Психологія: про все, і трохи більше

29/01/2025

Розпочни свій шлях у гештальт-терапії!

Хочеш краще розуміти себе та інших? Опановувати навички ефективної комунікації та емоційної підтримки? Перша сходинка гештальт-терапії — це твій шанс зануритися у світ самопізнання, усвідомленості та живих змін!

ЩО НА ТЕБЕ ЧЕКАЄ?
✔️ Глибоке знайомство з основами гештальт-підходу;
✔️ Практичні вправи для розвитку особистої чутливості та контакту;
✔️ Робота над власними запитами у безпечному та підтримуючому просторі;
✔️ Нові знайомства з однодумцями та професійними терапевтами.

ДЛЯ КОГО ЦЯ ПРОГРАМА?
🔹 Для тих, хто цікавиться психологією та прагне особистісного розвитку;
🔹 Для фахівців, які хочуть поглибити навички роботи з людьми;
🔹 Для всіх, хто хоче краще розуміти свої емоції та вибудовувати здорові стосунки.

👉 Почни подорож до гармонійного життя вже зараз!
📣Перші 10 учасників проходять по вартості 5900 грн замість 6600 грн за семінар.

📩 Записуйся на програму та відкривай нові можливості для себе!

Пишіть в телеграм або ж в месенджері, і всі деталі обов'язково вам розповім.

➡️ Подробиці про навчання тут: https://www.facebook.com/share/18FBSiXeYp/?mibextid=wwXIfr

09/01/2025

Невизначеність, яку затягнули — це завжди «ні», яке не озвучили ⬇️

У житті ми часто стикаємося з ситуаціями, коли відповіді немає, а очікування затягується. Чи то стосунки, проєкт, робота чи будь-яке інше рішення — невизначеність втомлює та виснажує.

Це «можливо», яке тягнеться тижнями, а інколи й місяцями, часто виявляється прихованим «ні». Чому так? Бо ухиляння від чіткої відповіді може бути способом уникнути відповідальності або побоюванням образити. Але уявіть, якби це «ні» було озвучене одразу. Ви б мали шанс рухатися далі, а не жити в стані постійного очікування.

Невизначеність паралізує. Вона забирає ваш час, сили та енергію, залишаючи простір для сумнівів і тривоги. Тому важливо навчитися самостійно закривати такі «відкриті двері» у своєму житті. Якщо людина чи ситуація затягує із рішенням, це сигнал задуматися: чи варто чекати далі?

Запам’ятайте: чітке «ні» завжди краще за невизначеність. Воно дає свободу рухатися вперед, планувати та будувати нове.

Будьте сміливими не лише в тому, щоб вимагати ясності від інших, але й у тому, щоб самим вміти ставити крапку. Це не про жорсткість, а про повагу до себе та свого часу. 🤍

Олена Тодоровська

18/12/2024

18/12/2024

авторка Н.Целунова

Сьогодні я бачила як народжується травма

На дитячому святі ведуча запитує дітей: "Хто хоче розповісти віршик?" Виходять 10 дітей і по черзі розповідають віршики. Коли залишається одна дівчинка, ведуча каже: "Ну все, давайте далі продовжувати свято".

Дівчинка йде на своє місце і по її щоках починають текти сльози.

Було виразно видно, як частина її залишилася стояти там, поруч із ведучою вечора. Сльози відразу помітили вихователі і звернули увагу ведучої, попросивши її дати дівчинці можливість розповісти віршик.

Але було вже "пізно".

Дівчинка стояла, дивлячись у порожнечу, склавши руки на грудях перед собою, і фізично не могла вимовити ні слова. Вона не плакала, просто все далі і далі "йшла в ту порожнечу", щоб не було так боляче.

Коли вона повернулася назад і сіла на свій стільчик у першому ряду, я запитала її, чи не хоче вона сховатися ось тут у куточку (я сиділа в другому ряду, в кутку). Вона кивнула і стала поруч зі мною (дівчинка мене трохи знає, наші діти гралися разом).

