначена базою для проведення виїзного циклу практичних занять Московських міжнародних курсів організаторів охорони здоров’я.
Головний лікар був ініціатором втілення в життя прогресивних форм організації праці, посилення економії і бережливості. У лікарні було втілено в практику 53 нових методів лікування і діагностики.
Рисами характеру Леоніда Петровича були: принциповість і чесність, глибока ерудиція в медицині, широкий кругозір і творча ініціатива, чуйність і доброта.
За багаторічну сумлінну працю Леонід Петрович був нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, знаком «Відмінник охорони здоров’я». Йому було присвоєно почесне звання «Заслужений лікар УРСР».
Помер на 61-му році життя. Похований у м. Кременчуці.

29/12/2015

Сторінки історії медицини Кременчуцького району

Пришиб

Історія розвитку медицини на Кременчуччині починається з утворення в 1910 році Пришибської амбулаторії.
Безпосереднім організатором був лікар Михайло Федорович Сухенко, який «...в 1895 году окончил Императорский университет Святого Владимира в г. Киев. Посему на оснований ВЬІСОЧАИШЕ утвержденного мнения Государственнаго Совета 5 ноября 1885 года г. СУХЕНКО, определением Медицинской Испытательной комиссии при ИМПЕРАТОРСКОМ Университете Св. Владимира 20 октября 1895 года, удостоен степени ЛЕКАРЯ С ОТЛИЧИЕМ со всема правами и преимуществами, поименованными как в означенном ВЬІСОЧАИШЕ утвержденном мнении Государственного Совета, так и в ст. 92 Устава Университетов 1884г.»
Під керівництвом земського лікаря Михайла Федоровича Сухенка в 1912 році закінчено будівництво Земської лікарні на 15 ліжок, яка була побудована на території сучасної Пришибської амбулаторії загальної практики – сімейної медицини.
Штат лікарні складався із лікаря, фельдшера, акушерки, сестри милосердя, чотирьох санітарок, повара, конюха.
Земським лікарем Сухенком М.Ф. проводились операції з приводу гострого апендициту, кишкової непрохідності, позаматкової вагітності, операції на очах.
Відчуваючи необхідність поповнення знань Михайло Федорович іде навчатись до Дрезденського Університету. В одній особі він був: терапевтом, неврологом, хірургом, акушер-гінекологом, офтальмологом, ЛОР, дерматологом, інфекціоністом.
Революція застала лікаря Сухенка М.Ф. в с. Пришиб. Земський лікар, син підпоручика, православного віросповідання залишився вірним присязі лікаря служити людям.
Поруч з Михайлом Федоровичем працювала дружина Марія Кузьмівна Сухенко вроджена Гуржий.
«Посему на оснований ст. 43 ВЬІСОЧАИШЕ утвержденнаго, в 10-й мая 1904 года, положения о С-Петербургском Женском Медицинском Институте, МАРИЯ СУХЕНКО, в заседании медицинской испытательной комиссии 21 мая 1908 года удостоена звания ЛЕКАРЯ, С ОТЛИЧИЕМ, со всеми правами и преимуществами, поименованными как в ст.ст. 43 и 44 означеннаго положения, так равно и в ст. IV ВЬІСОЧАИШЕ утвержденнаго 10 мая 1904 года мнения Государственнаго Совета о преобразовании С-Петербургского Женскаго Медицинскаго Института».
Після 1917 року регулярно функціонував стаціонар на 15 ліжок. До 1934 року штат працівників залишався незмінним.
Два російських лікарі, віддані своїй справі, беззмінно і безвиїздно працювали в земській Пришибській лікарні. Слава про них до цих пір живе в пам'яті осіб старшого покоління.
В 1933 році головним лікарем Пришибської дільничної лікарні був призначений Прасов Н.Г. який працював до 1937 року, але хвороба змусила покинути село.
Померла в 1937 році, після тривалої хвороби і Марія Кузьмівна Сухенко, а Михайло Федорович знову став головним лікарем Пришибської дільничної лікарні і трудився до 1941 року.
В 1950 році перестало битися серце чудового, усім відомого лікаря Михайла Федоровича Сухенко.
З 1942 року по 1948 рік працював головним лікарем Пришибської дільничної лікарні Тарасов Михайло Фаустович, з 1948 по 1955 рік Шевченко Рита Йосипівна, з 1956 по 1958 рік головним лікарем була Леся Андріївна Чорнобай, з 1959 по 1964 рік Інна Захарівна Бондаренко, з 1965 по 1967 рік Василь Власович Германенко, з 1967 по 1971 рік Іван Петрович Вихло, з 1971 по 1973 рік Георгій Семенович Джекванаров, з 1974 по 1974 рік Іван Іванович Гордієнко, з 1974 по 1976 рік Микола Іванович Болгаров, з 1980 року по 1983 рік Володимир Степанович Січний.
З 1985 року і по теперішній час головним лікарем Пришибської амбулаторії загальної практики – сімейної медицини працює Панченко Микола Олексійович.
В 1976 році закінчилось будівництво нового приміщення стаціонару Пришибської дільничної лікарні на 25 ліжок, навкруг лікарні був насаджений фруктовий сад, а північно-західна сторона була обсаджена навкруг лікарні тополями.
В 1979 році почало функціонувати нове приміщення Пришибської амбулаторії.
В 2006-2007 роках Пришибська дільнична лікарня реорганізована в Пришибську амбулаторію загальної практики – сімейної медицини.
Вагомий внесок в охорону здоров'я Пришибської громади вніс Сокольський Степан Дмитрович. Після закінчення Великої Вітчизняної війни в 1944 році до квітня 1988 року працював фельдшером Пришибської амбулаторії. У важкі післявоєнні роки на території нинішньої Пришибської сільської ради в с. Роботівка був організований барак для хворих на висипний тиф, де віддано трудився (ризикуючи заразитися) Степан Дмитрович. Багато добрих слів заслуговує фельдшер Сокольський за чесну, добросовісну, багаторічну працю, про що свідчать численні нагороди.
«За мой труд я был награжден "Отличником здравоохранения СССР", "Отличник санитарной оборони СССР", медалью "Ветеран труда", юбилейной медалью в связи с 50-тилетием ордена Ленина Союза Общества Красного Креста и Красного Полумесяца СССР, медалью ''100-летия со дня рождения В.И.Ленина". Получал массу почетных грамот Райкома Красного Креста, Кременчугского РК партии Украины, Полтавского облздравотдела и Обкома Красного Креста, Республиканского Красного Креста».

