https://www.facebook.com/103771329323811/

olia_mantra, Kyiv (2026)

09/02/2026

Я долго молчала, но не потому что мне нечего было сказать. Во1, потому что была на детоксе от соцсетей. О, какое же это облегчение! А во2х, потому что старые слова и старые роли перестали в меня помещаться.

Я больше не могу работать, опираясь на одну систему: мне тесно ТОЛЬКО в Дизайне Человека,ТОЛЬКО в Таро или ТОЛЬКО в метафизике.. Это все — Я. Это всё было (и остаётся) моей важной стартовой точкой и проверенными, рабочими инструментами. Но со временем я всё отчётливее вижу: человеку редко помогает что-то одно.

Мне близок целостный подход — когда мы смотрим не на симптом, а на человека целиком. Это — тот самый holistic approach, который в Украине не применяется (докторами), жаль.

Я не хочу и не буду “чинить”, “ускорять”, “прокачивать”, “прорабатывать”.. Я предгалаю остановиться и посмотреть ЧТО НА САМОМ ДЕЛЕ происходит.

----->

13/01/2026

Мені не цікаво жити.

Отак от я вам зізнаюсь як є. Вже десь два роки як не цікаво. І так, були в мене різні качелі, пів року антидепресантів, купу усіляких курсів, переїзд, нові знайомства, джакузі посеред озера під відкритим небом, собаку завела, магазинчик вдома облаштувала... але мені прісно. Книгу писати - вже не цікаво. Прикраси робити, на роликах, таких бажаних кататись, на побачення ходити, рецепти нові пробувати.. naaah, дурня. Про фріланс я взагалі мовчу - я тупо змушую себе це робити бо треба платити за квартиру. Навіть Колумбія, бляха, мені перестала бути цікавою. Тому вам нічого про неї і не пишу.

На консультаціях з людьми мені ще цікаво, так, але вести ці довбані соцмережі і впарювати свої послуги в кожному пості мені не цікаво.

Я вже втомилась розбиратись - що зі мною. Сьогодні терапевтка ще й виразила підозру на біполярку. Класс, приїхали.

- Ало, мам, все нормально, а ви як? Теж? Ну добре, добраніч.

А я запихую в рот шматок кукурудзяної арепи вперемішку з м'ясом невідомого походження, смаженим бананом і квасолею. Ковтаю разом з бажанням розревітись. А хоча, похєр. На терасі я з Фініком сама, бажаючих пообідати у венесуельському кафе в Колумбії не густо. Обід успішної і незалежної української біженки.

За минулі два роки я десь три рази думала про самогубство, та зраз вже ні. Бо собака. Чого не через батьків? - спитаєте ви. А вони і так мене вже чотири роки не бачили, і не знаю чи колись побачать. Та батьку від цього і так не сильно холодно/жарко по ходу.

- Тату, що для тебе щастя? - якось спитала його.
- Щоб ви всі вдома були.

Ммм. А чого ж тебе самого вдома не було тоді, коли ми всі вдома були? А коли й був - то або п'яний до всцикання, або загіпнотизований теликом.

Таки розревілась, клас.

Мені стало нецікаво жити. Навіть не так, - життя мені стало тяжким і нецікавим. Я нічого не хочу і ні до чого не прагну. Боюсь тільки вмерти від голоду під парканом, тому і роблю щось.

"Вмерти під парканом в Колумбії" - заучить як класна назва для книги.

Тільки писати її мені не цікаво.

Ще й живіт розболівся. Піду додому лікувати комбучею і марихуаною.

А ви там шо? Тримаєтесь?

11/01/2026

Нехай буде і тут

24/12/2025

Якби я була сміливішою, я б...

Пограбувала американський банк, купила б острів, побудувала притулок для тварин, і вирощувала б там марихуану та органічні помідори.

Шуткую.

Я б продала всі речі і переїхала в Чорногорію або Албанію.

Я б купила права і машину, і поїхала би кататись за місто вдвох - лише я і моя собака.

Я б знову почала писати на російській в своєму блозі. А ще, нарешті почала б вести англомовну сторінку.

Якби я була сміливішою, я б позвонила колишньому і послала б його в п*зду. В ту коричневу і кучеряву, до якої він пішов від мене.

Я б знову кинула фріланс.

Я підняла би ціну за свою консультацію до 500$.

Я б наважилась на участь у місцевому маркеті.

Я б почала робити щось нелегальне щоб купити нарешті квартиру і не паритись орендою.

Я б нарешті наважилася на ту довбану аяваску.

Я б взяла з притулку ще одного хвостатого друга для моєї собаки.

Я б дописала та видала книгу, без думки про те, що вона може засмутити маму.

Я б взяла кредит і відкрила б свій простір з кафе, залом для повітряної йоги, магазинчиком і місцем для музичних джемів.

Я б завела стосунки з темношкірим і народила б від нього гарненьку мулатку.

