23/08/2021
Чи такий вже страшний чорт?
Коли мова заходить за пограничні стани або пограничний рівень організації особистості, довкілля часом починає тривожно здригатися.
Справа в тім, що “пограничності” надають змісту чи то хвороби, чи то аж такого складного процесу, с яким годі впоратись, якщо він, боже збав, вигулькне з якихось підсвідомих закутків.
Я вважаю, що ми набагато краще пристосовані до своїх і чужих пограничних станів, аніж нам здається. Аргументую: в здоровому циклі контакту раніше чи пізніше настає мить, коли “вмикається” функція Self, відома як ego-функція. Суть і наслідок її включення - реалізація вибору. Вибір передбачає наступне: зупиняючись на одній з можливих альтернатив, ми відмовляємося - принаймі на якийсь час - від протилежної можливості розвитку процесу - діяльності, переживання, мислення, тощо.
І це дуже схоже на те, яким є пограничний стан - неможливістю інтегрувати протилежності, здатність переживати світ лише в чорно-білих, полярних кольорах і не-здатність сприймати всілякі відтінки сірого, рожевого і які там ще є. Саме це і викликає у людини сильні емоційни стани, що розвиваються до рівня афективних і руйнівних щодо подальшого розвитку контакту.
Пліткують, що з такого стану складно виборсатись самому, з ним складно щось вдіяти людям, що опинились поруч, і взагалі з “пограничниками” хай мають справу лише психотерапевти.
Однак повсякденні і розмаїті сутації вибору, на деякий час “втягують” кожного з нас у цей самий пограничний стан, що поріс недбалою щетиною неприємних асоціацій.
За моїми спостереженнями, вражаюча більшість з нас досить вдало з цим обходиться. Тож, може, не такий страшний чорт, як його малюють?..
Is the devil really that horrible?..
When talking about borderline states or borderline level of personal organization, surrounding usually starts nervously shaking.
The matter is that the idea of “borderline-ness” has acquired a negative sense of disease or the psychological state almost impossible to deal with whether it appears in the contact processes.
I think that we are much more “immunized” to those states than we ourselves believe. Here are some of my reasons: in the natural contact cycle at some point the ego-function “turns on”. This function which is the inalienable part of Self-process provides our ability to make choices. And any choice being made, implies the next: staying with one of the possible alternatives, we - at least for some time - reject all the rest of them and refuse to think, feel or deal in any other way than the chosen one.
The psychological state following such a situation is very similar to borderline experience - namely, we feel bad, being able to perceive the world only in black-and-white way and being un-able to embrace all the variety of grey, pink and whatever other colors. Exactly this causes strong emotional states that can develop to the level of affect which is destructive for further contacting.
They say that it’s quite difficult to get out of that state on one's own, it’s difficult for other people somehow to cope with it and… let psychotherapists do something with people of that kind.
But. Multiple everyday situations where we’re making our choices constantly rope each of us in that same borderline state fouled with sloppy stubble of unpleasant associations.
According to my observations most of us get through them quite successfully. So, maybe this devil is not that awful as it is depicted?..
Так ли страшен чёрт?..
Когда речь заходит о пограничном процессе, или о пограничном уровне организации личности, в пространстве возникает некая тревожная дрожь.
Содержательность её в том, что “пограничности” придаётся смысл некоего не то нездоровья, не то такого сложного процесса, с которым не знать что делать, если он, не дай бог, ворвётся в пространство контакта.
Я полагаю, что мы намного более “иммунизированы” и к своим, и к чужим пограничным состояниям, чем нам кажется. Аргументирую: в здоровом цикле контакта раньше или позже наступает место “включиться” функции Self, известной под названием ego-функции. Суть и результат её включения - осуществление выбора. Выбор предполагает, что выбирая одну из возможных альтернатив, мы отказываемся - по крайней мере, на какое-то время - от противоположной ей возможности - действия ли, мысления ли, переживания, etc.
И это очень похоже на то, чем характеризуется пограничное состояние - невозможностью интегрировать противоположности, способность переживать мир только в чёрно-белых, полярных тонах, и не-способность воспринимать всякие оттенков серого, розового и какие ещё бывают. Это и вызывает у человека сильные эмоциональные состояния, вздымающиеся до аффективных и “обрушивающие” дальнейшее развитие контакта.
И ходят слухи, что из такого состояния сложно выбраться самому, с ним сложно справиться другим людям, оказавшимся рядом, и вообще с пограничными людьми пусть имеют дело только психотерапевты.
Однако повседневные и множественные ситуации выбора на некоторое время погружают каждого из нас в это самое пограничное состояние, которое обросло бородой неприятных ассоциаций.
Насколько я замечаю, подавляющее большинство из нас вполне успешно справляются. Так может, не так страшен чёрт, как его малюют?..
