24/02/2026
Сьогодні дата, від якої стискається серце. Минає черговий рік великої війни, що розкидала наших дітей по всьому світу. Хтось сьогодні прокинувся в безпечній Європі, хтось — під звуки сирен вдома, а хтось — у найвіддаленіших куточках світу 🌏
Коли все навколо стало крихким, ми зрозуміли головне: дітям потрібна точка опори. Потрібне місце, де їх почують рідною мовою, де вчитель усміхнеться з екрана, і де друзі знову будуть «поруч», хоч і в маленьких віконцях Zoom.
Наша школа — це не про уроки. Це про дім, який завжди з тобою. Ми пам’ятаємо кожне підключення з коридорів, вокзалів та тимчасових квартир. Ми бачимо, як ваші діти дорослішають не за роками. І все, що ми хотіли тоді й прагнемо зараз — це просто бути для них тим самим «острівцем спокою».
Що ми бережемо в наших класах:
🔹Можливість бути собою. Тут не треба підбирати слова — тут тебе розуміють з напівпогляду, бо ми всі проживаємо одне на всіх випробування.
🔹Зв’язок із домом. Наші зустрічі — це не просто параграфи підручника. Це відчуття, що Україна — поруч, де б ви не були.
🔹Віру в майбутнє. Коли дитина розв’язує задачу або вчить вірш, вона каже всьому світу: «Я буду. Я вистою. Я побудую своє майбутнє».
Дякуємо тим, хто тримає небо. Сьогодні ми схиляємо голови перед нашими Захисниками та Захисницями. Завдяки їхній надлюдській силі ми маємо можливість виходити на зв’язок, вчити дітей і просто жити. Кожне наше слово українською в класі, кожна дитяча мрія — це вдячність за їхній подвиг.
Дорогі батьки, ми знаємо, крізь що ви проходите. Ми бачимо вашу силу в кожному підключеному уроці вашої дитини. Дякуємо за довіру, яку неможливо виміряти словами.
Ми не знаємо точно, коли закінчиться ця довга розлука з домом, але ми знаємо одне: ми не відпустимо рук одне одного. Завтра ми знову зустрінемося в нашому спільному просторі. І це — наша спільна маленька перемога🇺🇦
