FIZIS, центр розвитку особистості

  • Home
  • Ukraine
  • Lviv
  • FIZIS, центр розвитку особистості

FIZIS, центр розвитку особистості Ми допомагаємо людині розвивати доброзичливість та приймати себе 🤍

Емоційне дорослішання рідко виглядає як раптова трансформація.Це не той момент, коли прокидаєшся й кажеш собі: “Ну все, ...
07/12/2025

Емоційне дорослішання рідко виглядає як раптова трансформація.
Це не той момент, коли прокидаєшся й кажеш собі: “Ну все, тепер живу інакше”.
Зміни приходять тихо — у дрібних, ледь помітних деталях, які з часом складаються у цілу нову внутрішню картину.

🔹 У тому, як ми обережно починаємо говорити «я втомилась», замість того щоб усміхатись і далі тягнути.
🔹 У тому, як перестаємо жити в режимі постійних пояснень і виправдань.
🔹 У тому, як вперше дозволяємо собі відмовитись — не тому, що це “погано”, а тому що нам зараз так потрібно.

Дорослішання — не про жорсткість, воно про внутрішню чесність.
Про відчуття, що я маю право бути собою, навіть якщо це комусь не надто зручно.

Дуже довго ми звикаємо відповідати чужим очікуванням: бути правильними, тихими, передбачуваними, “надійними”.
А потім одного дня зупиняємося і помічаємо: більшість рішень у моєму житті були не про мене — вони були про те, щоб нікого не підвести.

Саме в цей момент і починається справжнє дорослішання.

Коли ми ставимо собі непросте, важливе питання: “А що зараз добре саме для мене?”
І дозволяємо собі почути відповідь, навіть якщо вона суперечить тому, що хтось хоче від нас.

І тут багато хто зіштовхується зі страхом: а чи маю я право так вибирати?
Бо коли всередині живе дитина, яка звикла заслуговувати любов, доросла свобода може лякати.

Саме тому деякі практики — як-от MSC (Mindful Self-Compassion) — так глибоко резонують із цим етапом.
MSC вчить не просто говорити “я важлива”, а по-справжньому проживати це у рішеннях, кордонах, щоденних виборах.
Це про те, щоб перестати карати себе за потреби — і почати ставитися до себе так, як ставилися б до когось дорогого.

Емоційне дорослішання починається з маленького дозволу: припинити жити через чужі очікування — і почати жити у згоді з собою.

Це не егоїзм.
Це свобода.

І це, мабуть, найбільший подарунок, який доросла людина може зробити тій маленькій частині себе, що так довго намагалася не підвести нікого навколо.

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MSC за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr

#емоційнедорослішання #психологія

Іноді в дорослому житті ми помічаємо за собою дивну річ.👉 Ми стараємось забагато.👉 Погоджуємось, коли не хочемо.👉 Посміх...
05/12/2025

Іноді в дорослому житті ми помічаємо за собою дивну річ.
👉 Ми стараємось забагато.
👉 Погоджуємось, коли не хочемо.
👉 Посміхаємось, коли боляче.
👉 Перепрошуємо, навіть якщо ні в чому не винні.
І весь час поводимось так, ніби хтось оцінює кожен наш крок.

Зі сторони це виглядає як відповідальність чи доброта. А всередині — часто живе маленька історія про те, чого ми колись не отримали.
🔸 Про тепло, на яке сподівалися.
🔸 Про підтримку, якої не вистачало.
🔸 Про слова, які так і не прозвучали: «ти хороша», «ти молодець».

І тоді ми дорослішаємо з відчуттям, що щось маємо “надолужити”.
Що любов потрібно заслужити ❤️
Що помилки — небезпека ❌
Що бути собою недостатньо 🙅‍♀️

Це і є той самий емоційний борг, який ми носимо роками. Він народжується там, де дитині бракувало підтримки. І він зникає там, де доросла людина нарешті починає давати собі те, чого тоді не отримала:
м’якість, розуміння, дозвіл бути недосконалою.

Саме цьому ми вчимося у програмі MSC — Mindful Self-Compassion: бачити свою вразливість не як проблему, а як частину нашої людяності.
І поступово, крок за кроком, повертати собі тепло, яке колись потрібно було «заслужити».

І сьогодні — у перед День Святого Миколая — варто згадати про ту маленьку дитину всередині нас.
Ту, яка колись дуже старалася, щоб її помітили.
Ту, яка так боялася підвести.
Ту, яка досі іноді ховається за старанністю й “правильністю”.

Можливо, цей день — саме той момент, щоб подарувати їй щось просте: трохи тепла, трохи ніжності, трохи права бути недосконалою 🫶🏼

Бо іноді найбільше диво — це не лише подарунок під подушкою 🎁

З турботою,
команда Фізіс 🩵

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MSC за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr

#фізіс #усвідомленість #внутрішнядитина #емоційнийборг #співчуттядосебе

03/12/2025

Є люди, які живуть так, ніби весь світ спостерігає за ними.
Кожна дія — контрольована.
Кожен крок — обдуманий.
Кожна помилка — привід для сорому.

