06/04/2025
Самооцінка і самоцінність: у чому різниця?
Самооцінка — це те, як я себе оцінюю. Наскільки я задоволена собою, своїми діями, результатами, тим, як мене сприймають інші.
Часто самооцінка формується як звірка з «зовнішнім світом»:
— як мене бачать інші,
— що про мене говорять,
— чи достатньо я роблю,
— чи вписуюсь у «норму».
Вона може змінюватися, залежно від обставин, наших результатів та критики інших.
Адекватна самооцінка — це не про те, щоб завжди бути на висоті.
Це про реалістичне сприйняття себе:
— знати свої сильні сторони,
— визнавати слабкі,
— не знецінювати себе, але й не ставити на п’єдестал.
Це здатність дивитися на себе чесно, з прийняттям і бажанням розвиватися, а не приниженням.
А от самоцінність — це вже глибше.
Це про внутрішнє відчуття: я цінна просто тому, що я є.
Не за досягнення. Не за старанність. Не за «правильність». Без умов. Без необхідності щось доводити чи заслужити. Це базове ставлення до себе з повагою й теплом.
Коли ми маємо контакт із власною самоцінністю, ми не розбиваємось об зовнішні оцінки. Самооцінка може коливатись, але внутрішнє ядро залишається.
Важливо не ставити знак “=” між окремими характеристиками і собою як особистістю. Я це не лише професія, соціальна роль,тіло/зовнішність. І якщо десь відчувається просідання, то це лише про цю сферу, а не про всю мене. Це не знижує мою цінність. Це лише оцінка саме цієї сфери ( і доволі часто, ще й не дуже адекватна). Я — це значно більше і “глибше”.
