Незламні / Штаб добровольчих формувань Білогородської ОТГ

03/09/2024

🕯️ У громаді знову горе і сум. При виконанні військового обов’язку у віці 57 років пішов з життя житель Білогородки Анатолій Васильчук, відданий захисник України, син, чоловік, брат, батько, дідусь. Церемонія прощання відбудеться завтра, 4 вересня, об 11:00.

Анатолій – уродженець Житомирщини. Походив з великої родини, мама мала звання Мати-героїня.

Усе життя Анатолія після строкової служби в армії пов’язано з Білогородкою. У 1987 році ще юнаком почав працювати у радгоспі газоелектрозварником.

Тут зустрів білогородчанку Ірину. Подружжя виховало двох синів, які нині також боронять Україну у лавах ЗСУ, – Юрія та Станіслава.

Анатолій був неймовірно відданий родині, доклав усіх зусиль, щоби сім’я мала власне житло. З 1992 року працював в аварійний службі Святошинського району міста Києва.

Був порядним, працьовитим, доброзичливим, чуйним. Дуже добре ставився до дітей, завжди мав пригощання для малечі.

До оборони України Анатолій разом з синами став з перших днів повномасштабного вторгнення у лавах територіальної оборони Білогородської громади. Добровільно мобілізувався до 133-го батальйону 114-ої бригади ТрО ЗСУ, був стрільцем.

Брав участь у звільненні Київщини, а далі – всі гарячі напрями 133-го батальйону на сході України. З грудня 2023 року – під Часовим Яром.

Пішов з життя 2 вересня 2024 року на бойовому посту – не витримало серце.

У невимовному сумі залишилися мама Марія Антипівна, дружина Ірина, сини Юрій та Станіслав, онука Аня та Віка, рідні, друзі, побратими. Всі, хто знав Анатолія Васильчука, який віднині назавжди в строю у небесному війську.

Вічна та світла пам’ять вірному захисникові України 🕯️

Церемонія прощання відбудеться завтра, 4 вересня:

🥀 11:00. Прощання та панахида біля будинку за адресою Білогородка, вул. Дружби, 26
🥀 12:15 (орієнтовно). Чин поховання на центральному кладовищі села Білогородка

26/08/2024

🕯️ Втрата відразу для двох громад – Білогородської та Верхньодніпровської на Дніпропетровщині. Сьогодні, 26 серпня, у Верхньодніпровську прощаються з відданим захисником України, чоловіком, сином, братом Тарасом Янченком.

Тарас Янченко переїхав до Білогородської громади після одруження з білогородчанкою Наталією Івлєвою чотири з половиною роки тому. Подружжя жило в мирі, злагоді, любові. У чоловіка склалися гарні відносини з дітьми Наталії – донькою Анастасією, сином Олегом.

Тарас мав рідкісний фах – був майстром з зачистки резервуарів, також працював теслярем і слюсарем. Дбав про оздоблення оселі – на подвір’ї, у кожній кімнаті, каже Наталія, є згадка про чоловіка.

Своїй мамі Валентині, яка виготовляє фарфорові ляльки, робив підставочки під витвори. Ніколи не був без діла, завжди приходив на допомогу. Тараса згадують як відкриту, щиру, добру людину.

Захоплювався конструюванням, комп’ютерним програмуванням, історією, зокрема, воєнною – читав багато книжок, писав вірші.

Відразу після початку повномасштабного вторгнення долучився до лав територіальної оборони Білогородської громади, мав відзнаки ДФТГ №2 та сільської ради як доброволець.

Мобілізувався у 2023 році також як доброволець. Тарас мав проблеми зі здоров’ям, але наполегливо проходив комісію за комісією та врешті став до захисту України в складі 133-го батальйону 114-ої бригади ТрО.

Пройшов навчання в Латвії. Був старшим стрільцем – оператором стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти. Мав бойові виходи під Куп’янськом, контузію, після якої 25 днів провів у госпіталі, але повернувся до побратимів.

Загинув 16 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у селі Невське Сватівського району Луганської області, відданий військовій присязі на вірність українському народові, виявивши стійкість та мужність.

Тарасу Янченку назавжди 44 роки. 45 мало виповнитися 12 серпня 2024 року…

У невимовному сумі залишилися дружина Наталія, її діти Анастасія та Олег, батьки Валентина та Юрій, сестра Оксана, зять Олександр, племінники Вікторія та Тимофій, побратими, друзі, колеги, всі, хто знав Тараса.

Вічна та світла пам’ять відданому захисникові України, який назавжди в строю у небесному війську 🕯️

23/08/2024

17/08/2024

Вітаємо нашого товариського, професійного та відповідального побратима, справжнього лідера та гідного громадянина Юрія Козенка з Днем народження!
Натхнення та сил тобі, друже, для твоїх шляхетних справ!
Будьмо!

