Поклик Дикої Жінки, Kyiv (2026)

22/12/2023

Багато років тому хтось з наших пращурів святкував народження сонечка.

Хтось вірив не у народження, а у те, що саме сьогодні Коляда відправляється за море на пошуки весни, щоб повернутись із нею.

Хтось вірив у прадавню битву із Карачуном, якого зрештою перемагали, бо день ставав все довшим.

Але у що б наші пращури не вірили, вони неодмінно це святкували, бо обіцянка тепла стає обіцянкою врожаю.

Новий сонячний рік підштовхує до того, щоб підвести підсумки попереднього. Скільки зерна збереглось? Чи вистачить, щоб прогодувати сім'ю і тварин у хліву?

І попри свято, десь всередині сиділа невпевненість. Яким буде наступний рік? Чи буде милосердною природа? Чи вродить земля? Чи прийдуть дощі?

Міфи, це те, що допомагало нащим пращурам знаходити логіку і структуру у ненадійному світі. І зараз, через сотні, тисячі років, ми так само невпевнені у майбутньому. І це нормально - боятися. І нормально хотіти структури.

І в нашому ненадійному світі я спираюсь на те, що найдовша ніч цього року позаду. Не метафорично, а у реальності, бо сонце завжди обертається вчасно.

І десь всередині обережно дослухається Надія - а що як темна ніч позаду не тільки у реальності, але й метафорично? А що як можна якщо не видихнути, то хоча б просто дихати?

Вдих-видих. Вдихаючи сонце, в очікуванні на завершення найтемнішого року, який триває цілу вічність.

19/10/2023

У колесі року один за одним йдуть три свята врожаю. Цілком природні і пов'язані з аграрним циклом року.

Перше свято - Ламмас (Лугнасад, Лашасад), 1-2 серпня. Початок жнив, перший врожай овочів і фруктів.

Друге свято - Осіннє рівнодення (Мабон), 21 вересня, основний врожай. Сонця тепер все менше і вже майже все зібрано.

Третя свято - Саувін (Самхейн) - 31 жовтня. Збір останнього врожаю, наприклад, винограду і підготовка до холодів. Перевірка своїх ресурсів, щоб пережити зиму.

Але ось в чому проблема - до всього підготуватись неможливо.

Що як запаси на зиму охопить полум'я? Чи помре декілька корів і більше не буде молока?

До всього не підготуєшся. Але до всього і не треба.

Мене підтримує досвід минулого року. Бо я геть не була готова до блекаутів, але достатньо швидко адаптувалась. Не змирилась, ні, але зробила все, щоб організувати собі максимум комфорту у існуючих обставинах.

І цього року я вже готувалась капітально, разом з тим усвідомлюючи, що я насправді не знаю, якою буде зима. Але знаю, що можу довіряти собі у рішеннях, які виникають у відповідь на обставини.

А спираючись на колесо року я знаю, що за зимою точно настане весна. Так було завжди і буде знов.

І зараз час зробити перелік своїх ресурсів. Це не тільки про павербанки і запаси свічок. А й про чай і, можливо, гарне горнятко, яке самим виглядом надає сили. Або про вміння масажувати собі шию чи відводити себе на килимок для йоги. Або про вміння офігезно спати - так міцно, що хай весь світ зачекає.

Це час запитати в себе: "Що мене зігріє зараз? Від чого мені тепло?" І часом тепло від пледу, а часом і від гарячих сліз.

Що гріє мене?
Що гріє мою Внутрішню Дівчинку?
Як я завжди можу зігріти себе і як можу собі про це нагадити?

І хай відповіді на ці запитання будуть по-справжньому ресурсними.

21/06/2023

Сьогодні літнє сонцестояння, у колесі року це свято відоме як Літа.

Традиційно вважається, що це найвища енергетична точка року, адже це найдовший день, коли сонце максимально дарує нам силу.

Проте в мене цей день зазвичай якраз не про сплеск енергії, а про певне завмирання. Наче виникає внутрішня потреба провести ревізію свого ресурсу.

Дні віднині ставатимуть все коротшими. На що я захочу витрачати свій ресурс?

Що взагалі відбувається із балансом "брати-давати"? Чи є відчуття, що "я даю недостатньо, я роблю недостатньо"? Якщо так, то хто нас йому навчив? Хто каже це всередині? Хто визначає межу того, що достатньо?

