26/09/2025
У час війни горе максимально дискримінується: з’являється чітка градація горя, де одні втрати вважаються «вартими жалю», а інші – ні.
Втрата – це не тільки cмeρτь близької людини, а й розрив стосунків, втрата здоров’я чи роботи.
Суспільство недооцінює ці болі, тому створює умовний «порядок» втрат: від «дріб’язкового» до «справжньої жалоби».
Але люди відчувають сильні емоції після втрати мрії, можливостей, незалежності чи домашнього улюбленця.
Створена стигма навколо горя змушує людей боятися ділитися своїми переживаннями
Та знецінена втрата – це невидима втрата.
Це – те, про що ми мовчимо, що замовчуємо. Це – те, що заважає нашому людському, а також національному порозумінню в період криз та воєн.
Саме тому усвідомлення, що навіть «менш важливі» втрати викликають справжнє психологічне горе, допомагає зруйнувати мовчання і навчитися співчуттю, підтримати і тих, хто втратив близьких, і тих, хто пережив втрату стабільності, дому чи відчуття безпеки.