Я сказала: "Якщо хочеш, можеш сісти до мене на коліна?" Вона кивнула і мовчки, нічого не кажучи ні слова, залізла, все ще продовжуючи дивитися туди, в порожнечу. Я запитала, чи можна я тебе обійму, вона кивнула. Я обійняла її і стала з нею розмовляти, словами підтверджуючи те, що сталося (ти дуже хотіла розповісти віршик; тобі стало дуже прикро, що ти не встигла розповісти віршик; я вважаю, що це дуже несправедливо і т.д). Вона кивала і плакала. Я просто гладила її по спині, раз-по-раз повторюючи, як це було нечесно, несправедливо і прикро.Якоїсь миті вона прямо фізично розслабилася і лягла на мене тілом. Я вже нічого не говорила, просто міцно її тримала.

Вистава закінчилися, далі відповідно до програми заходу всі розійшлися. Ми ще посиділи деякий час, стало якось спокійніше, вони з моїм сином стали перебирати кубики, які стояли поряд. Потім ми стали з цих кубиків будувати будиночки.

Але дівчинка все ще мовчала. Наче слова цього вірша реально застрягли у горлі. Я бачила, що очима вона мені відповідає, а фізично голосом прямо не може, хоча і намагається.

Прийшли ще кілька дітей і почали всі разом у щось грати, шаленіти – все як і належить на дитячому святі.

Коли настав час розходитися, я підійшла до цієї дівчинки, сіла навпочіпки і, дивлячись їй у вічі, сказала: "Якщо ти хочеш, ти можеш розповісти мені той віршик, який хотіла, я із задоволенням послухаю".

Вона подивилася на дітей навколо, і я додала: "Можна тихо-тихо, пошепки, щоб чула тільки я". Вона голосом сказала "так" і розповіла віршик, після чого зробила дуже потужний видих. Було прямо видно, що вона повернулася, вона посміхнулася, в її очах знову з'явився блиск. Я обійняла її.

Присвячується всім нам – тим, кому колись дуже хотілося розповісти віршики на святі і не вийшло.

(Віктор Павлюк позичив у Viktoriia Cherednychenko, а я у них.)

27/11/2024

АГРЕСІЯ, ПРО КОТРУ ВИ НІЧОГО НЕ ЗНАЛИ

21 століття на дворі.
Ми носимо в кишені, без перебільшення,
весь світ.
Маск вигадує назви колоніям на Марсі. Штучний інтелект, не без успіху, намагається вдертися до святая святих — чутливої зони людини, а сама людина не знає елементарних значень слів і станів, які її й визначають.

Запитай зараз у практично кожного з нас, що таке агресія, і кожен, без сумніву, відповість — це насильство.
Агресія — це насильство — ось так звучить сьогодні будь-яке суспільство.

«Не будь агресивним» — слоган-чип, який
це ж суспільство імплантує в кожного з нас.
«Не будь живим!» — насправді кричить перелякане і напівживе суспільство.

Будь-яка, навіть найрозумніша вікіпедія
на цьому місці бреше, ну або не договорює.
Каже, що агресія — це напад.

Але ми й програємо штучному інтелекту тому, що ледачі. І від того дурні.
Диявол, як завжди, в деталях.

Якщо коротко, то gressus — це крок, рух.
Це латина.
Прогрес — рух уперед.
Регрес — рух назад.
Агрес — рух до (до чого-небудь).
Тобто агресія і є саме життя.

Агресія ніколи не була і не є рівною насильству.
Точніше, у насильстві багато агресії, читай руху різної наповненості до об’єкта, але і в любові,
і в ніжності її також, м’яко кажучи, чимало.

Секс, наприклад, у чистому вигляді
агресивна дія.

Здорова агресія — це рух, наповнений щільною енергією.
Немає щільності — немає можливості знайти баланс.
Немає почуття балансу — дитина ніколи
не навчиться ходити.