Кам'яні Потоки

Не менш цікавою є історія заснування медичної галузі с. Кам’яні-Потоки, яке до 1929 – 1930 років відносилось до Херсонської губернії, Олександрійського уїзду, Онуфріївської волості. Медичних працівників у селі не було. Хто мав можливість їздили до Олександрії.
В 1923 році в Кременчуцьке Богоугодне Завєдєніє із губернії прибув фельдшер Любич Сергій Іванович, який у приватній оселі, займаючи одну кімнату громадянина Григора, приймав селян, надавав їм медичну допомогу. На зміну Сергій Івановичу у 1929 році з Онуфріївської волості прибув фельдшер Шишенко Тарас Андрійович. За час його роботи (1929 -1934 роки) в селі було відкрито амбулаторію, створена медична картотека.
З 1932-1936 рік в Кам’яно-Потоківській амбулаторії працював лікар Сорока Петро Васильович, його змінила Борисенко Олександра Павлівна, яка працювала до 1937 року.
В 1937 році, за направленням Кременчуцького міськздороввідділу, прибув до села К-Потоки Корочанський Лука Васильович, який завідував закладом до 1944 року.
В 1938 році функціонував у селі пологовий будинок, яким завідувала акушерка Рябокінь Клавдія Максимівна, в подальшому учасник Великої Вітчизняної війни.
В 1943 році, прибула із Семенівського району на роботу до Кам’янопотоківської медамбулаторії фельдшер Саул Надія Андріївна. Яка довго і плідно до 1975 року трудилась на ниві охорони здоров’я К.Потоківської громади. За свою сумлінну працю була нагороджена медалями “За доблесний труд в Великой Отечественной войне”, “Ударник комунистического труда”, “Ветеран труда”.

