https://www.instagram.com/olha.antoshyk/

Консультант з психічного здоров'я Ольга Антошик, Lviv (2025)

15/10/2024

Долучаюся до великого збору для 33 ОСБ 116 бригади.
Військові зараз виконують бойові завдання на Куп’янському напрямку. Наше завдання — придбати те, що допоможе хлопцям працювати ефективніше.

Загальна сума збору 800 000 гривень.

На ці кошти ми купимо:
- пончо антитепловізійні – 30 шт
- mavic 3Т – 2 шт
- mavic 3 Pro Fly More Combo – 2 шт
- зарядні станції «Люта модель 4» – 2 шт
- старлінки – 2 шт
⠀
Я відкриваю допоміжну банку, і пропоную два варіанти її наповнення:
- традиційно донатом
- придбанням мого курсу “Самоспівчуття” вартістю 1600 грн, 100% з яких йдуть на потреби збору.

Про що цей курс? Про навичку самоспівчуття, яка допоможе звільнитися від завищених вимог до себе та самокритики.

Численні наукові дослідження продемонстрували переваги такого підходу для покращення якості життя, зокрема, можливості краще долати стрес, відчувати менше тривоги, більше мотивації та загалом мати більшу задоволеність життям.

Курс складається з 4 групових занятть онлайн з практикою та обговоренням.
Дати: щосереди в листопаді — 6/13/20/27
Час: 18.30-20.00

Тож, сердечно запрошую, якщо ви втомилися слухати внутрішнього критика.

Для запису в групу курсу, напишіть, будь ласка, мені в ПП, для короткого узгодження подробиць.

Посилання на банку для донатів в першому коментарі.

І дуже прошу ваших коментарів, вподобайок, і особливо поширення - це справді важливо і дуже допомагає збору.

10/10/2024

Сьогодні День психічного здоров'я і я підготувала корисність:
6 процесів гнучкості для того, щоб краще справлятися з викликами життя.

Проблеми, виклики та біль - невідʼємна частина життя.
Нікому з живих людей не вийде цього уникнути.
Комусь вдається при цьому бути щасливим, комусь - на жаль, ні.
Одним із секретів того, як будувати усвідомлене, повне сенсів, здорове життя - є психологічна гнучкість.

Кожен з процесів - це навичка, яку можна натренувати.
Гортайте слайди.

#терапіяприйняттятавідповідальності
#деньпсихічногоздоровя

29/08/2024

Долучаюся до збору на медицину для бійців ССО.
Посилання на організаторку - в першому коментарі.

Потреба нагальна, гарячий східний напрямок, часу обмаль.
⠀
Сума збору: 230 000 грн.
Моя ціль: 5000 грн.

Номер картки банки: 5375 4112 2174 2815
Посилання на банку в другому коментарі.
⠀
Цей збір треба закрити максимально швидко, тож прошу ваших донатів та поширень.
⠀
Дякую!

02/03/2022

Рекомендації від ізраїльського психолога Олександра Гальчинського:
- для діток 3-4 роки: лаконічна інформація про те, що відбувається війна; щодо того, що вимушено доводиться зараз робити: спускатися в укриття, покидати домівку, ночувати не вдома, - доцільно огортати грою (“хто швидше спуститься в укриття, ми чи сусіди?”)
- для старших: вникаємо в суть, відповідаємо на тій же глибині, що й задаються питання.
В укриттях і прихистках розважаємося іграми: дуже добре тетріс (запобігає закріпленню стресу), морський бій — додає відчуття контролю, кеглі, або якісь імпровізпції на цю тему, де є збивання.

- для підлітків: відповідно так само розмовляємо, навіть глибше, виводимо на філософські питання. “Що з тобою відбувається, як ти на це реагуєш? Що ти з цього розумієш?”
Важливо не давати їм мовчати. Якщо дитина не йде на контакт — “я бачу, що ти в тривозі і тобі важко про це говорити. Зараз 11 год дня, о 15 я підійду до тебе поговорити”.
Якщо дорослий зараз не в стабільній позиції, щоб відповідати, так і кажемо, що "зараз не мож відповісти, але обов’язково “повернуся до цього за 2 год”.