Тобто агресія — це певний спосіб передачі енергії.
А ось яким саме стане цей спосіб і якою енергією ми його наповнимо — це наш досвід
і наш вибір.
Власний.

Як завжди, людину і будь-які стосунки руйнує
не агресія, а безграмотне поводження з нею.

Злитися не означає не любити.
Злитися не означає бути поганим і невихованим, і це також не означає, що поганий сам адресат злості.
Злитися не означає байдужість до партнера
і стосунків із ним.
Злитися не означає бути неадекватним.
Злість — це показник того, що хтось занадто близько підійшов до ваших кордонів.
Це один зі способів захисту. Захисту всього.
Це інструмент.
Це спосіб показати, що вам боляче, страшно і, можливо, соромно.
Злість — це енергія і збудження.
Придушена злість — це завжди зґвалтоване збудження.
У тому числі й с**суальне.

До речі, відсутність збудження в парі теж звідти.
Коли на агресію в парі накладено табу, с**с у ній стає млявим подружнім обов’язком.

Злість у стосунках — це не показник того, що її джерело хоче ці стосунки зруйнувати, часто навпаки.
Це спосіб звернути увагу на біль, на страх і на небажання йти.

Злість, висловлена вчасно, за адресою
і в екологічній формі — це творче почуття.
Злість ущільнює, наповнює, створює форму.
Вона робить людину ясною, видимою і опорою.
Спертися можна лише на живого, твердого
і ясного.
Тільки.
У цьому житті, щоб зробити вдих і видих,
для початку потрібно народити імпульс і піти
за ним, наповнивши ці кроки щільністю.

Задайте собі, майже, саме головне питання цього життя-навіщо ви зупиняєте людину поруч в бажанні мати цей імпульс?
Від близьких, до держави.

І ще.
Якщо ми не вміємо висловлювати і проживати рух, потужний, прямий і наповнений злісною щільністю, ми так само не зможемо якісно проживати і висловлювати інший рух —
рух любові та ніжності.
Тобто якщо ми не дозволяємо собі злитися,
ми не можемо глибоко і цілісно любити.