08/08/2024

У нашої Ганни (Фенікс) Катрич сьогодні День.
Бойова наша подруго, вітаємо тебе щиро і зичимо неймовірних успіхів, надзвичайних здобутків, крутезних позитивних вражень і надійних побратимів. Більше радості, більше звитяг, жаданої Перемоги!
Нехай щастить нині та повсякчас, тут і скрізь!

07/08/2024

Друже наш Андрій Логвин (Швидкий), вітаємо тебе з твоїм Днем народження! Міцного здоров'я тобі і нехай усі твої жадання, наміри, плани здійсняться!
Будьмо!

04/08/2024

Завтра, 5 серпня, об 11:00 у селі Гнатівка відбудеться церемонія прощання з відданим захисником України, люблячим чоловіком, батьком, сином, братом Сергієм Чорним.
Церемонія прощання відбудеться завтра, 5 серпня:

🥀 10:40. Зустріч жалобного кортежу біля Гнатівського мосту (збоку Білогородки)
🥀 11:00. Прощання біля дому та заупокійна літія (вул. Заводська, 23)
🥀 11:30. Живий коридор від дому до каплиці Різдва Пресвятої Богородиці по вул. Заводській та Старожитомирській
🥀 11:40. Чин похорону та прощання в каплиці Різдва Пресвятої Богородиці
🥀 12:30 (орієнтовно). Виїзд до міста Київ (буде організований автобус та супровід поліції)
🥀 13:30 (орієнтовно). Церемонія прощання біля крематорію на Байковому кладовищі в Києві

🕯️ У Білогородській громаді знову горе, до якого неможливо звикнути та осягнути. Завтра, 5 серпня, об 11:00 у селі Гнатівка відбудеться церемонія прощання з відданим захисником України, люблячим чоловіком, батьком, сином, братом Сергієм Чорним.

Дружня родина Сергія оселилася в Гнатівці в 2015 році, куди переїхала з Києва. Вони завжди були разом, на всіх заходах – з дружиною Мартою, синами-близнюками Остапом і Андрієм. Брали дієву участь у розбудові села, житті громади Гнатівки, стали меценатами нового Введенського храму.

Сергій завжди займав активну життєву позицію – був учасником революцій 2004 та 2014 років, дбав про патріотичне виховання синів, проводив тренування для дітей на стадіоні в Гнатівці. Мав успішну кар’єру в галузі фармацевтики, омріяну затишну оселю, кохану дружину, яка поділяє цінності чоловіка.

Подружжя разом обрало і захист України. У 2021 році Марта вступила до лав 130-го батальйону ТрО міста Київ, щотижня ходила на тренування, вчилася поведінки на полі бою. Згодом до неї приєднався чоловік.

24 лютого 2022 року, коли всі виїжджали зі столиці, Сергій і Марта навпаки прямували до Києва і з першого дня великої війни стали до оборони рідної землі. Брали участь у звільненні Київщини, далі – пекельні напрями: Харківщина, Білогорівка, Бахмут, Макіївка, Куп’янськ, Часів Яр.

Весь воєнний шлях поруч, в одному підрозділі. Марта – старша бойова медикиня. Сергій починав службу стрільцем, потім був оператором-навідником бойової машини і врешті став аеророзвідником.

Загинув 29 липня 2024 року при поверненні з позицій, які перебували під ворожим вогнем. Сергію Чорному назавжди 46 років.

У невимовному сумі залишилися дружина Марта, сини Остап і Андрій, обидві родини подружжя, колеги, друзі, побратими.

Вічна пам’ять та слава герою, який віддано боронив Україну, і тепер у строю у небесному війську 🕯️

Церемонія прощання відбудеться завтра, 5 серпня:

🥀 10:40. Зустріч жалобного кортежу біля Гнатівського мосту (збоку Білогородки)
🥀 11:00. Прощання біля дому та заупокійна літія (вул. Заводська, 23)
🥀 11:30. Живий коридор від дому до каплиці Різдва Пресвятої Богородиці по вул. Заводській та Старожитомирській
🥀 11:40. Чин похорону та прощання в каплиці Різдва Пресвятої Богородиці
🥀 12:30 (орієнтовно). Виїзд до міста Київ (буде організований автобус та супровід поліції)
🥀 13:30 (орієнтовно). Церемонія прощання біля крематорію на Байковому кладовищі в Києві

31/07/2024

🕯️ Тяжка, непоправна втрата для Білогородки та всієї громади. Завтра, 1 серпня, о 10:00 відбудеться церемонія прощання з вірним захисником України, люблячим чоловіком, татом, сином, братом Вячеславом Потомським.
Загинув смертю хоробрих 24 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Синьківка на Куп’янському напрямі.
Вячеславу Потомському назавжди 44 роки.
Церемонія прощання відбудеться завтра, 1 серпня:
🥀 10:00. Прощання біля будинку по вул. Мнишенка, 20
🥀 10:45. Піша хода до храму Святих 12-ти апостолів (вул. Саєнка, 16)
🥀 11:00. Панахида у храмі Святих 12-ти апостолів (вул. Саєнка, 16)
🥀 12:00. Живий коридор від храму до центрального кладовища по вул. Саєнка, вул. Володимирській та вул. Чайковського
🥀 12:30. Чин поховання на центральному кладовищі села Білогородка

🕯️ Тяжка, непоправна втрата для Білогородки та всієї громади. Завтра, 1 серпня, о 10:00 відбудеться церемонія прощання з вірним захисником України, люблячим чоловіком, татом, сином, братом Вячеславом Потомським.