Яким би було це відчуття "достатньо"? Де межа, після якої ви зможете видихнути? І чи є вона?

А поміж тим подумайте також чи вмієте ви помічати, чого саме вам недостатньо? Чи вмієте відновлювати те, що віддаєте іншим? А як ні, то звідки ж з'явиться те, що можна віддати?

На цій війні так багато в нас намагаються забрати: наш сон, відчуття безпеки, домівку. Життя. Те, що ми попри все прокидаємось і рухаємось далі - хіба це вже не достатньо?

За вікном сяє сонце. Воно сяяло давно і продовжить сяяти ще багато років.

Земля прокинулась і попри все дала врожай. А потім засне, і буде відновлюватись - попри все.

І так рік за роком. Сезон за сезоном.

Сонця завжди достатньо. Навіть взимку - його рівно стільки, скільки нам потрібно. А якщо мало, то на це завжди можна вплинути і зазвичай це значно легше, ніж здається.

Сонце сяє не тому що повинно, не тому що хтось його насварить, якщо воно не буде гріти. Воно просто таким є. Просто робить те, що вміє найкраще і не думає, що у галактиках із декількома сонцями ліпше.

Сьогодні сонце у зеніті. Але те, що його тепер стане менше не дорівнює його нестачу.

І у вас є сяйво. Можна його відчувати, або ні, але воно є. Не краще і не гірше за інших, бо кожен сяє по-особливому. Достатньо.

04/05/2023

Бельтайн, це свято початку літа, середина між весняним рівноденням і літнім сонцестоянням. Традиційно це ніч з 30 квітня на 1 травня, а астрономічно цього року - це 5 травня.

За міфом бог сонця, що народився на Йоль, зимове сонцестояння, вже став дорослим чоловіком і одружується із богинею. На Бельтайн відбувається їхнє весілля та перша шлюбна ніч, яка має забезпечити врожайний рік.

Традиційно в цей день запалювались вогнища. А як ви розумієте, раніше не було сірників і доводилося добувати вогонь тертям. Це тертя, власне, і символізувало собою інтимний акт.

Про що нагадує нам цей період?

Про дослідження своєї сексуальності. Який досвід в кожної з нас? Які знання ми отримували у дитинстві? А коли були підлітками? Як ставимось до слова "сексуальність" зараз? І чи хочеться щось у цьому знанні замінити?

А також ми можемо задуматись про баланс між Внутрішнім Чоловіком і Внутрішнью Жінкою. Можна або заплющити очі для медитації і візуалізації, або взяти ручку і дозволити собі писати відповіді на такі питання:

- який в мене Внутрішній Чоловік і яка Внутрішня Жінка?

- чи відчуваю я взагалі із ними зв'язок?

- чи схожі вони на когось із мого реального життя? Чи може на персонажів фільму? Чи вони не схожі ні на кого?

- що б кожен з них мені сказав? АЛЕ, якщо один або обидва образи явно негативні, то видихаємо і задаємо собі таке питання: "А яких би я хотіла бачити Внутрішнього Чоловіка і Внутрішню Жінку? І щоб тоді вони могли мені сказати, якщо вже б такими були?"

При виникненні занадто негативного образу, із турботи про себе, припиніть практику, встаньте і поплескайте у долоні. Глибоко дихайте.

Ставтесь до цього, як до гри, а не як до серйозної практики. Бо це окей рухатись у своєму темпі, без насилля до себе.

І під час періоду Бельтайну активізується і це питання - чи люблю я себе? Чи дозволяю рухатись у своєму темпі? Чи із турботою до себе відбувається моє самодослідження? Чи відчуваю, що мене достатньо, і що на любов не треба заслуговувати?

Тож це глибокий та багатогранний період колеса року, який може або наповнити енергією для нових справ, або ж зменшити ресурс, щоб у нас був час зазирнути у себе.

23/04/2023

Є ще один аспект архетипу Персефони із яким можна працювати зараз – це Персефона, що повернулась із Підземного царства Аїда, але знає, що не назавжди. Це вже не невинна дівчинка, а досвідчена жінка. Але якою вона була Корою?