Перебування в телефоні — не дозволяти постійно бути в телефоні, ок - 10-15 хв на годину. Наполегливість батьків багато чого вирішує. “Якщо ти сам/сама не можеш відкласти телефон, я це зроблю. Там, де ти тривожишся — цей стан не є хорошим для тебе, і я беру відповідальність за цей твій стан.”

Що натомість: знайти обов’язки за чим дитина може слідкувати, чим може бути корисною. Чудово, якщо є можливість долучатися до підтримки спільноти, якась проста робота серед людей які поруч.

Також підійдуть будь-які прості домашні обов’язки, якщо навіть здається, що це зайва справа з огляду на воєнний стан. До прикладу, ізраїльський психолог розповідав про завдання бійцям мити танки в такому стані. Зрозуміло, наскільки це недоречне на війні завдання, але цілюще для психіки: з’являється щось, що ти контролюєш, і бачиш результат.

Варто продовжувати вчитися, виконувати навчальні завдання. Добре, якщо є контакт із вчителем, хоча б короткий підтримуюючий зв’язок.

Для всіх дітей: ввечері: “золота година” з дітьми: коло емоцій - "як ти зараз?" - це відчуття стабільності та безпеки від дорослих.
В жодному разі не висміюємо, не осуджуємо страх!

Фото: https://img.tsn.ua

25/02/2022

Дорогі українці, давайте запобігати паніці в максимально можливий спосіб. Протистояння паніці - для себе і для людей, які поруч - це те, що робить нас сильнішими.

16/02/2021

“щоб...упиватися недосконалістю, що творять її довершеність”

Мене зачарували ці слова з вірша Юлії Мусаковської.
Поезія має властивість іноді знаходити доріжку прямо в серце, коли слова резонують з важливим усвідомленням.

Саме так, довершеність і недосконалість існують як одне ціле. Мабуть, у вмінні це інтегрувати і полягає секрет прийняття себе, відчуття власної абсолютної самоцінності.

Здебільшого ж, люди займаються поділом: оце - недоліки, а ось це — ознаки досконалості. В русі від одного до іншого минає життя, яке за таких умов неминуче сповнене незадоволення собою теперішнім, собою, як є. А було б лише прийняти, що завжди ми є зіткані і з одного, і з другого.

“Не буває нікого і нічого без недоліків” - це не втішна фраза, хоч вона зазвичай так звучить. Насправді — це констатація того, як влаштований світ, частинами якого є ми всі. Бездоганність — міфічна істота, і жити так, наче б то цього можна досягнути — йти проти природи. Природа — не добра, і не погана, вона просто сплав усього, тому поза оцінками.

Днями трапилась мені реклама салону косметології про любов до себе і турботу. І, знаєте, до чого зводилось? Такий логічний ланцюжок: себе треба любити, а турбота про тіло = любов про себе. Якщо себе любиш, то виглядаєш “квітучою”, і твій чоловік щасливий бачити поруч саме таку. Якщо якісь неідеальності твого тіла заважають тобі випромінювати щастя — полюби себе, виправ це в салоні косметології, і продовжуй сяяти для свого чоловіка.

Наче, так загалом ок — і турбуватися про тіло, і, коли ти ним задоволена, то випромінювати від цього щастя для того, кого любиш.

Чи не дуже ок?

Стара платівка про те, що треба бути гарною/щасливою/бездоганною в очах когось, хто мав би тебе саме таку любити. Маніпуляція під трендовим соусом турботи про себе, яка цілить в найглибшу глибину, бо ж раптом ми невпевнені, що варті тої любові просто так, безумовно?

Може, неідеальності тіла не заважають нам сяяти щастям?
Може, нам не завжди хочеться сяяти щастям? Та це не означає, що нас перестануть любити.
Може, для того, щоб сяяти щастям треба полюбити свої неідеальності?
То про що та справжня любов до себе?

Турбуватися про тіло — це гарно. Справа лиш в мотивах.

