https://slobodyanuk1203.wixsite.com/garmoniya

𝙳𝚎𝚝𝚜𝚔𝚒𝚢 𝚙𝚜𝚢𝚑𝚘𝚕𝚘𝚐 𝚈𝚎𝚟𝚐𝚎𝚗𝚒𝚢𝚊, Kyiv (2025)

20/10/2025

Другий подкаст на нашому каналі "Батьки на виживання " вже в ютуб. Заходьте для перегляду.
Тема "сварки у сім'ї ". Коротко про наш досвід та що нам допомагає.

#батькинавиживання #подкастпробатьківство

20/10/2025

Батьківська любов — це не завжди «допомагати».
Іноді це — не заважати вчитись жити.

Коли ми забираємо в дитини можливість помилитись, ми крадемо в неї досвід.😱
Коли вирішуємо за неї — відбираємо віру у власні сили.

Наше завдання не тягнути її на собі.
А бути поруч — з інструментами, підтримкою, спокоєм.
Показати: «Ти можеш. Я поруч, якщо треба».

Бо справжня любов — не про контроль.
Вона про довіру.😊

💬 Напиши в коментарях, що для тебе важче — довіряти чи відпускати?

#батьківство #відповідальність #усиновлення #алаптація #довіра #підтримка #психолог #психологфранківськ

16/10/2025

Ми так часто шукаємо любов — у словах, у поглядах, у стосунках…
Але забуваємо, що вона вже всередині.

Ти — вже кохана.
Ти — вже бажана.
Ти — вже натхненна.

Коли дозволяєш собі це відчути — світ відповідає тим самим.
Живи в моменті.
Танцюй.
Дихай.
Відчувай.
Бо зараз — і є життя. 💛

#яєкоханна #психологфранківськ #гармоніявсобі #життивмоменті #психологєвгенія #любовдосебе #жінканатхнення #енергіяжінки #самоприйняття
# #

06/10/2025

Ви, мабуть, бачили це «Колесо балансу».
Можливо, навіть малювали — зітхнули, глянули на «криву пляму» і… відклали вбік.

Досить використовувати цей потужний інструмент як привід для смутку!
Колесо — це не самокопання, а чесний рентген вашого життя, який показує, де все гаразд, а які сфери потребують уваги.

І забудьте про міфічний ідеал. 🌿
Ваша самореалізація у «сім’ї» не обов’язково має виглядати як у кіно.
Можливо, для вас це — два вечори на тиждень із партнером без телефонів.

Готові подивитися на своє життя без ілюзій?
Тоді — поїхали 👇

1. Зберіть своє «Колесо».

Не поспішайте копіювати стандартний набір «кар’єра, фінанси, здоров’я».
Подумайте, що справді важливо особисто вам.
Може, для вас важливіше не «особистісне зростання», а внутрішній спокій?
Ваше колесо — ваші правила.

2. Розподіліть ресурси чесно.

Уявіть, що у вас є лише 100% енергії. Не 200.
Скільки % ви готові віддати кожній сфері?
Це — дорослий вибір. Неможливо бути на 10/10 всюди.

3. Реальність без фільтрів.

Намалюйте два колеса: «ідеальне» і «як є».
Порівняйте. Не лякайтесь різниці — це не вирок, це точка А.
Від неї й починається шлях.

4. Знайдіть свої «точки росту».

Подивіться, де найбільша різниця між «хочу» і «маю».
Запитайте себе: що я роблю неефективно? Що можна змінити вже сьогодні?

5. Маленькі кроки — великі результати.

Не потрібно з понеділка перевертати життя.
Замість «ходити в зал 5 разів на тиждень» — «розстели килимок і зроби зарядку 10 хв».
Перший крок має бути настільки простим, щоб його неможливо було не зробити.

6. Проведіть «енергоаудит».

Зміни потребують сили.
Куди вона витікає? У скролінг стрічки перед сном? У токсичне спілкування?
Приберіть зайве — і побачите, скільки енергії повертається.

Колесо балансу — не чарівна пігулка, а чесне дзеркало. 🪞
Його мета — не зробити ідеальний круг, а допомогти вам побачити життя цілісно й усвідомлено.
Почніть будувати своє — неідеальне, але справжнє. ❤️

#колесобалансу #психологія #осмислення #гармоніявсобі #саморозвиток

01/10/2025

Ми раді поділитися чудовою новиною 🌿
На нашому вечорі хвали 4 жовтня о 16:00 тренінг на тему «Емоції не винні» проведе професійний психолог Євгенія Каптур.