🍎Колишня інфантильна Кора стає такою ж інфантильною Персефоною. Вона переходить від одного хазяїна до іншого і щиро вважає, що з нею так можна. «А що я можу зробити? Вони всі сильніші за мене. Я занадто слабка для спротиву». Вона не знає іншого життя і насправді їй дуже страшно здобути волю, бо в її сценарії не прописана поведінка вільної людини. У реальному житті такі жінки продовжують бути залежними навіть, наприклад, після смерті того чи тої, від кого вони залежні. Це постійне відчуття скованості, наче заборонено ступити зайвий крок. Залежність не заслуговує засудження, бо вона сформувалась, тому що колись було прийняте рішення, що так безпечніше. Але можна дозволити собі поглянути якою ще Персефона може бути, бо такий сценарій теж доступний.

🍎Колишня сильна Кора, стає мудрою Персефоною, що править Підземним світом разом із Аїдом. Вона сама обирає з’їсти гранатові зерна, щоб мати змогу повертатись до свого нового дому. Вона межова богиня, яка у світлі часи пам’ятає про темряву, а у темні – має в серці достатньо світла. Вона знає, що ніщо не вічне і тому проживає кожну мить на повну – будь це кохання із Аїдом, або дорогоцінний час поруч із матір’ю. Вона не боїться контакту із іншими, бо пізнала безпечну прив’язаність. Вона вміє сумувати і знає, що сум не зруйнує її. Ця мудра Персефона насолоджується сонцем, всотує його у себе. Разом із матір’ю Деметрою вона допомагає землі пробудитись. Пізнавши світ мертвих, вона ще гостріше відчуває життя саме таким як воно є – різним та мінливим. І саме в цій мінливості знаходить стабільність.

Весна неодмінно зміниться літом, за яким прийде осінь. Якою весна буває для вас? Що завжди трапляється навесні? Прилив сил чи апатія? Нові ідеї чи бажання ще довше побути у сплячці? Чи є страх проґавити сонячні дні? І що тоді буде, як їх проґавити? Що на всі ці страхи та переконання сказала б внутрішня мудра Персефона? Її ніколи не пізно запитати.

10/04/2023

Кора-Персефона – це юна дівчина, що пізнає себе і світ. І як архетип дорослішання це багатогранний образ. Власне, весна – це період коли можна згадати свій підлітковий вік задля того, щоб або черпати з нього силу, або задля того, щоб перепрожити його і цим самим трохи змінити свій сценарій. Обидва варіанти дещо жвавіше можливі вирішити разом і допомагаючим практиком, бо буває так, що виклики дорослого життя заважають згадати силу, що ми мали у 15 років, або ж страшно змінювати те, у що ми повірили у цьому віці, навіть якщо хочеться.

Підлітковий вік, закінчення школи і початок професійного навчання – яким цей період був у вас і як впливає на початок чогось нового зараз, у дорослому житті?

Кора-Персефона, як інфантильна і залежна, може відчуватись як вічна маленька дитина, що боїться дорослого життя і тому стрибає з одних спів-залежних стосунків (із матір’ю) до інших (із чоловіком). Вона потребує порад, але не завжди їм слідує, вважаючи це свободою, хоча насправді їй страшно та небезпечно бути поза залежністю.

Кора-Персефона, що сповнює силою, навпаки, нагадує нам про радість відкриття, допитливість, сміливість досліджувати і шукати свій шлях. Вона готова до сепарації від матері і згодом знаходить баланс і залишається в контакті і з матір’ю, і з коханим, і з собою. Вона ще може не знати, куди саме приведе її шлях, але вона відчуває довіру до Всесвіту і з цікавістю роздивляється знаки. Вона грає свою гру.

Окрім цього, Кора-Персефона нагадує про ще один аспект дорослішання – пробудження сексуальності. В цей час, коли пробуджується природа, ми можемо згадати як змінювалось наше тіло і що супроводжувало ці зміни. Цікавість дослідження? Радість? Чи сором? Неприйняття? Чи є відчуття захоплення? Чи навпаки – верне від бруду? Які послання про інтимне життя ми отримували від дорослих та від однолітків? А з фільмів та книг?

Якщо дозволити собі побути наодинці із цими питаннями, із повагою до свого досвіду, можна дізнатись про те, що продовжує впливати на нас зараз. І я м’яко нагадую, що подібні сценарні рішення можливо змінити, якщо для цього вже настав час.

