06/11/2025
Все одно все зводиться до стосунків взагалі та до стосунків із конкретними людьми.
Якщо ти вирішив стати кимось, наприклад, психологом, то це навряд через те, що ти хочеш «лікувати інших людей», і не через те, що ти сам хочеш вилікувати себе, це дуже зворушливий міф про психологів, і це взагалі не має відношення до психології.
Просто якось ти відчув щось таке, що тебе «сколихнуло», що дало тобі відчуття сили і волі, і оце от щось, воно якось повʼязалось можливо із конкретною людиною, яка була психологом чи «психологом по життю», чи ти прочитав щось у книжці, чи почув десь це слово, це не важливо, важливо тут те, що воно оформилось у «стати психологом» вміщуючи в собі насправді зовсім інші почуття і відчуття.
Це про стосунки.
Коли тобі говорять, що треба рятувати планету бо це наш ДІМ, в якому живуть НАШІ ДІТИ, то зрозуміло, що мова йде зовсім не про рятування екології, а про відчуття небезпеки для образу ДИТИНИ тієї людини, яка збирається рятувати природу, через втрату відчуття безпеки в цьому світі, немов тебе вигнали з дому (втратив глибинний звʼязок із мамою).
Так, звісно, набагато легше сказати просто що тобі страшно вже не відчувати в собі дитяче бачення світу, легке і неймовірне глибоке (воно дійсно глибше за доросле), але… натомість, ти говориш про рятування всього світу.
Звісно ж це твій світ зруйновано.
Так само можна сказати прямо що тобі подобається хтось або щось і не ставати психологом, не здобувати професію, яка насправді може бути тобі не цікавою, бо цікаве тобі тут ХТО або ЩО, що асоціюється із психологією, а не сама психологія.
І ось так ми живемо, опановуємо професії, стаємо кимось, а воно таке все далеке від всього лише пари слів що ти не сказав і миті відчуттів, що ти побоявся вивести назовні.
