Психологиня Анна Свинчук

24/08/2024

Прощати не обов’язково!

Часто можна почути, що прощення дає звільнення, що тільки прощення звільнить ресурс/енергію для поточного та майбутнього життя. Кажуть, що якщо є якісь проблеми в житті, то це, напевно, нерозв'язані питання з тією чи іншою особою. Наприклад, відкрита розмова з батьками (з висловленням їм їхнього неповажного ставлення до нас) розставить усі крапки над "і". Що, зрозумівши істинні наміри людини, наприклад: "я тебе бив для того, щоб ти не був дурним, щоб добре навчався...", ми зможемо виправдати їхнє ставлення до нас. Що, згадавши, яке життя прожили наші батьки (та інші важливі особи) і чому вони так помилялися у ставленні до нас, ми зрозуміємо їх, і це дасть нам сили.

Здається, що коли ми зрозуміємо причини, ми можемо поспівчувати кривднику, можемо пробачити, бо побачимо, яке важке було його/її життя, як ця людина натерпілася. Нам хочеться знайти причину, адже не може ж здорова людина так із нами вчиняти. Ми знижуємо значущість скоєного. Іноді ми шукаємо причину в собі, думаючи, що зробили щось не так, бо важко усвідомити, що можна робити погані речі з людьми просто так — це трохи (чи навіть більше, ніж трохи) фруструє, виводить нас за межі реального сприйняття.

Порад щодо прощення наших батьків/опікунів/вчителів і щодо того, як виправдати їх, може бути багато. Але мені не цікаво, які в них були причини.

Я зазвичай не наполягаю на прощенні, я більше наполягаю на визнанні реальності, на визнанні того, що є людина, яка скоїла це з нами, і вона дійсно це скоїла, і причини не важливі. Потурбуватися варто насамперед про себе.

Дуже боляче усвідомити, що ті чи інші погані речі робила з нами конкретна людина. І це страшно — усвідомити, що були або є люди, які так вчиняли з нами. І це не вкладається в голові, бо неприпустимо ставитися до дітей (передусім) та дорослих людей не по-людськи.

Тож "ліками" скоріше стане добре ставлення до себе, а не до наших кривдників (через прощення і розуміння).

#психотерапія #психологкиїв #психологиня #психологія #психологинякиїв

19/08/2024

27/04/2024

Концепція життя «тут і тепер»

Це просто означає звертати увагу в житті на поточне, дійсно звертати увагу на те, що відбувається тут і тепер.

Це схоже на те, якби ви дивилися фільм свого життя і поточної ситуації, то як це було б описано? Це було б щось по типу такого:

«Я стою/сиджу/працюю/йду на роботу/слухаю музику/думаю про те і те/читаю те і те/відволікаюсь/бачу дорогу/розмовляю з колегами, сімʼєю….» - ось що відбувається в тут і тепер.

Ця сфокусованість на теперішньому дозволяє бачити те, що є, фактично тим, що є.

Дуже часто ми паралельно живемо в минулому, в майбутньому, чіпляємось за це в поточному, роздумуємо про те, що не сталося або що станеться, замість того, щоб бачити те, що відбувається в теперішньому — яка взаємодія, який процес, яка дійсність відбувається.

Це нормальний процес мозку — постійно мислити, аналізувати, обробляти купу інформації, але свідоме фокусування і помічання того, що зараз, того процесу, який є зараз, тих почуттів, які є зараз, має допомогти використовувати менше автопілоту, і помічати дійсність, відчувати дійсність, надавати значення дійсності.

Момент «тут і зараз» дуже короткотерміновий, він не повториться, і іноді, немає сенсу багато думати, якщо це не має сенсу.

Перевіркою для цього(чи має це сенс особисто для вас) може стати питання:

Думати про це і це/робити це і це — це те, що веде мене до моєї мети, веде до того життя, яким я хочу жити, чи це мене віддаляє від того життя, яке я хочу прожити, від тієї людини, якою я хочу бути?

І якщо відповідь «ні», тоді наступне питання:

А що я можу зробити зараз, замість того, щоб чіплятися за минуле чи майбутнє?

Якщо чесно, то в нас і немає такої розкоші — жити в паралельному світі, бо кожен день, це може бути день, в який ми, Українці, не прокинемося.

І як ви помітили, тут не написано про насолодження життям, бо не все в нашому житті - це насолодження.
Тут і тепер - це про визнання того, що тут і тепер, що дійсно відбувається тут і тепер.

#психотерапія #психофармакотерапія #психологкиїв #психологиня #психологія #психологинякиїв

24/04/2024

Я за гендерну рівність.
Я за рівні права між всіма сексуальними орієнтаціями, гендерами тощо.
Я проти дискримінації за різними ознаками.

Я не толерую насильників.
Мені не цікаві їх причини чому вони стали тими чи іншими людьми, мені не хочеться їм співчувати і їх розуміти.

Насилля має бути покарано, і катам можливості для слів давати не треба.

