20/10/2025
Дуже страшно воювати зі своїми дітьми. Але ще страшніше - виграти цю війну! Зупиніться, якщо не хочете зламати їх на завжди.
Боротьба з дитиною ніколи не буває ЧЕСНОЮ!
Дорослий завжди сильніший - має більше влади, досвіду, впевненості.
Багато батьків навіть не помічають, що вже боряться з дітьми.
Постійні порівнювання, іронія, крики, покарання - усе це перетворює дім на поле бою. Там, де має бути безпечно, дитина вчиться оборонятись.
І коли розуміє, що її не чують, вона перестає говорити правду. Починає жити насторожі.
Перемога у такій боротьбі - це не коли дитина замовкає. Це коли вона здається! Коли перестає сперечатися, питати, ділитись. Зовні це виглядає як "послух", в в середині - як капітуляція...
І цей тихий, "зручний" син або донька з часом виростає у дорослого, який боїться захищати себе, погоджується на непотрібне, аби тільки не сперечатися.
Але це не слухняність. Це втрата зв'язку. Це момент, коли дитина вирішує: "Мої почуття нічого не варті".
І вона понесе цей досвід далі - у свої стосунки, у роботу, у власну родину!
Якщо ви ловите себе на тому, що сперечаєтесь "до останнього" слова - запитайте: що я хочу виграти?
Щоб дитина зробила "як я сказав"?
Чи щоб вона відчула, що я на її боці?
Зупиніться першими
Це не слабкість.
Це зрілість!
Це знак: "Мені важливіші наші стосунки, ніж моя правота".
І саме цей досвід стане для вашої дитини опорою, коли вона опиниться сам на сам із життям.
(Наталія Рубцівська.)