Ігор Ларин

26/11/2024

Дуже важливо любити себе. Під собою я не маю на увазі ваше ім'я, вашу історію, рід ваших занять і навіть не маю на увазі те, що ви бачите в дзеркалі. Під собою я маю на увазі весь ваш поточний потік сприйняття, що сприймається вами прямо зараз. Любити себе – це означає цінувати можливість сприйняття.
Саму МОЖЛИВІСТЬ.
Навіть не саме сприйняття, а саму цю можливість. Цінувати можливість радості, задоволення, болю та смутку, цінувати можливість докладання зусиль і цінувати можливість розслаблення.
Якщо ви не любите себе (а тією чи іншою мірою це знайоме майже всім) ви не можете бути в житті задоволеними, чого б ви не робили. Ви все ще нещасні та безвибірково приречені на пошук власної задоволеності, щастя.
Коли ви себе любите, ви не чините насильства над власним тілом, ви в цьому просто не зацікавлені - в жодному досягненні і в жодній вигоді, яку обіцяє це досягнення. Вам не потрібно ставати якимось, вам не потрібно покращувати свій зовнішній вигляд чи тіло. Вам навіть не потрібно намагатися підтримувати зовнішній вигляд чи тіло в якомусь «правильному» «красивому» чи «хорошому» стані.
Це звучить дуже дивно, але це саме так: ви просто не творите з тілом нічого зайвого, не чините насильства. А коли ви припиняєте творити насильство – ви більше не потребуєте ні спеціальних, свідомих відновлення, ні поліпшень. Кожної миті ви точно усвідомлюєте, всередині, у самому своєму центрі, що з вами все гаразд, з вами самими в цілому повний порядок. Повний лад – з вами все так. Уявляєте? З вами загалом ВСЕ ТАК. Спробуйте припустити цю крихітну думку.Впустити її в себе і трохи посмакувати.
Дозвольте зараз цій простій думці прорости у вас – «зі мною все так». Залиште на кілька хвилин цей текст, трохи пізніше ви до нього зможете повернутися знову. Саме зараз відчуйте свою завершеність, свою такість.
Вам не потрібно вмовляти себе в цьому, вам не потрібно для цього дивитися в дзеркало, вам не потрібна для цього чиясь авторитетна думка чи судження чи оцінка. Ви це вже точно знаєте, без жодного сумніву, без єдиної оцінки, без єдиного порівняння. Вже знаєте навіть без знання, що з вами все в цілому в порядку, в тому числі і з тілом незалежно від його поточного стану.
Спробуйте припустити цю крихітну думку: з вами все гаразд. Цілком, остаточно і безповоротно. І вам зовсім не потрібно нічого досягати, нічого покращувати. Вам не потрібно ставати якимось. Із вами вже повний порядок. Посмакуйте цю думку. Що ви відчуваєте? Що відчуваєте? Можете собі дозволити її впустити чи виникає якесь опір, судження, осуд? Що заважає вам допустити? Чого ви боїтеся, чого боїтеся? Досліджуйте всі власні страхи, зустріньте їх, інакше вони так і вируватимуть у вас повільно та непомітно.
Коли ви бачите, що з вами все гаразд і перестаєте знемагати, ґвалтувати, покращувати, удосконалювати своє тіло, спочатку фізично, а потім і думками, коли ви перестаєте досягати – ви стаєте ненасильницькими навіть зовні від тіла.Ви миттєво перестаєте вимагати, ображатись, ревнувати, хотіти, чекати, заздрити, злитися, наполягати, сперечатися, боротися, намагатися перемагати, мстити, переконувати, наполягати на своєму – все це виявляється непотрібним. Ви опиняєтеся вільними від усього цього мотлоху і багато іншого.
Анатолій Токарський

23/11/2024

Неможливо любити людину більше, ніж вона сама себе любить. Вона вам просто цього не дозволить. Якщо ж вам здається, що все ж таки ви любите її більше, то швидше за все, ви любите не її, а свою ілюзію про неї.
Неможливо любити іншу людину, якщо ви не любите себе, тоді ви бачитимете всі її помилки і всю свою неідеальність, за які лаєте себе.
Якщо ж вам здається, що ви любите іншу людину, незважаючи на те, що не любите себе, то швидше за все в ній ви любите те відображення себе, на наявність якого не даєте собі права.
Все, що ми заперечуємо в собі, ми бачимо в інших, і недоліки та гідності. Приймаючи себе, ми перестаємо захоплюватись і ненавидіти, ми починаємо насолоджуватися.
Анна Паулсен

22/11/2024

Демонстрація любові проявляється через різні форми дій, слів та жестів, які люди використовують, щоб показати свої почуття. Як ми сприймаємо ці прояви, залежить від нашої емоційної чутливості, життєвого досвіду та уявлень про стосунки.

🤍Згідно з теорією "п’яти мов любові" Гері Чепмена, люди демонструють і сприймають любов через різні способи:
1. Слова підтримки та ніжності
• Як це виглядає: Компліменти, слова вдячності, підтримки, підбадьорення.
◦ Наприклад: "Я пишаюся тобою", "Ти для мене дуже важливий/важлива".
• Як ми це бачимо: Як підтвердження любові через вербальне вираження почуттів.
2. Якісний час разом
• Як це виглядає: Проведення часу разом, увага без відволікань, спільні хобі чи розмови.
◦ Наприклад: Прогулянки, вечері без гаджетів, тривалі бесіди.
• Як ми це бачимо: Як пріоритетність наших стосунків у житті партнера.
3. Подарунки та знаки уваги
• Як це виглядає: Символічні чи значущі подарунки, які показують, що про нас пам'ятають.
◦ Наприклад: Улюблена квітка, книга чи несподіваний сюрприз.
• Як ми це бачимо: Як матеріальне підтвердження уваги та турботи.
4. Дії та допомога
• Як це виглядає: Турбота через конкретні вчинки — допомога у повсякденних справах, підтримка у важливих ситуаціях.
◦ Наприклад: Приготування обіду, допомога в роботі чи підтримка під час хвороби.
• Як ми це бачимо: Як практичну любов і здатність партнера бути поруч у складні моменти.
5. Фізичний дотик
• Як це виглядає: Обійми, поцілунки, дотики, тримання за руку, фізична близькість.
◦ Наприклад: Обійняти, коли важко, або погладити по плечу.
• Як ми це бачимо: Як інтимність і тепло, що посилюють емоційний зв’язок.

