Центр психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ України

11/09/2025

«Моя основна задача – зрозуміти, які потреби у військових залишаються незакритими, і допомогти їх вирішити», – говорить соцпрацівниця Юлія, яка за фахом – фахівець соціальної роботи. Понад 10 років працювала в районному центрі соціальних служб. Останні 2,5 роки вела сімʼї військовослужбовців, у тому числі і сімʼї загиблих військовослужбовців. А тепер є соцпрацівницею у Лісовій Поляні.

В каруселі представлені лише деякі питання, з якими пацієнтам допомагає соцпрацівниця. Загалом, – все, що стосується документів, оформлення довідок, скерування до інших фахівців – також у її обовʼязках.

01/09/2025

Микола Шавель з жовтня 2022 року проводиться в Лісовій Поляні нада-йогу, або інакшими словами йогу звука, в якій за допомогою спеціальних чаш створює вібрації, що позитивно впливають на тіло й на стан людини.

Взагалі, Микола за фахом кінорежисер-документаліст, працював на телебаченні. Але ще у 2008 році спробував чаші і був вражений. Він тоді відчував такий медитативний стан, коли і не спав, і ні про що не думав. Згодом працював у різних спа-салонах, де була така процедура. А з повномасштабною війною вирішив допомагати захисникам.

Про те, як звук допомагає у реабілітації та про роботу Миколи, читайте у каруселі.

29/08/2025

Нові методи памʼятування, як продовження історії тих, хто боровся за нас.

29 серпня Україна вшановує пам’ять загиблих захисників та захисниць України.

Так, як вони мали за обовʼязок захищати усіх нас і країну, так ми маємо за обовʼязок – памʼятати їхні подвиги, памʼятати їх як наших рідних, друзів, знайомих, колег.

Не існує правильних й неправильних методів памʼятування, але для кожного з них і для кожної з них можна створити особистий ритуал, щось таке, де світ знову чутиме їх імена.

Ми у Лісовій Поляні сьогодні зарезервували стіл для найсміливіших серед нас. Кожен з наших пацієнтів може вписати імʼя свого побратима чи посестри, чи важливої людини, яка боролася за нас і віддала своє життя.

Ми памʼятаємо, ми шануємо, і нестимемо памʼять крізь покоління!

26/08/2025

«Перед тим як прийшов до пана Миколи, у мене траплялися панічні атаки, постійно боліли скроні. А чаші дають приємні вібрації по тілу.

Це стан спокою. Фізично ти тут, але морально і духовно десь літаєш.»

24/08/2025

День Незалежності – це не лише свято держави.
Для наших пацієнтів він має особливий зміст. Він про боротьбу за власну незалежність: від болю, від наслідків поранень, від страхів, від полону.
Щодня у «Лісовій Поляні» військові та ветерани, які пережили війну, вибудовують нове життя. Вони знову вчаться дихати на повні груди, довіряти людям, планувати майбутнє.
Незалежність починається з того, що ти знову можеш сам піднятися з ліжка, обійняти дитину, відчути смак кави зранку. І саме заради цього ми працюємо – щоб наша країна була вільною, а її люди – сильними й цілісними.
З Днем Незалежності, Україно. Ми разом з тобою – у боротьбі та у відновленні.

11/08/2025

Як правильно діяти, якщо людина з інвалідністю просить про допомогу

Частіше за все ветерани інвалідністю намагаються впоратися самостійно і навіть відмовитися від запропонованої допомоги. Проте, більшість з них, коли відчувають потребу у допомозі – звертаються за нею.

10/08/2025

Багато тих, хто пройшов війну, повертаються з тілом, яке вже не працює, як колись. Суглоби, легені, слух, координація, зір, сила, витривалість — усе може бути не так, як раніше.
І це боляче не тільки фізично. А ще й тому, що змінюється уявлення про себе.
Той, хто був сильним і витривалим, раптом не може підняти пакунки.
Та, хто бігала, тепер кульгає.
Той, хто керував машиною — не витримує шуму дороги.
Людині потрібна не просто «реабілітація», а навчитися бути новою версією себе. І це потребує часу, тиші й поваги.
Проте, варто розуміти й самому воїну, й його рідним – прийняти себе, особливо після втрати, травми чи змін у тілі — це не одномоментне «прозріння», а довгий і складний шлях.
Що може вам допомогти у прийнятті, читайте в каруселі ▶️

09/08/2025

«Ви не маєте влучати з першого разу, ви маєте отримувати задоволення», – тренер зі стрільби з лука

«У декого із першого разу виходить, а у декого з десятого», – говорить тренер зі стрільби з лука Дмитро Львовський, який тренує пацієнтів у Лісовій Поляні.

