06/08/2025
ШКІЛЬНА ТРИВОЖНІСТЬ. “Я передчуваю небезпеку. Порушується моя стабільність та безпека”.
Коли ми розглядаємо таку проблему, як шкільна тривожність, ми можемо говорити про емоційне неблагополуччя учня під час шкільного навчання. Діти й підлітки відмічають, що в них з'являється багато труднощів під час навчання. Тривожність виникає, коли учень не може впоратися зі змінами, не розуміє нових вимог, не може змінити старих звичок. Звідси, дезадаптація та агресивність.
ПРИЧИНИ виникнення шкільної тривожності:
1. Низький рівень підготовки до шкільного навчання;
2. Порушення дитячо-батьківських відносин (гіперопіка, відстороненість та байдужість до дитини, завищені вимоги, тривожні моделі поведінки).
3. Низький соціальний статус (дитина не відчуває себе потрібною).
4. Проблеми зі здоров'ям (часті хвороби, які заважають навчанню).
5. Соціальні стреси та міжособистісні конфлікти.
6. Генетична схильність.
7. Невміння правильно реагувати на стресові ситуації.
Дезадаптацію в школі можна побачити, коли учень має труднощі в навчанні та порушує норми поведінки.
Буває і прихована дезадаптація, яку важко побачити за зовнішнім благополуччям дитини механізмами індивідуального психологічного захисту.
У певних випадках низька шкільна успішність не є наслідком шкільної тривожності, а говорить про те, що в учня недостатньо здібностей до певного предмета або недостатньо навчальної мотивації.
І навпаки, успішність у навчанні не говорить про фізичне, психологічне та соціальне благополуччя.
Базовий рівень тривожності потрібен людям для захисту. Так, маючи здоровий глузд та адекватний рівень тривожності, жоден, не буде бігти на червоний колір світлофора через дорогу, де стрімко рухаються авто або на великій швидкості обганяти вантажівку на вузькій дорозі.
Висока тривожність дезадаптує людину, а його поведінка порушується. Підвищена тривожність може привести до того, що людина не відразу згадає своє ім'я, коли запитають. Підліток, прийде додому з порожньою валізкою, тому, що не зміг заговорити з продавцем й купити продукти, які просила мама і все тому, що не впорався з тривожністю.
Діти бояться різного. Підлітки бояться бідності, бояться що не зможуть реалізуватися в житті, що зроблять неправильний вибір щодо ВУЗу та професії, бояться не виправдати очікувані значних для них людей (батьків і вчителів). Середні школярі бояться не встигнути за своїм класом, що їх досягнення не побачать, що з них будуть сміятися, що вони не знайдуть друзів, що їх будуть сварити за погані оцінки, бояться заявляти про себе. Сьогодні тривожність дітей підсилює війна.
СИМПТОМИ шкільної тривожності:
1. Постійне занепокоєння (кудись дивиться, щось шукає, перепитує, постійно вибачається, ковзає на стільці, гризе ручку чи нігті, смикає ногою, крутить щось в руках, не знає куди покласти речі, пересуває їх з місця на місце).
2. Важко втримати увагу на значних для дитини речах.
3. М'язове напруження.
4. Дратівливість, прояви агресивності, лякливість, невдоволення.
5. Відмова ходити до школи. Симуляція хвороби. Прогули.
6. Головні болі, підвищена пітливість, прискорене серцебиття, страхи.
7. Порушення сну.
ПРОФІЛАКТИКА
1. Фізична активність.
2. Релаксаційні вправи.
3. Розвиток здорових механізмів подолання тривожності.
4. Бесіди про тривоги та страхи дитини.
5. Робота над подоланням власної тривожності у батьків та педагогів.
6. Надати інструменти, які змінять тривожний стан.
7. Зменшувати вплив тривоги за допомогою переключення уваги на позитивні образи.
ПРАКТИКА
1. Розім'яти кісті рук. Промасажувати кожен палець. Ця вправа знижує тривогу та повертає дитину в її тіло.
2. Підняти плечі до вух та стрімко опустити вниз. Коли підіймаєте плечі, уявіть, що плечі важкі від тривоги та страху. Опустіть стрімко вниз, наче скидаєте весь тягар.
3. Уявіть спокійне та безпечне місце. Відчуйте спокій.
4. Намалюйте ємкість, де ви будете збирати страх. Закрийте цю коробочку чи баноку де знаходиться ваш страх. Помічник проти тривоги.
Вправи не займуть більше, як п'ять хвилин, а повернуть дитину до навчання більш спокійною та зацікавленою.
Не треба чекати, коли дитина почне відчувати страх. Вправи треба робити на випередження, напрацьовуючи правильні способи реагування на стрес.