Я б вийшла заміж за іноземця лише заради громадянства - будь-якого, аби не українського і не російського. І не американського. Щоб не бути більше українським біженцем.

Я б почала нарешті подорожувати соло.

Я б запустила той довбаний курс та канал на Ютубі.

Якби я була сміливішою, я б видалила, нахрін, взагалі соцмережі.

Я б не приховувала від вас деякі пункти цієї сповіді, яку написала як завдання від терапевта.

Якби я була сміливішою..

24/09/2025

Три місяці тому я вдочерила собаку. Я наївно думала що це має вивести мої з хлопцем стосунки на новий рівень. Думала — буде більше радості, прогулянки, спільні турботи.. Але з нею прийшло те, від чого я тікала роками — довелось вчитись ставити кордони🫸 І не тільки між мною і нею, а між нами {з собакою} та всім світом.

В Колумбії люди взагалі не дуже розуміють, що таке “кордони", але з собакою це дійшло до апогею:
🤌 рандомні люди кличуть до себе, як свою
🤌 простягають пальці прямо в морду
🤌 цокають/чмокають, щоб звернути на себе її увагу
🤌🤌 і найтрешовіше: дають їй команду замість мене. Карл!

Я терпіла. Нервово усміхалась, відсмикувала її. Але точка кипіння настала коли один ледве знайомий {колумбієць} ляснув її по дупі 🤯

Я подивилась на нього, стисла зуби і сказала: “Ніколи більше так не роби, інакше наше спілкування припиниться”. Він не догнав: “А що тут такого? Їй це не подобається?”.

БУМ! 💥

Мене прорвало: “Мені, бляха, це не подобається! Мені! Що ти собі дозволяєш? Дівкам своїм так роби, а не моїй собаці!”.

Кран відкрився.

АЛЬО! Я ТУТ БОС!👿

З того моменту я почала говорити:
“Ні, не можна погладити”,
“Ні, не годуйте її”,
"Не кличте її"
“Не давайте команд, я її хазяйка”,

Та найцікавіше, що моя сміливість сказати “Ні, мені так не подобається” прорвалась у моїх стосунках — вперше за все моє життя 🫨 І стосунки таки почали переходити на новий рівень.. Та про це окремо.

Отак почалось моє навчання особистим кордонам. Тепер я бачу: я маю право говорити "НІ", і це — безпечно. Моя собака показувала: “Навчися захищати того, кого любиш — і мене, і себе”.

Я тисячі разів чула/читала про важливість кордонів, але лише завдяки собаці теорія перейшла в практику. Я нарешті вловила меседж: кордони — це не жорсткість, а форма любові та поваги. В ПЕРШУ ЧЕРГУ ДО СЕБЕ.

І саме завдяки цьому я почала поступово злазити з антидепресантів і прокладати місток до своїх істинних “хочу”.
А тепер цікаво: які ситуації навчили тебе відстоювати власні кордони? Чи вдається тобі це робити взагалі?

Поділися в коментарях — нехай це стане твоїм безпечним простором для саморефлексії 🤲

Обіймаю 🫂

12/04/2025

Я довго робила правильні вибори.
Тільки не свої. 🤌
⠀
❓Може, ти теж так?
Гортай карусель — там трохи чесності й себе. 👉👉
Якщо тобі зі мною тепло — підпишись 🫶
Тут буде ще багато такого: як між своїми, під вино в піжамах о 4 ранку 💛

11/04/2025

Я прокинулась і не захотіла більше жити. Не тому що щось сталось. А навпаки, — тому що не відбувалось нічого.

Я запхала під язик останні дві таблетки заспокійливого. Не допомогло.

Ранок. Кава. Я не можу проковтнути навіть ложку сніданку. Не від отруєння, і не від ситості. Просто... байдужість. І сльози. Потоком. Без приводу.

Я завжди була опорою для інших. Підтримувала, слухала, мотивувала.

Але всередині — тривога. Порожнеча. Страх. І нуль підтримки собі. "Якщо щось станеться — я не витримаю. У мене немає опори в собі".😵

Я вклала понад 8000$ у терапію, курси, духовні практики... Усі мої заощадження. Сама не знала що шукала.

💭Якось я показала терапевткині свій блокнот: ось тут — мої сумніви, страхи, ось тут відгук сакралу, питання “чи смачно мені в цьому?”, а ще мої стани вкл/викл, я це все бачу.. Але що в центрі? Навколо чого я блукаю?”.

Вона відповіла з материнською посмішкою: “ У центрі — ТИ! Ти — головна цінність!”.

Еврика! Сталось.. Я тупо шукала власну чутливість.. до себе ж! 👀

Так, Дизайн Людини показав мені частину себе — але через голову 🧠 А тіло мовчало🫀 І довелось вчитись відчувати.

Я виринула зі шторму шуму, хаосу і тривожності. І знайшла рятівне коло — вміння входити в канал провідників і відчувати енергію. Свою. А заодно — і інших. І тепер я можу простягнути тобі це коло.