P.S: на одному семінарі ведуча сказала фразу: “Ви прекрасні, не дивлячись ні на що!”
Я знаю, що вона мала на увазі десь те саме, про що і я тут пишу, але семантика мови має більше значення, ніж ми звикли їй надавати.
Тому, мені хочеться вам сказати: “Ви прекрасні, дивлячись на все!”
#самоцінність #самооцінка #любовдосебе

21/01/2021

Чарівна прогулянка зимовим лісом. Залиті сонцем засніжені схили ярів, графічні тіні буків. Час до часу вітром здуває з гілок блискучі сніжинки і вони розвіваються казковим мерехтливим серпанком. Енергійне поскрипування снігу під пружними кроками, приємне відчуття повноти в легенях з кожним вдихом морозного повітря, світло і чисто довкола і на серці.

Це для мене один з найкращих способів відпочинку, відновлення, тобто номер один в списку ресурсних активностей.

Та для моїх дітей принади цієї прогулянки дещо інші.
- мам! Давай бавитись в сніжки!
- ліземо до того поваленого дерева на схилі!
- нумо скотимось з гори!
- ммм, я вже лизнув сніг!
- давай разом зробимо снігових ангелів!

В якийсь момент я починаю дратуватись, тому що прогулянка йде не за моїм сценарієм. Я більше стою, мерзну в ноги, чекаючи поки діти лазять, качаються, скочуються, падають і обсипаються снігом.

- тобі не весело, тому тобі здається, що ми нечемні. (я не казала, що вони нечемні, але роздратування і його причину діти зчитують на раз)

Хм, що значить не весело? В мене тут гармонія, єднання з природою, релакс... Не весело?!

- мам, сніг для того, щоб радіти, а не нудьгувати.

Взагалі-то я не нудьгую, але, здається мої діти говорять про якусь іншу радість.

Остання пропозиція таки пробивається крізь товщу мого дорослого занудства і лінивого природоспоглядання. Ми робимо снігових ангелів — пухкий холодний сніг, в який м’яко пірнаєш, миттєво дарує давно забутий досвід дитячої, іскристої радості. І ця радість не для мене дорослої, а для мене маленької. Контакт зі своєю внутрішньою дитиною дарує відчуття безтурботності і життя бачиться в яскравих барвах.

Спонтанність і гра — одна з базових психологічних потреб людини. Людини будь-якого віку, хоча видається виключно дитячою. Мабуть, найбільш недооцінена, та й, здебільшого, і не усвідомлена як потреба взагалі.

Тим не менш, активуючи “режим щасливої дитини” ми стаємо більш відкритими, допитливими, відчуваємо розслаблення, невимушеність, в стосунках виникає близькість, з’являється бажання пізнавати нове без страху помилитися.

Насправді зовсім необов’язково, що ви будете відчувати цю радість від будь-яких “дитячих” занять і розваг, лише тому, що звикло вважається, що битись подушками чи стрибати в осінньому листі весело. Кожному своє, але пошукати це своє варто, щоб іноді обирати з особистого меню розваг, чим посилити свою опірність стресам і життєвим викликами, та й просто додати життю легкості.

Снігових ангелів я в дитинстві, до слова, не робила. Але, чим це не частина мого ж дитинства, до якого я можу доторкнутись в сьогоденні?

31/12/2020

- мам, а якщо я сьогодні загадаю бажання, воно обов’язково здійсниться? - питає мене син в переддень Нового Року.
- нууу, взагалі-то не обов’язково. Мріяти можна по-різному, давай розкажу.

“Марне фантазування про майбутнє не допомагає. У короткочасній перспективі фантазії здаються непоганою розвагою, але вони виснажуть нас і примушують раз по раз зашпортуватися”, пише Ґебріел Етінґен, психолог, що понад 20 років досліджує феномен людської мотивації. У своїй книзі “Перегляд позитивного мислення” авторка ділиться результатами досліджень, які вельми несподівані: виявляється, що сучасний повсюдний культ позитивного мислення абсолютно невиправданий.