Охорона здоров’я району в післявоєнному періоді (1944 рік) нараховувала 5 амбулаторій (села Пришиб, К-Потоки, Білецьківка, Омельник, Келеберда), 3 дільничних лікарні по 10 ліжок в кожній (села Пришиб, К-Потоки та Омельник), 5 колгоспних будинків ( Г-Плавнях, Демидівка, Заруддя, Низи, Кобелячок). Було 17 ФАПів, а в 1946 році організовано ще 7 ФАпів, в 1952 році 2 ФАПи і амбулаторію 1954 року було організовано в с. Потоки. 1953 році була організована Дмитрівська дільнична лікарня при Потоківській МТФ на 25 ліжок і було виділено вперше вантажний автомобіль.
Велику роботу проводила медична служба району по ліквідації в післявоєнні роки венеричних захворювань, для цього в с. Пришиб було організовано шкірвенкабінет, який в 1947 році був переданий в В-Кохнівку. По боротьбі з малярією був організований загін в райсанепідстанції. В районі були аптеки в с. Омельник та в с. Потоки, після 1947 року кількість їх збільшилась. По медамбулаторіям були організовані дитячі консультації, штат яких складався з лікаря-педіатра, патронажної медсестри і санітарки.
В 1949 році при амбулаторіях розпочали роботу зубні лікарі, а зубопротезна амбулаторія була організована в 1950 році.
З 1944 року основним видом транспорту були коні, в Великій Кохнівці був один кінь, в Пришибській дільничній лікарні 2 коня, в Потоківській амбулаторії був один кінь, в К-Потоківській амбулаторії був один кінь.
1944 рік був відзначений важкістю забезпечення медикаментами, розвалені німцями МТС, погорілі села і з’являється спалах висипного тифу в с. Потоки, де після подвірного обходу до хворих заразилась і захворіла лікар Потоківської амбулаторії Іванченко.
В 1947 році штат медамбулаторій представлений так: лікар – він же зав. медамбулаторії, зубний лікар, фельдшер, акушерка і санітарка.
В 1953 році на базі Великокохнівської лікарні була організована В-Кохнівська райлікарня на 35 ліжок, де було розгорнуто 10 ліжок протитуберкульозних.
В 1955 році функціонувало 4 дільничних лікарні по 10 ліжок (Омельницька, Пришибська, Дмитрівська, К-Потоківська), В-Кохнівська на 35 ліжок, всього в 1955 році в районі було розгорнуто 75 ліжок та 3 амбулаторії (Білецьківська, Потоківська, Келебердянська).Для покращення роботи проводилась реорганізація в районі, так Келебердянська медамбулаторія була переведена в Пришибську лікарську дільницю.
Завідуючим райздороввідділом в 1944 році був Богаченко О.М., в 1945 році Каневська М, в 1946 році Клочков Г.М., в 1950 році Дебердєєва М.І., в 1953 році Корніченко К.А.
Головним лікарем ЦРЛ був в 1959 році призначений Кривицький А.А., Нагайченко Б.І., і Лях Леонід Петрович.

Кременчуцька ЦРЛ

Кременчуцька районна лікарня була створена на підставі наказу по Кременчуцькому районному відділу охорони здоров'я від 01.09.1953 року №141, знаходилася в с.Велика Кохнівка Кременчуцького району. Згідно з постановою Ради Міністрів від 10.06.1957 року №571 і рішення Полтавського облвиконкому від 15.06.1957 року №433 у зв'язку з ліквідацією Кременчуцького районного відділу охорони здоров'я Кременчуцька районна лікарня перейшла в підпорядкування виконавчого комітету Кременчуцької районної Ради депутатів трудящих і здійснювала керівництво діяльністю лікувальних закладів Кременчуцького району. На підставі наказу по Полтавському обласному відділу охорони здоров'я від 22.02.1963 року №38 Кременчуцька районна лікарня була перейменована на Кременчуцьку центральну районну лікарню. Кременчуцький район було утворено згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 17.05.1939 року. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 03.03.1975 року селище Велика Кохнівка включене до складу м.Кременчука. Зараз Кременчуцька центральна районна лікарня розташована за адресою: м.Кременчук, проспект Полтавський, 40.
Лях Л.П. працював на посаді головного лікаря Кременчуцького району з 4 квітня 1959 року про 24 липня 1988 року. За видатні заслуги в галузі охорони здоров’я 20.07.1971 року нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. 12.04.1974 року присвоєно звання заслуженого лікаря УРСР. 15.09.1986 року указом президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом Леніна. За час роботи Ляха Л.П. збільшився ліжковий фонд Кременчуцького району з 75 ліжок до 550 ліжок. Побудовано районну поліклініку (1975 р.), кардіологічний корпус (1980р.).
З серпня 1988 року по 2010 рік Кременчуцьку центральну районну лікарню очолював головний лікар Петращук Онисій Васильович.
З 2011 року Кременчуцьку центральну районну лікарню очолює головний лікар Ігнатчук Марія Володимирівна.

24/12/2015

Години роботи поліклініки Кременчуцької центральної районної лікарні:

кожного дня - з 8.00 до 18.00;
субота - з 8.00 до 17.00;
вихідний день – неділя.
Реєстратура: тел. (0536) 72-45-54

24/12/2015

Кременчуцька центральна районна лікарня є багатопрофільним лікувально – профілактичним закладом, який забезпечує надання кваліфікованої спеціалізованої стаціонарної та амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню Кременчуцького району, є центром організаційно-методичного і оперативного керівництва всіма закладами охорони здоров’я на території району, відповідальним за організацію та якість медичного обслуговування населення Кременчуцького району.
Кременчуцька центральна районна лікарня здійснює свою діяльність з метою реалізації права громадян на охорону здоров’я відповідно до Конституції України та законодавства про охорону здоров’я.

Address

проспект Полтавский, 40
Kremenchuk
39627

Telephone

(0536) 72-45-64

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Кременчуцька центральна районна лікарня posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Кременчуцька центральна районна лікарня:

Shortcuts

Share

Category