🫂Чому ми по-різному бачимо демонстрацію любові?
1.Індивідуальність: У кожної людини свої "мови любові" — те, що для однієї є найсильнішим проявом почуттів, для іншої може здаватися незначним.
◦ Наприклад, хтось бачить любов у словах, а інший — у діях.
2.Життєвий досвід: Те, як нас любили в дитинстві, впливає на наше сприйняття любові в дорослому віці.
3.Емоційні потреби: Люди схильні сприймати любов так, як їм найбільше потрібно в конкретний момент (підтримка, увага чи близькість).

✨️Як помітити любов у різних її проявах?
• Спостерігайте за діями та поведінкою людей, які вам важливі. Часто любов проявляється у дрібницях, які легко не помітити.
• Звертайте увагу на наміри: навіть якщо жест не зовсім відповідає вашим очікуванням, він може бути щирою демонстрацією почуттів.
• Спілкуйтеся: обговорюйте з близькими, як саме вони виражають свої почуття і як би ви хотіли, щоб це відбувалося.

Любов багатогранна, і її демонстрація завжди унікальна, бо відображає як почуття, так і індивідуальність кожної людини.

21/11/2024

Я часто чую фразу: «Для того, щоб бути коханим, потрібно полюбити себе». Фраза дуже популярна.
І начебто б усі з цим згодні, але рідко хто може пояснити: як це - любити себе? п. Або ж люди вступають у суперечку, стверджуючи: «Любити себе- значить стає егоїстом. якщо мене потім інші не любитимуть?».
Питання любові себе і простий і складний одночасно.
Потрібно одразу розділити поняття «любов до себе» та «егоїзм».
Егоїстична людина насправді любить себе замало. йому. У егоїста геть-чисто відсутня інтерес і повага до потреб і почуттів інших людей. Оскільки в глибині душі він себе ненавидить, то завжди прагне бути кращим, крутішим, помітнішим за інших.
Справжнє кохання - це вираз творчості.
Слово «любов» - іменник. Воно означає почуття.
Любити – це дієслово. Це дія, внаслідок якої народжується кохання.Любити себе означає:
• допомагати собі;
• давати і отримувати від цього задоволення (давати свою радість, свій інтерес, своє розуміння, своє знання, свій гумор, свій смуток – усі переживання і всі прояви того, що робить нас живими);
• бути відповідальним ( бути в змозі та • готовності добровільно відповідати за себе та своїх близьких);
• поважати себе (бачити себе таким, яким є насправді, усвідомлюючи свою унікальну індивідуальність);
• знати себе (зазнавати щирого інтересу до себе, дозволяти собі проникати в саму суть своїх почуттів та вчинків);
• піклуватися про себе ( бути зацікавленим у такому способі життя, що веде до фізичного та духовного розвитку).
«Якщо ти любиш себе, ти любиш кожну людину так само, як і себе. Якщо ж ти любиш іншу людину менше, ніж себе, то насправді ти не досяг успіху в любові до себе, але якщо ти любиш усіх рівною мірою, включаючи і себе, ти любитимеш їх як одну особистість, і ця особа є і бог і людина. Отже, той великий і праведний особистість, хто, люблячи себе, любить всіх інших однаково" Мейсгер Екхарт.
Саулова Ірина