Завдяки своїм науковим пошукам Етінґен дійшла висновку, що ідеалістичне мрійництво, позбавлене зв’язку з минулим досвідом і реалістичної оцінки дійсності, не спонукає людину до здійснення цих мрій. Сам по собі цей процес поглинає багато енергії, яка необхідна для праці по досягненню мети.

Натомість насправді “вмикають” мотивацію думки про перешкоди до бажаного і планування необхідних кроків. На основі досліджень був розроблений метод “ментального контрастування”, де першим кроком є візуалізація мрії, а другим — візуалізація перешкод.

Кому цікаво, як ментальне контрастування працює на рівні підсвідомої психічної діяльності, рекомендую книгу до читання, а тут коротко презентую метод Етінґен, (БРПП):

Для виконання вправи налаштуйтесь так, щоб плин думок і образів був вільним, знайдіть час і місце, щоб можна було зосередитись.
Б — бажання (або проблема) — подумайте про щось, що треба задовольнити чи вирішити, бажання, яке вам до снаги здійснити.

Р — результат — із чим асоціюється результат або розв’язок проблеми? Дайте волю думкам та уяві.

П — перешкода — знайдіть критичну внутрішню перешкоду, що заважає здійснити бажання чи розв’язати проблему. Шукайте саме внутрішні перешкоди, (бо зовнішні обставини враховані в першому пункті, коли бажання декларується як здійсненне).
Ними можуть бути емоції, поведінка, звички.

П — план — що ви можете зробити, щоб подолати чи обійти перешкоди? Запам’ятайте в форматі “якщо-то”.

Для всіх, кому важко реалізувати те, що, здавалося, б, відповідає вашим силам і талантам.

16/12/2020

"Ти дивишся на світ крізь рожеві окуляри” - ця фраза в часи мого дитинства звучала часто і повсюдно. Так казали дорослі дітям в сірі 90-ті, коли мрії і прагнення дітей не вписувалися в сувору картину реальності дорослих.

В психології ми називаємо такі “кольорові окуляри” - фільтрами, які змінюють реалістичне сприйняття дійсності, іншими словами це помилки мислення. З окулярами їх ріднить ще й те, що, одягнувши їх собі на ніс, є великі шанси про це забути і перестати їх помічати.

І якщо я досі не впевнена щодо рожевих окулярів — маю сумніви, що в наведеному прикладі це когнітивне спотворення в чистому вигляді, - тут все ж є значний відбиток соціально-економічних особливостей того часу, - то про існування окулярів чорних і сірих знаю точно.

Звідки ці помилки беруться? Почну з того, що назва “помилки” - умовна, насправді це природна особливість нашого мозку, але безконтрольно вона нас може завести у хащі.

Наш мозок відмінний оптимізатор процесів — щоб витрачати менше ресурсів, деякі дії треба автоматизувати — шляхом узагальнення, рутинних схем мислення, чіткого поділу на категорії, коли не треба щоразу аналізувати і приймати рішення.

І з еволюційної точки зору це дуже виправдано. Кожен фільтр має і свою корисну сторону, наприклад, на полі бою життєво необхідно мислити в чорно-білий спосіб — свій або чужий, часу думати немає, інтерпретація має бути швидка і точна.

Ми всі маємо ці “помилки мислення”, і, зрештою, повністю їх позбутись неможливо. Але можна помічати їх і щоразу перевіряти, що з цього правда, а що — ні.

Зачасту такі фільтри суттєво сприяють нездоровим станам: надмірній тривожності чи депресії.

Фільтри, які найчастіше супроводжують депресію:
- фокус на негативному
- знецінення позитивного
- гіперузагальнення (один раз помилившись, людина робить висновок: “я дурний”)
- емоційне узагальнення ( “якщо я так відчуваю, значить так і є”)
- чорно-біле мислення (“якщо я не ідеальний, значить я невдаха”)
- передбачення (“точно знаю, що буде погано і не маю наміру перевіряти”)
- читання думок ( те саме “точне” знання, тільки щодо того, що думають інші)
- негативне порівняння
- персоналізація провини

Впізнали знайомі фільтри?