Це унікальна можливість не лише почути глибоке і натхненне слово, але й отримати практичні поради від спеціаліста, які допоможуть по-новому подивитися на свої емоції та прийняти їх як частину нашого життя.

🤍 Атмосфера вечора буде особливою:
– щира хвала та прославлення;
– тепла дружня вечеря;
– живий тренінг і можливість поставити свої запитання.

✨ І найприємніше: участь у події абсолютно безкоштовна!
Вхід вільний для всіх бажаючих 💫

Не пропустіть цей вечір - він стане часом підтримки, оновлення і щирих зустрічей ❤️

Пишіть мені, я вам скину докладну інформацію.📩

03/08/2025

Інколи банан — це просто банан

— Захотілося солодкого?
— Може, я знову заїдаю емоції.

— Втомилась і нічого не хочеться?
— Це, мабуть, самосаботаж. За ним — страх успіху.

— Купила банан?
— А раптом це через дефіцит материнської любові.

Коли починаєш краще розуміти себе, свої емоції й реакції — це справді допомагає. З’являється ясність. Можна помітити, що не працює, і почати змінювати це.

Але іноді ми так захоплюємось саморефлексією, що починаємо психологізувати все.
І кожне почуття, кожну дію — треба обов’язково розібрати, проаналізувати, знайти глибинну причину.

Та ні.
Іноді ти просто втомлена.
Просто хочеш банан, бо його зручно з’їсти на ходу.
Просто живеш — без копань і висновків.

Не все потребує аналізу.
Ти не стаєш гіршою, якщо сьогодні не хочеш ні в чому розбиратись.
Це теж турбота про себе — залишити себе в спокої.
І просто з’їсти банан.

#сімейнийпсихолог #сімейнийпсихологфранківськ #усиновлення

29/07/2025

Коли я кажу "яблуко" — яке ти уявляєш?
Червоне чи жовте? Велике чи маленьке? У руці чи на столі?

Ми всі сприймаємо світ крізь призму досвіду — і крізь власні рани.
Те, що одному — дрібниця, для іншого — справжній біль.
Бо в когось уже була історія, де хтось різко забрав це яблуко.
А в когось — навпаки: яблуко завжди діставалося з теплом.

Хтось болісно реагує на порушення меж, а хтось їх і не відчуває.
Комусь важко довіряти, і навіть легкий натяк на зраду викликає тривогу, гнів, біль.
Хтось тривожиться сильніше.
Хтось не виносить невизначеності.
А комусь вона — як рідна стихія.

І все це — нормально.

Моя психологиня якось сказала мені фразу, яку я досі тримаю в серці:
«Комусь светр не коле, а тобі — коле. І ти маєш право на це».

Мати свої відчуття — це ок.
Знати свої вразливі місця — цінно.
Розуміти, що ти можеш змінити — сила.
А де не можеш — навчитися берегти себе, ніжно, як ранку після опіку.

І ще важливо — говорити.
Не тримати все в собі.
Не жити в сценарії: «Навіщо? Все одно не зрозуміє. Все одно самій доведеться перетравлювати».

Бо якщо твої почуття колись не бачили, не чули, не визнавали —
це не значить, що тепер так має бути завжди.

Навчаюсь бути не сама.
А з кимось.
І це нова глава мого життя.

🔹 Хочеш розібратися у своїх «яблуках»?
🔹 Пізнати, чому болить саме тут?
🔹 Навчитись бути з кимось, не втрачаючи себе?

Пиши мені в дірект або записуйся на консультацію.
Разом — можливо.

#психологія #травма #межі #чутливість #глибокітексти #гармоніявсобі #усиновлення
#усиновленадітина
#усиновлювачі
#усиновленнявУкраїні
#прийомнабатьківщина
#усвідомленебатьківство
#дитячатравма
#адаптаціядітей
#батьківськалікування
#любовчерезприйняття

25/07/2025

«Я не можу» — фраза, яка ламала тебе не раз

Ти скільки разів це говорила?
Я не можу піти.
Не можу пробачити.
Не можу змінити життя.
Не можу більше терпіти — але терплю.
⠀
Ця фраза звучить переконливо. Вона ніби про правду. Але вона — як гальмо, як замок, який тримає тебе на місці.

