20/02/2026
Люблю танцювати.
Люблю рухатися.
Так обожнюю ось це відчуття тіла не через біль, напругу та знесилення, а через розширення, пульсацію, тепло, відчуття легкості та свободи.
Кожен раз я знаходжу себе в русі, кожен раз я стаю інша.
Минулого року я дуже сильно травмувала коліно. Точніше, моя стара травма повернулася, але в іншому масштабі. Я, звісно, пройшла всі стадії від «о боже, ні, це не могло статися зі мною, не хочу ніяких операцій» до «це моя нога, моє коліно, і зроблю все можливе, щоб дбати про нього і про все тіло».
Обійшла багато лікарів, фахівців із жорстким та м'яким підходом. І якщо в студентські роки я могла собі дозволити місяць нічого з цим не робити, то зараз не змогла.
Я працювала з асиметрією, бо довгий час нога робила мене кульгаючою, працювала з розслабленням, правильним навантаженням, і це дало мені багато нового. Так, мені шкода, що саме обмеження та біль стали для мене рушійною силою. Але я дуже вдячна, бо не здалася і подбала про себе.
Пройшло більше року, і зараз я без запалення, з міцними зв'язками, але все ще з обмеженістю в русі суглоба. Це мій виклик, моя відповідальність. Все ще не можу стрибати і їздити на велосипеді. Хоча і дуже хочу.
Це все чому розповідаю… Не щоб пожалітися, яка я бідна та нещасна, чи похвалитися, як я все змогла. Не змогла. Я в процесі.
Цей досвід мене вчить, що ідеального моменту для руху та турботи немає. Нікому немає і не буде діла до мого коліна, окрім мене. Так, мені співчувають, мене лікують, про мене дбають, але лише мені жити зі своїм тілом.
Щось всередині змінилося сильно, і я вже не веду такі танці, як майже 20 років тому - мені не здається, що важливо ганяти всіх, піднімаючи батмани, стояти на руках та робити тондю. Вмію, іноді практикую, але не роблю цього постійно. Просто не можу.
Зараз мене цікавлять фасції та внутрішні органи, їхнє здоров'я та еластичність. Зараз мене хвилює глибина дихання більше, ніж глибина пліє. Так, я качаю м'язи, роблю розтяжки, але в кайф, зі своєю амплітудою та постійним слуханням, чи це ок тілу.
Поки зима охолоджувала все всередині, то приходила на свій килимок вдома чи в залу і ледь ворушилася. Сама, навіть супроводу не хотілося, навіть груп не хотілося. Такий був процес. Довіряла собі. Це не зручно, бо плани були наполеонівські. Та все ж щось проростає, чогось таки хочеться.
Це, звичайно, довга прелюдія до запрошення.
В березні і трошки в квітні я буду приходити в залу і слухати, що є в просторі зовнішньому, внутрішньому, і щось пропонувати. Можливо, це буде довге валяння по підлозі і дихання животиком зі звуком. Можливо, це буде щось активне під музику 80-их.
З останнього за цей рік був курс по самоостеопатії, курс на роботу з животом, пілатес, практика Фельденкрайза, книга про анатомічні поїзди та перечитування літератури з Лабан-аналізу.
Тому це все теж з'являтиметься. Буде якась логіка та поступовий рух.
Буде експеримент.
Експеримент, де рушієм може стати обмеження, біль, дискомфорт і навіть небажання рухатися. Але мета - знайти своє тепло, своє задоволення, свою легкість та свободу.
10 занять | 10 ранків | 10 людей | 10 ідей
Для кого: переважно кличу тих, хто мене знає. Але відкрита новим людям, що відчувають резонанс. Досвідченим танцівникам, або тим, хто має досвід в йозі чи спорті. Головне - інтерес. Бо інтерес рухає нас у незручне та дає живий досвід.
Тут не буде оцінювання чи психотерапії. Я пропоную, а ви відгукуєтеся на пошук.
Вт-Чт 10:00-11:45
3 березня - 7 квітня (всі дати, окрім 12.03)
Вартість:
Повний курс (10 занять) - 6500 грн
Разова участь - 850 грн (за наявності місць)
Перевагу віддам повній участі.
Але я знаю, що зараз бувають різні обставини. Якщо ви відчуваєте, що вам життєво необхідно бути в цьому процесі, але повна сума зараз неможлива - напишіть мені в особисті. У мене є кілька пільгових місць. Поговоримо.
Своє місце бронюйте в особистих повідомленнях. Ви знаєте, що робити ❤️
https://www.facebook.com/share/1BuLBdjv8f/?mibextid=wwXIfr