#психотерапія #психофармакотерапія #психологкиїв #психологиня #психологія #психологинякиїв

16/04/2024

3. Якщо ти прийматимеш психофармакологію, то тебе не візьмуть на роботу, тебе занесуть в «список».

Щодо “списку” - його не існує. Психіатр не подає нікуди дані вашої хвороби, вашого приймання ліків, це є конфіденційною інформацією.

Щоб амбулаторно лягти в лікарню необхідно буде надати погодження на лікування. Ніхто насильно вас не покладе, лише за згодою.

Є опція примусової госпіталізації психіатричну лікарню, але лише за дозволу суду, коли людина є загрозою для інших — наприклад, погрожує розправою своїм родичам чи загрозою для себе.

#психотерапія #психофармакотерапія #психологкиїв #психологиня #психологія #психологинякиїв

05/04/2024

Люди, що мали негативний досвід під час дорослішання скоріше мали нестабільних осіб або стабільно поганих/проблемних осіб, що за ними доглядали/супроводжували — батьки, вчителі, інші опікуни.

Я ж натомість дуже стабільна і безпечна. Зі мною ніхто не «гойдається», зі мною стосунки спокійні й виважені, і я нікуди не дінусь.

Я є послідовною і передбачуваною у своїх реакціях, у своїх відповідях, своїх цінностях, своїх емоціях, своїх думках.

#психотерапія #схематерапія #психологкиїв #психологиня #психологія

31/03/2024

Я маю досвід життя у двох сім'ях, тож з дитинства я бачила дві різні моделі виховання. Також я була досить спостережливою, і бачила вплив батьківського виховання на моїх друзів. Я завжди хотіла знати причинно-наслідкові зв’язки чому так чи інакше батьки ставляться до своїх дітей, яке виховання має кращий вплив на дитину.

Я відстоювала дітей перед вчителями, я також відстоювала дітей у сім’ях своїх знайомих.

Я вимагала поваги до дітей, рівності, справедливості, прояву взаєморозуміння між батьками та дітьми. Навіть дипломну роботу я писала на тему: «Вплив дитячо-батьківських відносин на життєвий шлях особистості», бо мені це було важливо.

Я не прихильниця "радикального прощення" і поваги до батьків просто за існування. Я за правду того, що було насправді, за визнавання тієї шкоди, яка була нанесена (за умови її нанесення).

Схема-терапія якраз дуже гарно мені підходить тим, що вона базується на ранніх дезадаптивних схемах, на травматичних подіях отриманих під час дорослішання, що мають не дуже хороший вплив на особистість.

Схема-терапія ввібрала в себе різні види психотерапії, і є доказовим методом терапії.

Мені важливо допомагати людям, а не шкодити. Важливо розібратись, що провокує ту чи іншу травму, та як з цим впоратися.
Мені важливо, щоб люди жили більш якісно, більш розуміючи себе та інших, були у здорових стосунках, мали плани, надії на майбутнє тощо.
Мені важливо спробувати нівелювати вплив травматичних подій в дитинстві, який я бачу упродовж всього життя, спостерігаючи за людьми.
Я б дійсно хотіла допомогти людям жити більш комфортно, не озираючись на жахи минулого.
Мені дійсно важливі люди та розвиток людства в цілому.

#психотерапія #схематерапія #психологкиїв #психологиня #схематерапіякиїв

21/03/2024

Концепція ЧАСТОК*/Режимів* в схема-терапії

Частки - це такі режими психіки або стани активації ранніх дезадаптивних схем та коупінгів, які внутрішньо можуть відчуватися як окремі та зовсім різні частини нас самих (які часто можуть перебувати в конфлікті між собою).

В схема-терапії ваш поточний стан і поведінку в тій чи іншій ситуації можна назвати часткою, якщо цей стан повторюється час від часу, і має якісь характеристики, стандартний ухил думок, емоцій, відчуттів, дій тощо.

Навіщо давати часткам назви? Навіщо “розділяти” особистість?
Це можливість ширшого, гнучкого бачення ситуації.

Коли ми під впливом якоїсь активованої частки*/режиму, які є дезадаптивними, ми бачимо життя в той момент досить вузько, як ніби ми бачимо речі саме так, як бачить ця частка, ми не бачимо більше. Ми йдемо на поводу цієї частки*. Вона керує процесом в той чи інший момент.

Введення часток* в роботу дає можливість розвинути спостережливість, і можливість “відійти”, і “подивитись здалеку”, дивитись на речі з різних сторін і позицій, аналізувати враховуючи більше чинників, дивитись на речі реалістично.

Є стандартний перелік часток* з назвами й описами, але в практиці рекомендують давати назву часткам ту, яку клієнт сам називає, як він сам відокремлює ці різні стани в себе.

Також психіка має здібність до захисту, дуже хорошого, аж до амнезій, дисоціацій, аби тільки це не травмувало вас.
Тож в той момент, коли мозок думає, що щось йде не в те русло, що щось не так, він намагається вас врятувати, і включає якийсь стан/частку*/режим*.
І ви можете не побачити купу речей, бо мозок умовно свідомо робить так, щоб ви це не побачили, він не чіпляється за розумні доводи, він не чіпляється до роздумувань. Він з чимось бореться, і не важливо чи ви в небезпеці.