03/12/2020

В наш час, коли навколо панують ідеї “успішного успіху”, здається, що головне мати амбітні цілі.
Всі успішні їх мають: вони про те, щоб прагнути найвищих вершин і бути наполегливими альпіністами в своєму житті.
І, цілі — це гарно, якщо здорово. Мудро, якщо це про те, що людям дійсно важливо і потрібно, а не про те, що “всі побігли — і я теж”.

Та насправді розгубитись в розмаїтті можливих досягнень, які ми бачимо довкола себе, - легко.
Будувати кар’єру, вирощувати дітей, займатись волонтерством чи розвивати бізнес? Багато відпочивати чи багато працювати? Що з цього роблять інші, і що потрібно мені? Що необхідне, а що зайве?
На яку, в кінці-кінців вершину йти: на всі життя не вистачить.
Тож, чи є щось, на що можна спертись в цій круговерті?

Так. У відповіді на ще одне запитання знайдеться опора — цінності.
Отож: “Як ви хочете прожити своє життя?”

Відповідайте вільно серцем і дайте собі часу прислухатись до себе. Відповідь на це запитання може багато змінити.

Еріх Фромм у своїй праці “Мати чи бути” формулює просте і мудре визначення цінностей: це про те, як ми хочемо бути, а не про те, що ми хочемо мати.

А коли відомо, як важливо прожити своє життя, цілі знаходяться легко. Вони просто є способом це важливе втілювати.

Помічаю, з яким би запитом не звертались клієнти, в цінності впирається завжди. Чи то немає бачення свого шляху, складне рішення, проблемні стосунки, чи треба знайти сили зцілити себе.
З цього дуже добре починати розбиратись взагалі з усім.

І, знаєте, який для мене особисто найважливіший бонус від усвідомлення своїх цінностей? Це відчуття вагомості маленьких кроків, і шляху загалом, а не лише “вершини”, бо життя існує щомиті. Щомиті ми можемо дарувати любов, турботу, творити красу, пізнавати нове, ділитись увагою.
Радіти цьому і відчувати в цьому наповненість.

NB: Як захочете пошукати свої цінності, то пам’ятайте, що вони ніколи не мають предметних проявів. І це не сфери життя, як-от сім’я чи робота.

Готові пошукати? Чи давно вже знаєте свої цінності? А може відчуваєте їх, але ніколи не називали словами?

25/11/2020

Часом помітно, що люди в певних ситуаціях мають стабільну проблемну реакцію: чи-то дратуються по дрібницях, чи намагаються всім догодити, ображаються надмірно, або завжди замовчують злість тоді, коли справді є привід. Тобто емоційна і поведінкова реакція не відповідає події.

І тоді можна почути цю фразу: “То все в тебе в голові, просто зрозумій це і нема проблем”.

Чому це правда? Наші думки і переконання (це теж думки, тільки більш фундаментальні) мають дуже сильний вплив на наше самопочуття. Це стосується як інтерпретації окремих ситуацій, так і властивих нам схем поведінки, які пронизують усе наше життя.

Глибинні переконання — це знання про себе, та світ, набуті в результаті життєвого досвіду (здебільшого в дитячому віці).
Якщо все йшло добре — переконання будуть переважно здорові. Якщо ні — негативні.

Негативні переконання болісні, це як рана: “я не вартий любові”, “світ сповнений небезпек”, і ця відкрита рана провокує спорудження захисту: когнітивна надбудова у вигляді стратегій, які нам допоможуть впоратись із болем, наприклад, ”бути у всьому успішним, і тоді я не буду невдахою”, “бути неконфліктним, і тоді мене будуть любити”, “контролювати все і завжди, і тоді я виживу в цьому жорстокому світі”.

Такі “правила життя” справді служать людині, яка опинилась в не надто сприятливих умовах. Але пам’ятаймо, що істинну потребу (в любові, в безпеці) ці стратегії не задовольняють, вони лише допомагають вижити.
Але, коли людина виростає, ці стратегії перетворюють її на заручника: вони ведуть до життєвого досвіду, який лише дає докази негативному переконанню, воно залишається незмінним, часто це заважає побудові здорових близьких стосунків, заважає розкрити свої таланти і радіти життю.