02/04/2023

Персефона одна з небагатьох богинь, що асоціюються одразу з двома святами колеса року – Остарою та Мабоном, тобто із весняним і осіннім рівноденням. Скорочена версія міфу виглядає так – юна дівчина Персефона (яку ще можуть називати Кора), прогулювалась галявиною і зірвала квітку. Аїд, бог підземного царства, помітив її і забрав до себе. Деметра, богиня родючості та мати Персефони, не знаходила собі місця, впала у розпач, а разом із нею впала у розпач і природа – настали холоди, врожай зник, світові загрожував голод. Геката відшукала Персефону і пообіцяла Деметрі повернути доньку. Дівчині було наказано нічого не їсти і не пити у підземному царстві. Проте, коли Аїд запропонував їй скуштувати гранат, Персефона проковтнула декілька зерняток, через що повернення до Деметри не могло статися повністю. Віднині Персефона мала півроку проводити на землі і півроку – у підземному царстві.

Весняне рівнодення – це день повернення Персефони на поверхню, до своєї матері. Деметра так від того тішиться, що природа розквітає і це найкращий час для посівної. А осіннє рівнодення – час повернення Персефони до Аїда, тож це день святкування збору врожаю.

Довгий час я сприймала Персефону як інфантильну дівчинку, яку силою вкрали і яка не знає, чого вона хоче. Але зараз я відчуваю її як богиню межі – вона знає і як жити на повну, активно діячи, і як доторкатися до своєї Тіні і сміливо йти в темряву своєї душі. Вона донька, дружина, помічниця, володарка, тепла і холодна, весела і урочиста. Вона досліджує світ у всій його повноті, не розділяючи свій досвід на добрий та злий, а сприймає будь-яке переживання як рівнозначно важливе.

У наступних дописах поговоримо про різні варіанти роботи із цим архетипом саме навесні.

20/03/2023

20 березня – день весняного рівнодення, Остара, чиї елементи, такі як крашанки та кролики, ми знаходимо у багатьох святах по всьому світу. Але сьогодні мені хочеться поговорити не про символи і не про архетипи.

Двічі на рік, під час весняного і осіннього рівнодення, на поверхню виринає тема балансу. Ніч і день рівні на короткий строк і далі колесо крутиться або в бік світу, або в бік темряви. Свідомо або несвідомо ми проживаємо момент замирання, якоїсь останньої ревізії перед тим як впустити в життя більше світла, чи війти в темну пору.

Зазвичай світло помічається всіма – хочеться більше жити, творити, щось вивчати, генералити житло, планувати подорожі, частіше гуляти. І сьогодні, напередодні періоду, коли світла буде все більше, мені хочеться звернутися до тих, хто все ще із острахом думає про те, щоб радіти. Хто може і частіше гуляє, бо надворі сонечко і так прийнято, але тілом і душею наче не може впустити світло до кінця.

Любі, ви у цьому не одні.

Так, навколо весна, і вона саме така, яка є. Її неможливо проґавити, бо немає єдиних правил відчування весни. У всіх і правда стає більше енергії, але для когось більше – це подорожі і початок двох нових курсів, а для когось – це помічання, що сьогодні сил стало буди активним на 10 хвилин більше, ніж вчора.

Тож я запрошую вас саме до цього – до помічання своєї весни.

Весняне рівнодення – це час, коли земля прокидається і вже готова приймати в себе насіння, що проросте плодами. А яке насіння у вас? Може, його не так вже й багато, але воно найкоштовніше, бо воно ваше. Може, ваше насіння, це новий вранішній ритуал, коли у ванній ви затримуєтесь перед виходом на секунду і дивитесь у дзеркало, щоб помітити колір своїх очей. Або підписка на нову сторінку в улюбленій соцмережі. Або спроба слухати одну незнайому пісню на тиждень. Хто знає, у що проросте це насіння в майбутньому?

Остара (Еостра) – богиня весни. Вона Діва, що із захватом вивчає цей світ. Дозвольте і собі дослідити ваш світ наново ❤️

15/03/2023

Коли дитина народжується, то приблизно до трьох років вона існує у магічному світі, бо люди навколо це просто якісь маги та чародії! Дорослі вміють розуміти годинник, піднімати надважкі речі, приносити їжу (та навіть готувати її!), знати всі можливі маршрути. А тому батьки (або інші значимі дорослі) у підсвідомості дитини карбуються як уособлення світових архетипів Батька та Матері.