Без сумніву, це зараз — моя місія, моє служіння: ПОВЕРНУТИ ТЕБЕ ДО СЕБЕ, як я повернула себе собі. Допомогти згадати, хто ти без тривоги, втоми, ролей та “ти сильна, витримаєш"🤌
Я це пройшла і не можу не передавати далі.

🔔 Я запрошую тебе на безкоштовну діагностику — 20 хвилин розмови про тебе.
✔️Покажу твій енергетичний потенціал
✔️І де витікає сила.

🙏 І, можливо, це буде той самий момент, коли ти знову відчуєш себе не “пропрацьованою” — а живою.

👉Напиши в коментарях "Хочу на знайомство"
⠀

‼️ І, будь ласка… серед усього цього хаосу —
шукай лише себе. Не відповіді. Свою ЖИВІСТЬ.
⠀
Обіймаю 🫂

10/04/2025

😵‍💫 Ти багато думаєш — але не бачиш рішення. Втомлена — але не можеш спати. Відчуваєш, що щось не так, але не знаєш з чого почати. О, я знаю як це!

Я створила програму "Глибоке перезавантаження" для таких [і після таких] станів. Щоб ти знову відчула себе живою. І сильною.

❗️ Це не марафон, не курс, не терапія. Це три зустрічі, які можуть повернути тебе до себе.
❓ Готова відчути силу зсередини?

Все навалилось ➡️ І це твоя точка старту.
Втома. Тривога. Пауза. ➡️ І — перезавантаження.

Напиши «Готова до перезавантаження» мені в директ і почнемо 🌺

Обіймаю кожною частинкою🫂

19/03/2025

15 листопада 2024 року я прокинулась і подумала: «Я не хочу вставати. І спати не хочу. Просто мені — пусто всередині».

Я — батарейка, що заряджається, але нічого не вмикає. Світлофор, що завмер на червоному, навіть коли дорога вільна.

Спочатку я подумала, що відсутність енергії — це наслідок втоми чи браку вітамінів. Або — вигорання, лінь, стрес…

АЛЕ ОСЬ ЩО ВІДБУЛОСЬ НАСПРАВДІ:
*гортай карусель ➡️
‼️ Тобі не треба бути ідеальною, щоб бути цінною. Підписуйся ✔️ і будемо разом вчитись не воювати з собою 🫂

05/03/2025

Досить тиснути на себе і обзивати лінивою. Краще давай глибше подивимось що відбувається. Гортай карусель ➡️
Поділись в коментарях, чи впізнаєш себе в описі? 👇

02/03/2025

Чого?

Читайте в каруселі ➡️

*Заголовок — суто для тригеру, я ніяк не оцінюю Трампа, а лише дивлюсь на його бодіграф і ділюсь баченням*.

**Дані народження взяті з інтернету, а значить не є 100% достовірними.

***Уся інформація — це моє суб'єктивне трактування, я не претендую на істину.
Діліться своїми трактуваннями та переживаннями щодо них в коментарях 👇

26/08/2024

Якби я могла змінити 3 речі в світі, я б:

1️⃣Прибрала усі кордони, щоб ми стали усі однаковими громадянами планети Земля.

2️⃣Звела б усі валюти до однієї, до того ж, НЕдецентралізованої, ну типу Біткоїн. Власне, він для цього і створювався. Іронічно. Ха-ха.

3️⃣Стерла б з пам’яті людей велике лінгвістичне різномаїття! О так, такий ось кошмар — відсутність мультикультурності, а заодно і спорів чия пісня краща. Ба, гірше — тотальне розуміння один одного! Хоча, я розумію що цей пункт “нагорі” забракували б точно, бо він йде в розріз закону світобудови — “Закону Розвитку Через Конфлікт”. І так, любі психологи, я прекрасно усвідомлюю що це бажання народжене з мого одвічного намагання уникати конфлікти. З цим я ще розбираюсь, ховайте свою іронічну ухмылку, а краще допоможіть знайти нормальний переклад ухмылке.

Заберіть у цієї навіженої мікрофон.

Та мабуть, усі ці пункти можна підвести під один: Я б до дирки лисої вишкребла з нашої свідомості що є “свої” і “чужі”. Бо щось ми трохи забули, що ми тут усі однакові. Що усі ми — сини і дочки одного Батька. Клітини одного організму.

Що б я змінила у світі? Я б натиснула кнопку “Згадати” в системі кожної людини - згадати що ми — ОДНЕ.

Ну так, наче все.

👁‍🗨А ви шо там? Шо у ваших планах по порятунку світу?

#білямікрофону

olia_mantra

09/02/2026

13/01/2026

11/01/2026

24/12/2025

24/09/2025

12/04/2025

11/04/2025

10/04/2025

19/03/2025

05/03/2025

02/03/2025

26/08/2024

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category