🧩 Давай чесно подивимось, що саме ти не можеш. Просто допиши ці речення:

Я не можу зробити…

Я не можу перестати думати про…

Я не можу стати…

Я не можу бути…

Я не можу навчитися…

Я не можу пробачити…

Я не можу відпустити…

Я не можу наважитися…

Я не можу розібратись у…

Я не можу... (допиши своє)

❗️Якщо вийде великий список — не лякайся. Він тобі потрібен, щоб побачити, як часто ти тримаєш себе в клітці.

🎭 Що ховається за «я не можу»?

Це дуже рідко про «не здатна». Частіше — про щось інше:

«Я боюсь»

«Я не знаю, як»

«Я вже помилялась»

«Я не витримаю, якщо не вийде»

«Мене не зрозуміють»

«Я звикла терпіти»
⠀
📌 Візьми кожен пункт зі свого списку й запитай: що я насправді відчуваю за цим «не можу»?

Наприклад:
Я не можу піти з роботи = «Мені страшно. А раптом не знайду нічого кращого? А як пояснити це батькам? А що подумають колеги?..»

Коли ти бачиш суть — можна працювати далі.

🤔 А точно не можеш?

Тепер чесно, без драми й перебільшень. Просто подивись на кожне «не можу» як доросла.

Я справді не можу — чи просто боюсь?
Я не знаю як — чи просто не почала?

Тільки не підсовуй собі фрази типу:
– «Та куди мені...»
– «Це не вийде...»
– «Я вже стара для цього...»

Все, що ти вмієш сьогодні — колись ти не вміла. Але навчилась.
І зараз — теж можеш.

🔄 Перепиши сценарій

Фраза «я не можу» — це не просто слова. Це самопрограмування.
Коли ти повторюєш її — мозок починає шукати докази, чому це правда.
⠀
Зміни це на «я можу, але...»

– Я можу піти, але боюсь
– Я можу почати, але не знаю як
– Я можу навчитись, але сумніваюсь у собі

Ось тепер з цим вже можна працювати. Бо за кожним «але» є рішення.

🪴 Дій маленько, але щодня

Говорити «я можу» — цього мало.
Почни діяти. Маленькі кроки, крихітні досягнення.
Коли «не можу» зустрінеться з реальністю — вона програє.

Ти зможеш.
Бо вже читаєш це. Бо хочеш інакше.
І тому — зможеш.

🔁 Зберігай собі, повертайся, пиши свій список

14/07/2025

Марійка закохалась у свого брата. Що я зробила?

Сьогодні була одна з тих розмов, які хочеться запам’ятати.
Марійка, моя молодша донечка, підійшла до мене серйозна-серйозна й сказала:
— Мамо, я влюбилась.
— У кого ж?
— У Даню. Я його люблю.
(Даня — її двоюрідний брат, йому 7, як і їй. Вони недавно бачилися й весело проводили час.)

Перша реакція?
Мозок дорослого може спалахнути: "О Боже! Це ж родич хоч і не кровний! Як це — закохалась?!"
Але ні. Я вдихнула й згадала, що це не про доросле. Це про дитяче.

Бо діти в цьому віці тільки вчаться розуміти свої почуття.
Їм тепло з кимось — і вони називають це «люблю».
Хочуть бути поруч, гратися — і кажуть: «я вийду за нього заміж».
Це не романтика. Це не інтим. Це дослідження близькості.

Що я зробила?

Я не відмахнулась.
Я не злякалась.
Я не сказала: «Так не можна».
Я відповіла:

— Ого, яка ти щира ❤️ Тобі з ним було добре, так?
— Ти кажеш «люблю», бо хочеш бути з ним поруч, сміятись, гратись?
— Це прекрасно — відчувати симпатію. Це означає, що твоє серце відкрите й вміє бути теплим.

Бо якщо зараз ми обірвемо їй це «люблю» — злякаємо, засоромимо — завтра вона не прийде. Не скаже. Не поділиться.

А я хочу бути тією, до кого вона завжди зможе прийти з будь-яким серцем.

Якщо ваша дитина закохалась — не лякайтесь. Вона не про ті “любові”, що в серіалах. Вона про довіру.

Дайте їй досвід прийняття.
Бо саме через це вона вчитиметься любити — здорово.