Ці архетипи неймовірно потужні і ослухатись їх вкрай важко. Бо всередині може існувати сценарій: "Якщо мега-Мама або мега-Тато мною незадоволені, то вони покинуть мене і я загину, бо нічого не вмію сам".

З часом реальні мама та тато втрачають таку силу, бо дитина поступово усвідомлює і свою власну силу. Але у той же час ті архетипи нікуди не діваються. Цікаво, що в них не завжди навіть є голоси, бо маленька дитина може не запам'ятати конкретних фраз, але дуже чітко зчитує невербальні прояви та пам'ятає свій тілесний стан.

Працюючі в кабінеті психолога із архетипами світових Матері та Батька, ми в першу чергу досліджуємо ті величні фігури, що їх пам'ятає наша внутрішня дитина. А потім поступово вивчаємо різні аспекти цих світових архетипів, щоб доповнити образи із підсвідомості, зробити їх більш безпечними.

Як перевірити, який саме образ архетипа зараз активований? Подумайте про те, щоб зробити щось, що вважаєте забороним, або чого ви не достойні. Ми зараз говоримо не про реальний кримінал, а про щось на кшталт з'їсти картоплі фрі, або купити щось надзвичайно дороге, але безглузде, або вдягти щось, або показати свою творчість незнайомим людям.

Якщо виникає почуття, що вас покарають і при цьому у вас немає свідомого спогаду про приклад такого покарання в дитинстві і паралельно тіло наче стає менше і хочеться сховатися, то певно щось таки із тими архетипами може бути не так. Відчуття, що є щось більше за вас, що має владу покарати, доволі пригнічує.

Але це не значить, що з цим неможливо працювати і що це назавжди. Вивчення міфів про різноманітних богів прекрасно тим, що через такі тексти ми одразу звертаємось до нашої внутрішньої дитини, показуючи різні приклади. Ось цей бог був суворим, а ось цей дуже добрим. То може дізнаємось про доброго більше?

12/02/2023

Що таке архетипи і нащо їх проживати?

Героїня Софі Марсо у фільмі «Велика маленька я» перед кожною важливою зустріччю перебирає варіанти. Елеонора Рузвельт? Маргарет Тетчер? Марія Кюрі? Ким вона буде на цій зустрічі? В шухляді робочого стола безліч фото видатних жінок, до яких героїня звертається за силою. Бо цілком можливо, що всередині нема достатньо сили протистояти труднощам, бути рішучою і навіть мудрою. Точніше, ми можемо вірити, що в нас таких сил нема. Чому так стається я розкажу у наступному дописі, а поки що хочу показати, що стається, коли ми свідомо вмикаємо певний архетип.

Коли героїня обирає між Елеонорою Рузвельт і Марі Кюрі, то мова йде не про реальних жінок, а про те, якими саме їх бачить вона. Бо всі ми люди – зі своїми сильними сторонами і слабкостями. Але у архетипах і сила, і слабкість стають концентрованими. Промовляючи: «Зараз я вирішу цю задачу так, як це зробила б Марі Кюрі», ми вмикаємо своє враження від реальної мадам Кюрі, звертаємось до тієї Марі Кюрі, що мешкає в глибині серця. І завжди мешкала, просто не мала імені. Формально Марі Кюрі не відрізняється від безлічі образів богинь з міфології. Наприклад, її можна порівняти з Афіною. Ця сила є в кожної з нас, але колись сталось щось, що тепер заглушає голос внутрішньої мудрості.

І архетипи по-перше нагадують нам про силу, що спить всередині (бо не просто так нам подобається раз за разом дивитися фільми зі схожими сюжетами).

По-друге, дають тимчасовий дозвіл зробити щось інакше («це не я, я би так не зробила, а от Маргарет Тетчер сказала б їм все, що думає»).

По-третє, чим більше таких дозволів ми отримуємо, тим більше варіантів поведінки в нас з’являється. Це схоже на акторство, де весь світ дійсно театр. Але до такого вільного вибору буває вкрай важко дійти самотужки, бо всередині нас є стримуючі сили. І про це ми поговоримо наступного разу.

