04/02/2026
Коли людина чує онкологічний діагноз, її життя змінюється миттєво.
Це не лише про операцію, хіміо- чи променеву терапію. Це про біль, страх, втому, зміни в тілі, обмеження руху і постійне запитання: «Як жити далі?». Саме тому в сучасній онкології важливим є командний підхід у супроводі пацієнта.
Сьогодні, у Всесвітній день боротьби проти раку, досвідом роботи з пацієнтами поділилася Olia Bas, кандидат наук, доцент кафедри терапії та реабілітації Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, фізичний терапевт Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр.
«У Львівському онкоцентрі з людиною працює не один лікар, а ціла мультидисциплінарна команда фахівців. Онкологи та хірурги відповідають за основне лікування, психологи допомагають впоратися з тривогою і страхами, медсестри та дієтологи підтримують у процесі відновлення, а фізичні терапевти разом з іншими фахівцями реабілітаційної команди працюють над поверненням руху, сили і якості життя.
У центрі уваги — не лише діагноз, а сама людина, її можливості й ресурси. Після операції або під час лікування пацієнти часто стикаються з проблемами, до яких не були готові. Це біль, скутість у тілі, труднощі з рухами руки чи ноги, порушення постави. Багато хто відчуває постійну втому, слабкість, швидке виснаження навіть після простих побутових справ.
Досить поширеними є набряки кінцівок, відчуття важкості та напруження, особливо після променевої терапії або видалення лімфатичних вузлів. До фізичних змін часто додаються страх рухатися та невпевненість у власному тілі.
Після хірургічних втручань можуть виникати обмеження рухливості, відчуття стягнення через формування рубців, зміни м’язового балансу. Після хіміо- та променевої терапії — загальна слабкість, біль у м’язах і суглобах, зниження витривалості.
Окремою проблемою є лімфедема — хронічний стан, при якому порушується відтік лімфи і виникає стійкий набряк. Вона може з’явитися не одразу, а через роки після лікування, суттєво впливаючи на повсякденне життя.
У таких ситуаціях важливу роль відіграє фізичний терапевт. Робота починається з детального оцінювання стану пацієнта — рухів, сили, болю, набряків. Далі розробляється індивідуальна та безпечна програма вправ, застосовуються техніки лімфатичного дренажу, робота з м’якими тканинами і рубцями.
Не менш важливим є навчання: як правильно рухатися, як доглядати за собою та кінцівкою, як бути активним і водночас не нашкодити здоров'ю. Реабілітація не завершується з випискою — пацієнти потребують супроводу і через роки після лікування.
Досвід однієї з наших пацієнток яскраво ілюструє це:
"Після операції та променевої терапії у мене з’явився набряк грудної залози та руки в ділянці плеча. Рука була важка, напружена, дискомфорт відчувався навіть у спокої. Я звернулася до фізичного терапевта у Львівському онкоцентрі, і ми працювали кілька місяців: виконували спеціальні вправи, застосовували лімфодренажні техніки, я навчилася правильно рухатися та доглядати за рукою. Поступово набряк зменшився, рухи стали вільнішими, і я повністю відновилася.
Впродовж трьох років я й надалі залишалася фізично активною, однак нещодавно після одного з тренувань з гантелями помітила, що рука знову набрякла — цього разу більше в ділянці кисті та передпліччя. Я одразу звернулася до фізичного терапевта. Після ретельного обстеження ми узгодили курс комплексної протинабрякової терапії, і вже після десяти візитів з’явилися перші відчутні результати.
Цей досвід навчив мене, що після онкологічного лікування важливо не лише залишатися активною, а й робити це усвідомлено та під контролем фахівців".
Фізична терапія в онкології — це не додаткова опція, а важлива частина сучасного лікування. Вона сприяє не лише полегшенню симптомів, а й допомагає повернути людині впевненість у власному тілі та можливість жити повноцінним життям».
------------
Проєкт Rehab4U став можливим завдяки щедрій підтримці американського народу.
#Реабілітація