Тож відділяючи ці стани у вправах безпосередньо, ми можемо обійти блокування психіки.

Аналог подібного відділення часто використовуються таким чином:
“А що б ти порекомендував іншій людині, якби ти був на її місці?”
чи
“Уявімо, що твій друг (далі ваша історія), то як ти думаєш, чи є якась альтернативна причина, думка тощо чому так відбулося? Чи це реально так було..?"

* - це назви схем та режимних часток, іншої термінології саме в цьому підході

#психотерапія #схематерапія #психологкиїв #психологиня #схематерапіякиїв

18/03/2024

Міфи психофармакотерапії:
2. Якщо ти прийматимеш психофармакологію, то ти станеш овочем.
Радянська влада користувалась каральною психіатрією, і всіх, хто не був до душі, без комуністичного ухилу та ідей, вони відправляли в психіатричні лікарні:
-щоб позбутися їх,
-щоб не давати їм слова,
-щоб насильно напихати неугодних до стану, де ти нічого не розумієш, нічого не бачиш, нічого не чуєш, нічого не говориш тощо.

Бо це було методом затикання людей, що мали іншу думку.

В Україні не використовуються такі методи, і психофармакотерапія вже має кращу якість медикаментів, кращу наукову базу для психофармакотерапії.

Наразі використовується поступовий “захід” на препарати, який не викликає майже побічних ефектів, та й взагалі хоч якісь побічні ефекти.

#психотерапія #психофармакотерапія #психологкиїв #психологиня #психологія #психологинякиїв

17/03/2024

Міфи психофармакотерапії:

1. Психофармакотерапія (медичне лікування психічних розладів) - це точно показник божевілля.

Так, психічне здоров'я нарешті на часі, і достатньо популяризується, але фармакотерапія все ще вважається останнім, що треба «підключати» при психічному розладі. В очах інших показником для психофармакотерапії є лише:
- наявність галюцинацій;
- спроби самогубства;
- спроби вбивства інших;
- маячіння (брєд).

Напевно це і є весь перелік, який зазвичай можна уявити. Але це є хибним уявленням про психофармакотерапію.

Коли є збій в будь-якій іншій частині організму (біль у животі, головний біль, застуда) – то ми схильні це змінити спочатку фармакотерапією (протизапальні препарати, знеболювальні), а вже потім зміною способу життя. Але щодо збою нейромедіаторів в мозку, то питання психофармакотерапії відразу викликає відторгнення.

І чомусь саме відхилення від норми поведінки, рівня тривоги, рівня роздратування, рівня смутку тощо, людям легше пояснити терміном «психологічні проблеми», ніж дисбалансом нейромедіаторів.

Але іноді взагалі не треба так глибоко «копати». Іноді немає підстав для психічних розладів, крім як дисбалансу нейромедіаторів. Так теж буває. Коли все навкруги ОК, але ти не відчуваєш це ОК.

#психотерапія #психофармакотерапія #психологкиїв #психологиня #психологія #психологинякиїв

10/03/2024

З попереднього допису може здатися, що психолог виступає в ролі достатньо підтримувальній (і це так), але якщо поведінка, роздуми клієнта є руйнівними для клієнта та/або для інших, то використовується метод емпатичної конфронтації.

За допомогою психоедукації (психоосвіти — пояснення причин, перебігу, наслідків психічних процесів, психологічних труднощів), “провокацій”, об’єктивного аналізу, інших методів психолог протистоїть негнучким, неадаптивним, неробочим, неефективним поведінковим проявам.

Емпатична — бо психолог підходить зі співчуттям, розумінням до відповідних проявів. Психолог визнає і підтверджує, що є місце для цих думок, почуттів, рішень тощо, але водночас протистоїть порядку денному клієнта, якщо він є деструктивним для клієнта та/чи навколишніх.

Тож психолог на стороні клієнта, і психолог "за" клієнта, але психолог конфронтує з нездоровими моделями поведінки, нездоровими частками*, когнітивними помилками, когнітивними викривленнями та іншими неробочими, неефективними проявами поведінки.

Тобто немає постійного підтакування. Психолог не йде на поводу у клієнта. Психолог йде поруч зважаючи, аналізуючи, оцінюючи об'єктивну реальність того, що відбувається.

Психолог не повинен мати на меті скривдити клієнта, принизити, закривати свої особисті потреби й питання коштом клієнта.

P.S. Якщо клієнт вважає роботу з психологом неетичною, невідповідною, травмуючою тощо, то у в нього є можливість надати скаргу до спільноти психологів, в складі якої психолог знаходиться (членом якої психолог є).

* - це назви схем та режимних часток, іншої термінології саме в цьому підході
#психотерапія #схематерапія #психологкиїв #психологиня #психологія