А поки запрошую поміркувати, хто з реальних людей вас неймовірно надихає? Якщо саме зараз ви не можете вирішити якусь проблему, то як би її могла вирішити та надихаюча людина?

10/02/2023

Окрім колеса, яке ми проживаємо кожен рік, є ще й більше - колесо десятиріч. Так само як рік ділиться на вісім частин, так і кожні десять років відповідають за певні періоди. Знову ж таки, дати умовні та приблизні, але якщо задуматись про те, що 80 років назад були сорокові із Другою Світовою, то стає трохи не по собі. І новий 80-річний цикл розпочався приблизно у 2020-х і знову охопив весь світ.

Це той самий період переходу зими до весни, кінець Йоля і Імболк, які ми проживаємо прямо зараз як пору року, тільки у більш глобальному плані.

Я давно вже задумувалась, чому 60-ті, 70-ті, 80-ті роки двадцятого сторіччя були такі багаті на нові жанри в музиці, літературі, на модні віяння. Бо вже з 90-х потихеньку почало з’являтись відчуття ностальгії за золотими роками розквіту всього на світі. І якщо тримати думку про те, що вищезазначені періоди якраз відповідали кінцю весни та літу, коли врожай найсильніший, а з 90-х почалась осінь, то все якось стає на свої місця.

Ця зима не вічна, в неї буде свій період закінчення, який ми не можемо точно назвати зараз, але він стане зрозумілим у майбутньому.

Якщо говорячи про колесо року ми можемо спиратись на свій досвід проживання кожного сезону з року в рік, то під час проживання зими як десятиріччя, спиратись можна на досвід тих, хто пройшов через попередні зими. Це досвід найстарших родичів у сім'ї, досвід митців, що залишили слід, мемуарної прози, документалістики.

А наш досвід стане підтримкою тим, чия зима настане через 80 років, бо вона теж буде і люди знову справляться, надихаючись у тому числі і нами.

Весна настане. За кілька років, чи швидше - ми ще не знаємо. Але щоб її відчути і щиро їй порадіти, ми можемо вчитись жити зараз. Бо цей момент - наша реальність. Бо це життя – наше.

02/02/2023

Окрім інших, є ще один аспект архетипу Бригід - фертильність, як прояв очікування. Бо вагітність (реальна або новими ідеями) починається з іскри, чогось маленького і нового. Але після того, як іскра запалилась, потрібен час, щоб вона розгорілась, не згасла і принесла результат.

Так, Імболк це обіцянка весни, як вагітність це обіцянка дитини, але далі починається найважче - чекати.

Не тільки ковалю потрібен час для того, щоб створити щось з металу, а й металу потрібен час, щоб наживитися вогнем. Час, та вірна міра, не швидше, не довше, а стільки, скільки потрібно.

Іскра натхнення стимулює почати щось нове, дарує обіцянку закінченого твору, але потрібен час, щоб щось створити. Час і віра, що іскра запалала не просто так.

Іскра зцілення дарує обіцянку здоров'я, але зцілення це поступовий процес. І навіть якщо здається, що воно сталося швидко, це лише підтвердження, що багато чого сталося до того. Але часто дуже важко тримати фокус на іскрі.

І це важливий аспект Бригід - терпіння. Її найчастіше сприймають як ту, що запалює і надихає, але забувають, що вона і підтримує на шляху.

Нам хочеться вірити, що іскри достатньо. Імболк стався і він сповіщає весну, але попереду лютий, і треба мати терпіння та віру в те, що весна прийде. Як весна сезонна, так і весна у тій справі, вогник якої палає всередині.

Працюючи з архетипом Бригід, можна запитувати:

🌸Що допоможе мені пройти крізь ці часи?
🌸Як я вмію підтримувати себе?
🌸Як я можу себе зігріти?
🌸Що допоможе мені рухатись далі?

Можна сісти і записати ці питання разом із відповідями. Можна подумати про них перед сном. У кожного свій спосіб контакту із внутрішньою мудрістю. Бо відповіді вже є всередині вас.

Звернення до архетипу Бригід це дозвіл почути себе.

Поклик Дикої Жінки

22/12/2023

19/10/2023

21/06/2023

04/05/2023

23/04/2023

10/04/2023

02/04/2023

20/03/2023

15/03/2023

12/02/2023

10/02/2023

02/02/2023

Address

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category