05/04/2026
Як же хочеться відправити це фото одній людині... але я не можу це зробити. Я навіть знаю, що отримала б відповідь: "о, знайоме місце)))"... є місця і спогади від яких стає боляче, але це те, що треба прожити...
На сесіях я дуже часто зустрічаюсь зі станами клієнтів, які прагнуть стану "забути", але забуваючи щось ми це щось просто переміщаємо у підсвідомість де воно впливає на наше життя і навіть керує ним. У свідомості, типу щоб стало легше - забуду, буду відганяти думки, спогади, а насправді такі штуки формують незавершеності... і як же багато цих незавершеностей ми накопичуємо... і так часто в інтев'ю літніх людей чуємо жаль у словах: "шкодую, що не сказав, не подзвонив, не з'ясував, не уточнив..."
Незакритий або незавершений гештальт, так це звучить професійною психологічною мовою. Не всі ситуації ми можемо завершити (закрити гештальт), але точно потрібно собі дозволяти прожити емоції з ними пов'язані і вчитись дихати і рухатись далі. Дозволити собі мати спогади наповнені сумом, бо це невід'ємна частина життя, а не уникати їх витіснивши у підсвідомість ілюзорно думаючи, що позбулись...
Так, я дуже хочу відправити це фото у WA, але я це не зроблю...і я сумую...і я проживаю це...
#якЖеДобреХодитиДоПсихолога