Ситуації, в яких люди схильні до проблемних реакцій цілять в глибинні переконання, і саме тому їхня сила видається невідповідною. Люди, які більш за все бояться бути відштовхнутими, справді дуже переживають, якщо виникають конфлікти, люди, які вважають, що вони не варті любові, ображаються на дрібниці, які, як їм здається, саме про це і свідчать.

Чому ж так дратує чути фразу “це все — в тебе в голові”?

Дратівливість — це злість, злість — це емоція, завданням якої є захистити себе і свої кордони, право на свої потреби.
Отож, коли ми чуємо щось подібне в ситуації, яка зачепила болюче місце, - ми відчуваємо, що хтось торкається нашого внутрішнього болю, причому грубо — з порадами-вказівками, що звучать як: “просто не відчувай цього болю”.
І це відчувається як поверховість, відсутність емпатії, як нерозуміння справжньої причини.

Також тут чується критика, мовляв, ти думаєш в “неправильний” спосіб, що теж провокує захист або напад (навіть якщо людина сама це розуміє, критика від інших, а особливо у вразливий момент сприймається погано).

Іноді людям, що так кажуть, справді небайдужі ті, до кого вони звертаються, але треба розуміти, що слова “це просто в тебе в голові” - не спосіб допомогти.

11/11/2020

Про те, як відчувається і чому виникає синдром втрачених можливостей говорили в попередньому дописі.

Так як ключовою проблемою FOMO є надмірна увага до життя інших, на противагу цьому ми можемо поставити наповненість власного життя.

Отож, сьогодні про те, що може допомогти впоратись із синдромом втрачених можливостей:

1. Розуміння власних цінностей - варто поглянути глибше, і зрозуміти, як вам хочеться прожити своє життя - усвідомити, що із цього ви вже реалізуєте, і чого важливого, можливо, вам справді бракує в житті;

2. Визначення пріоритетів - щоб ви точно розуміли, скільки часу хочете приділяти своїм коханим, дітям, друзям, проектам, спорту, хобі, як це все збалансувати. Дає чітке відчуття того, що час і можливості обмежені, і заповнити їх варто тільки цінним (п.1);

3. Наповнення свого життя відповідно до цінностей - посвята часу таким справам даватиме відчуття досягнення і задоволення, а це саме те,що треба, щоб почуватись наповненим, Just do it!

4. Обмеження контенту — знаєте, що будете там “тонути”- не йдіть на глибоку воду, займіться справами з п.3;

5. Добрі думки - “думаємо про себе - живемо своє життя”. Психогігієна — вміння зрозуміти, що певні думки не є вам корисні, не сприяють доброму самопочуттю, не призводять до якісних змін у вашому житті, неважливі, забирають час і ресурс від того, що справді вам потрібно. Такі думки варто навчитись відстежувати і казати їм“ні”. Значно легше сказати це "ні", якщо добре попрацювати з п.1 і п.2;

6. Ресурсні стани: вдячність, прийняття, спогади, саморефлексія (підсвітіть своє життя також! Хороша практика — щоденники. Досягнень чи вдячності, наприклад);

7. Якісні стосунки — розвивайте власне стосунок, а не лише споглядайте інших. Окрім спілкування вживу, це можна робити і в соцмережах: поділіться щирими думками, прокоментуйте чиєсь запитання, обміняйтеся з другом результатами своїх творчих експериментів чи враженнями про прочитану книгу. Це дає можливість бути учасником стосунків, відчувати причетність і розділення. Позиція спостерігача, натомість, лише загострює симптоми синдрому втрачених можливостей.

Консультант з психічного здоров'я Ольга Антошик

15/10/2024

10/10/2024

29/08/2024

02/03/2022

25/02/2022

16/02/2021

21/01/2021

31/12/2020

16/12/2020

03/12/2020

25/11/2020

11/11/2020

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category