06/02/2023
У зародка людини першим розвивається саме почуття дотику, і ми маємо запитати себе – чому?
Завдяки роботі в дослідному підрозділі компанії Юнілевер Френсіс МакГлоун зміг вибудувати співпрацю з колегами зі Швеції та Америки, яке призвело до багатьох важливих відкриттів, підкреслює він важливість догляду за шкірою як емоційна поведінка, а не просто функціональна. Ми доглядаємо свою шкіру і тіло, щоб почуватися добре, а не просто виглядати добре.
То чому ж деякі люди не люблять, коли їх торкаються? Ми всі – «жертви» наших генів і середовища, і дебати про їх роль у розвитку людини сьогодні ґрунтуються на солідній науковій базі, особливо в галузі епігенетики. Дослідження Майкла Міні показали, що вилизування та вичісування у щурів визначають розвиток молодих щурів. Ті, що отримують цього в достатку, є соціально стабільними, стійкими до стресу і менш агресивними. Крисята, яких не пестили, — пряма протилежність. Ми припускаємо, що ця материнська ласка – торкання, чухання та вилизування відіграють критичну роль у соціальному розвитку та захист від стресу у дорослому житті.
Важливе питання – чи отримують наші новонароджені та немовлята сьогодні стільки ж ласки та дотиків, як раніше? Тиск суспільства і прагнення володіти матеріальними цінностями призводить, серед іншого, до того, що багато пар поміщають дітей все більш раннього віку в сади і ясла, де діти не можуть отримати тактильні відчуття для свого розвиваючого мозку в достатній мірі.
Історія показує нам: Політика Чаушеску в Румунії в другій половині 20 століття, спрямована на створення «людського капіталу», насильно змушувала людей народжувати якомога більше дітей. Це призвело до того, що батьки, які не в змозі прогодувати дітей, віддавали їх у державні дитячі будинки. До 1989 року в них утримувалися близько 170,000 дітей, і на 12-15 дітей припадав один вихователь, і навіть у найкращих умовах дітям не вистачало уваги та турботи. Цей жорстокий натуральний експеримент показав, серед іншого, що нестача ласки у критичний період розвитку дитини призводить до колосальних негативних змін у житті.
Це може пояснити, чому одним подобаються торкання, а іншим – ні. Наша наукова група розглядає аутизм як результат недорозвиненості системи тактильних відчуттів, і це підтверджується спостереженнями, що деякі з дітей-аутистів не переносять найніжніших дотиків, а інші, навпаки, виявляють аномальний інтерес до дотиків. Це не було розвинене у них ні в утробі матері, ні після народження. Ми всі розташовуємось у різних місцях спектру аутизму — залежно від того, наскільки наші матері любили чи не любили чіпати та торкатися нас у дитинстві. Є можливість, що масажна терапія може допомогти людині полюбити дотику інших.