Вячеслав, уродженець Чернігівщини, знайшов свою долю в Білогородці. Разом з дружиною Анною Литовченко виховував синів – Дениса, який цього року закінчив Білогородський ліцей №1, та Артема (11 років).

У мирному житті Вячеслав працював будівельником, виконував ремонтні роботи. Багато обійсть у Білогородці бережуть пам’ять про майстра, який дбайливо, з любов’ю створював затишок в оселях.

Для дружини Анни – найкращий чоловік та батько синів, чесний, справедливий, відданий. Родині та Батьківщині.

У 2014 році Вячеслав не залишився осторонь – став добровольцем у зенітному підрозділі, який готувався до можливого вторгнення з півночі.

У 2022-му році теж. На самому початку повномасштабної війни мобілізувався до лав 133-го батальйону 114-ої окремої бригади ТрО.

Брав участь в обороні Київщини, далі – гарячі напрями: Бахмут, Кліщіївка.

Після переформатування 133-го бату боронив Україну у штурмовому підрозділі 30-тої ОМБр імені князя Костянтина Острозького.

Неодноразово виводив побратимів цілими та неушкодженими після надскладних виходів на самий нуль. Побратими повністю покладалися на Вячеслава та вірили, що поки він з ними – вони вийдуть.

Загинув смертю хоробрих 24 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Синьківка на Куп’янському напрямі.

Вячеславу Потомському назавжди 44 роки.

У невимовному сумі залишилися дружина Анна, сини Денис та Артем, батько Микола, сестра Любов, теща Тетяна, численні друзі, вірні побратими.

Вічна та світла пам’ять відданому захисникові України, який назавжди в строю у небесному війську 🕯️

Церемонія прощання відбудеться завтра, 1 серпня:

🥀 10:00. Прощання біля будинку по вул. Мнишенка, 20
🥀 10:45. Піша хода до храму Святих 12-ти апостолів (вул. Саєнка, 16)
🥀 11:00. Панахида у храмі Святих 12-ти апостолів (вул. Саєнка, 16)
🥀 12:00. Живий коридор від храму до центрального кладовища по вул. Саєнка, вул. Володимирській та вул. Чайковського
🥀 12:30. Чин поховання на центральному кладовищі села Білогородка

30/07/2024

Вітаємо нашого побратима В'ячеслава Петраша (.petrash) з Днем народження!
Друже, нехай тобі ніколи не забракне віри та сил на твоєму гідному поваги шляху!
Шануємо, пишаємося, що поряд.
Звитяг і Перемоги!

29/07/2024

Побратими та посестри!

День Сил спеціальних операцій – це нагадування нам про звитягу полеглих і обов’язок живих. Сьогодні ми насамперед вшановуємо наших воїнів – тих, хто загинув у боротьбі за Свободу і Незалежність України. В ім’я кожного з них ми нищимо ворога скрізь, де здатні дістати наші руки, очі і «крила».

В ССО немає неважливих людей. Наша найвища цінність – життя наших воїнів, наших близьких і рідних. Кожен наш підрозділ – родина. Ми воюємо за своє і за своїх. Той, хто посягнув на наше – не має право на існування. Цієї простої істини ми дотримуємося відколи почалася ця війна. Ми проводимо успішні спеціальні операції на всьому театрі бойових дій, значна частина із них вже увійшла в історію воєнного мистецтва.

Ми не перші, хто бореться з російськими окупантами всіма доступними способами. Наші предки вдало робили це століттями. Будьте вірними бойовим традиціям пращурів, продовжуйте нищити все і всіх, хто намагається перетворити наш народ на рабів імперії. Нинішній герць – вирішальний. І цю війну повинні завершити саме ми.

З Днем Сил спеціальних операцій Збройних Сил України!
Слава ССО! Слава Україні!

Командувач Сил спеціальних операцій ЗС України бригадний генерал Олександр Трепак

23/07/2024

Вітаємо нашого побратима Сергія (Дуба) Піддубного з Днем народження! Зичимо наснаги, міцного здоров'я та бойового духу для нових досягнень і звитяг!
Будьмо!

20/07/2024

Вітаємо нашого побратима Костянтина (Skif) Юрчака з Днем народження! Друже, будь і далі максимально небайдужим і корисним у нашій спільній справі! Тільки вперед! Будьмо!