Працюючи з військовими чи ветеранами, пояснюючи як фіксувати пальцями тятиву, він проводить аналогію з прицілюванням з автомата.

«Коли хочеш стріляти на дальню відстань, планку прицілу на автоматі ти підіймаєш.
Так само і тут. Нам треба підняти пальці відносно стріли. Відповідно, якщо треба опустити, ми паці опускаємо. На прикладі положення правої руки відносно голови, ви можете розуміти, куди полетить стріла, і навіть прицілювання не впливатиме на ваше влучання», – говорить тренер.

Він знає багато технік, навчив багатьох спортсменів, але тут – це не для спорту. Тут хлопці і дівчата займаються для відпочинку, для задоволення, щоб гарно провести час.

«В моїй практиці ще жодного разу не траплялося, щоб військові чи ветерани психували через те, що в них не виходить. По-перше, я кажу: “Якщо слухатимеш мене, робитимеш те, що я рекомендую, в тебе вийде отак і отак”. А ще я одразу попереджаю: “Ви не маєте влучати з першого разу туди, куди прицілюєтесь. А знаєте чому? Тому що, ви маєте знати, що кожна зброя підганяється під стрільця окремо”. Навіть я, спортсмен високого рангу, майстер спорту міжнародного класу, тренер вищої категорії, перш ніж взяти лук, роблю хоча б один постріл, щоб зрозуміти, що цей лук може, і куди я можу з ним влучити при використанні певної техніки», – навчає Дмитро.

Він зізнається, що кожен, хто спробував себе у стрільбі з лука в Лісовій Поляні, мають величезний потенціал для участі, щонайменше, у змаганнях на рівні ветеранських заходів.

«Мій улюблений момент у тренерській роботі – реакція людей на те, коли в них виходить. Очі горять, хтось стрибає, хтось вражений, коментує куди полетіла стріла… Всі по-різному реагують. Але я кажу: “Після кожного влучного пострілу настає найскладніше – повторити”», – говорить Дмитро Львовський.

03/08/2025

Психологічна травма після війни — це не лише про спогади й думки.
Вона також виливається у безсоння, яке триває роками, задишку, коли в кімнаті безпечніше, ніж будь-де, раптове серцебиття, як на полі бою, біль у грудях, тремором рук, гіпертонією, панічні атаки, неконтрольований гнів.
Це не вигадка. Не перебільшення. І точно не «нерви». Такою є реакція живої нервової системи, яка пройшла через жах і вижила. І поки людині говорять: «заспокойся» або «не думай про це», її тіло кричить про зовсім інші прояви уваги.
Коли поруч людина з війни, що проходить через важкий момент — гнів, паніку, сльози, повне закриття — легко розгубитися. Хочеться допомогти, але страшно зробити гірше. Тому підтримка починається з простого: визнати досвід людини реальним.

30/07/2025

У психотерапії існує метод роботи, під час якого використовують так звані «співочі чаші», для глибокого розслаблення, заспокоєння нервової системи і відновлення контакту з тілом.

Звук і вібрація чаш впливають не лише на слух, а й на тіло — через резонанс і мікроколивання тканин.

27/07/2025

25/07/2025

Наталя за освітою психологиня, у Лісовій Поляні працювала кейс-менеджеркою, та вже рік викладає сенсорно-посилену йогу. Двічі на тиждень до неї приходять пацієнти, щоб навчитися відчувати своє тіло.
Наталя говорить, що класична сенсорно-посилена йога максимально повільна, складається з афірмацій та основних 10-15 позицій. Та йога, яку викладає вона – спрямована здебільшого на мобільність суглобів, витягування м’язів шляхом розслаблення, щоб знімати спазми.

«Це та проблематика, з якою стикаються військові, тому що вони мобілізовані і дуже часто не відчувають межі. Вони можуть відчувати занадто багато болю, та не відчувати розслаблення», – говорить Наталя.

Також вона намагається навчити пацієнтів дихати: «Вчу спостерігати за всім своїм диханням, тому що більшість не дихає. Це одразу помітно, вони в позицію стають і замирають…»
Про відчуття свого тіла та що головне у сенсорно-чутливій йозі, читайте у прямій мові в каруселі.