09/11/2025
🌙 Про спонтанність, яку ми собі забороняємо
Іноді життя тихо шепоче:
«Поїхали кудись цієї ночі. Без плану. Без «треба» і «пізно вже». Просто так.»
І тоді в голові підіймається хор дорослих частин:
— А як же завтра робота?
— Це нераціонально.
— Ти ж доросла людина.
А десь глибоко всередині — ледь чутний сміх.
Це твоя жива, щаслива дитина — та частина тебе,
яка колись могла вибігти босоніж під дощ,
сміятися без причини й просто бути.
Спонтанність і гра — одна з базових емоційних потреб.
Вона дає нам відчуття свободи, радості, творчості, справжності.
І ця частина потребує місця в житті дорослого —
не лише у вихідні чи відпустці,
а в звичайному, щоденному «сьогодні».
Можливо, саме тому часом так тягне сісти у нічний потяг і просто поїхати.
Не втекти — а нагадати собі, що можеш вибирати.
Можеш сміятись, ризикувати, бути собою — без дозволів і пояснень.
Бо шлях до себе не завжди починається з плану.
Іноді — з імпульсу.
І цей імпульс веде не лише в інше місто,
а до тієї частини тебе,
яка давно чекала дозволу жити по-справжньому.
Рефлексія після сьогоднішньої роботи з клієнтами.
#нотаткипсихотерапевта #схемотерапія #внутрішнядитина