#психологіядітей #усиновленнявукраїні синовлення #порадибатькам #дитячасексуальність #психологмама #усвідомленематорство #щоденникмами #усиновлення

13/07/2025

32 роки я говорила російською.
Не тому, що не любила українську. А тому, що просто не було вибору.

Я народилася в Дніпрі. Всі навколо говорили російською — родичі, друзі, школа, вулиця, телебачення.
Українська була тільки на уроках. І навіть тоді — я, маленька, сміялася з тих, хто говорив «мєдвідь» замість «мєдвєдь». Бо так навчили.
Бо всюди крутили російські серіали, шоу, фільми, де з «хахлів» сміялися.
Це було нормою.

Я не знала, що роблю щось не так.
Аж поки не переїхала до Івано-Франківська.

Тут я вперше побачила прапор Бандери — і навіть не знала, що це.
Вперше почула історії про УПА, про війну, про те, як Росія намагалася винищити українців. Не тільки зараз, а ще тоді.
Я зрозуміла, скільки всього ми не знали. Як багато у нас забрали. І як сильно я сама була частиною русифікованої культури.

І тоді я вирішила:
досить.
Я переходжу на українську.

Це був не легкий процес. Було незручно, іноді соромно за акцент, за помилки.
Але це був найправильніший крок у моєму житті.

Бо мова — це ідентичність.
Це моя приналежність.
Це наша зброя.

Тепер я думаю українською.
Один з моїх лайфхаків — перекладати подумки те, що чую, навіть якщо це російською. 15 фраз на день — і мозок починає звикати.
А згодом — це вже твоя рідна. Бо вона завжди була рідною. Просто її приховали.

Зараз я — українка, яка говорить, думає і любить українською.
Я цим пишаюсь.
І буду передавати цю силу своїм дітям, своїм клієнтам, усім, кого торкається моя історія.

Бо українська — це не просто мова.
Це наш фронт.
Це відвага бути собою.
Це любов до свого.
Це свобода.

#українська #думкипсихолога #мамаусиновленихдітей #усиновлення #всиновлення

12/07/2025

Провина — це як невидиме відро на шиї.
Здається, все нормально: живеш, працюєш, посміхаєшся.
А воно — тягне.

За сказане не тим тоном.
За зірваний голос на дитину.
За те, що не подзвонили батькам.
За те, що не витримали.
За те, що вибрали себе.

Провина не кричить — вона шепоче.
Вночі. В душі. На кухні, коли знову доїдаєш те, чого не хотілось.
Вона схожа на клей: прилипає до кожного «я мала б», «я повинна», «я не мала права».

Іноді вона навіть корисна — коли справді треба щось усвідомити.
Але найчастіше — це просто спосіб тримати себе на короткому повідку.

Бо коли ти винна, то яка ти маєш право на спокій?
На радість? На прийняття?
Яке ти маєш право бути живою, якщо помилилась?

Та правда в тому, що провина — не плата за любов.
Вона не робить тебе кращою. Лише тихішою, втомленішою, порожнішою.

Іноді перший крок — не розібратись у всьому.
А просто сказати собі:
«Я зробила як змогла.
І тепер можу зробити інакше.
Без покарань. Без відра на шиї.»

#усиновлення #провина #провинапереддітьми #психологіядуші #психологонлайн #психологіванофранківськ

26/06/2025

Послання на день:

Сьогодні — це нова сторінка, яку життя дарує тобі без жодних умов

Не важливо, що було вчора — сумніви, втрати чи перемоги. Це вже історія. А сьогодні — це шанс написати щось краще, глибше, світліше. Дивися на новий день як на простір можливостей, а не тягар обов’язків.
Зупинись на мить, вдихни на повні груди. Подякуй за те, що маєш, і сміливо крокуй вперед. Бо кожен твій вибір — це вклад у майбутнє, яке ти твориш вже зараз.
Будь добрим до себе. Будь світлом для інших. І пам’ятай — навіть найменший крок вперед важливіший за сто ідеальних планів, що залишились у думках.
❤️🙏

𝙳𝚎𝚝𝚜𝚔𝚒𝚢 𝚙𝚜𝚢𝚑𝚘𝚕𝚘𝚐 𝚈𝚎𝚟𝚐𝚎𝚗𝚒𝚢𝚊

20/10/2025

20/10/2025

16/10/2025

06/10/2025

01/10/2025

03/08/2025

29/07/2025

25/07/2025

14/07/2025

13/07/2025

12/07/2025

26/06/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category