Це не прагнення бути кращою і не перфекціонізм у класичному розумінні.
Це страх розчарувати, який проростає з досвіду, де любов або прийняття залежали від того, наскільки ти “зручна”, “правильна”, “слухняна”.

У мультфільмі “Зоотрополіс” Джуді постійно намагається бути ідеальною.
Не тому, що любить дисципліну, а тому що боїться підвести — всіх та одразу.
І саме тому так легко впізнати в ній себе.

Страх розчарувати виснажує сильніше за будь-яку роботу.
Ми усміхаємось, коли хочеться плакати.
Погоджуємося, коли хочеться сказати “ні”.
Беремо більше, ніж можемо зробити.
Віримо, що любов треба заслужити.

Але правда в тому, що цей страх не зникає від ще більшої старанності. Він зникає там, де з’являється м’якість до себе.

На програмі MSC — Mindful Self-Compassion ми вчимося не бути “хорошими”. Ми вчимося бути «живими», з правом на втому, помилки, невпевненість, на неідеальні слова й рішення.
З правом нарешті бути без мети доводити комусь свою цінність.

Страх розчарувати близький багатьом. Це просто старий спосіб виживання, але його можна відпустити.

Ти не мусиш бути бездоганною, щоб бути гідною любові.
Достатньо бути собою🫶🏼

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MSC за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr

#фізіс #усвідомленість #психологія

Є стани, які складно пояснити словами.Наче все вже закінчилося — розмова, конфлікт, важливий день, надто насичений тижде...
28/11/2025

Є стани, які складно пояснити словами.
Наче все вже закінчилося — розмова, конфлікт, важливий день, надто насичений тиждень — а тіло раптом “падає”.

Всередині порожньо, голова важка, хочеться лягти і не рухатись, а найменший шум дратує більше, ніж повинен.
Це не лінь і не слабкість. Це так зване «емоційне похмілля».

Емоційна система працює майже так само, як і гормональна: після великих емоційних піків завжди приходить спад.
Коли ми довго тримались, мобілізувались, реагували, стримувалися або “тримали обличчя” — нервова система продукує величезну кількість адреналіну, кортизолу, глюкози.
Вона робить усе, щоб ми “витримали”.

А коли загроза минає — мозок переходить у інший стан: відкат, зниження тонусу, різке енергетичне падіння.
Це і є емоційне похмілля.

Тому після стресу ми можемо відчувати:
👉 раптову апатію
👉 порожнечу без причини
👉 важкість у тілі
👉 роздратування на дрібниці
👉 відсутність бажання спілкуватися
👉 потребу в тиші
👉 сонливість або, навпаки, емоційну розгубленість

Це — нормальна фаза регуляції: мозок намагається повернутись у стабільність після перенапруги.

У такі моменти важливо не вимагати від себе продуктивності. Бо він цього не потребує — він потребує відновлення.

У програмах уважності, таких як MBSR, ми вчимося розпізнавати ці стани як природну частину роботи нервової системи — і замість боротьби давати собі необхідний простір для відновлення: м’який видих, повільний рух, тепло, короткий контакт із тілом, що повертає заземлення.

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MBSR за посиланням: https://www.facebook.com/share/1Cn3KPHL3X/?mibextid=wwXIfr

#фізіс #психологія #усвідомленість

Ми часто кажемо: «я втомився», але інколи це не про втому. Це про те, що всередині вже немає місця для ще однієї емоції,...
27/11/2025

Ми часто кажемо: «я втомився», але інколи це не про втому. Це про те, що всередині вже немає місця для ще однієї емоції, думки чи реакції.

Емоційне перевантаження — це не коли сил мало. Це коли їх занадто багато пішло на те, що ми навіть не помітили.

Протягом дня ми обробляємо десятки маленьких переживань: тону голосу, новин, напруг, мікродоз тривоги, незручних моментів, стриманих емоцій.

🧠 Мозок складає це все в один внутрішній “банк даних” — і в якийсь момент він просто заповнюється.

🤯 Тоді приходить стан, який важко описати:
не хочеться говорити, дратує будь-який шум, хочеться тиші, хочеться зникнути хоча б на кілька хвилин. А іноді — навпаки — накриває хвилею емоцій, за яку стає соромно.

Це не лінь.
Не слабкість.
І точно не “зі мною щось не так”.

Це — сигнал нервової системи, яка каже: “мені потрібен простір”.

І саме тут стає помітно, наскільки важливою є навичка вчасно зупинитися і відчути себе.
У практиках уважності (MBSR) ми цьому й навчаємось — помічати, коли система переповнена, і м’яко повертати мозок у теперішній момент.
А в практиках самоспівчуття (MSC) — реагувати на свій стан не критикою, а турботою, яка знижує внутрішній тиск.

Це не “чергові техніки”. Це спосіб дати собі простір для усвідомленості та маленької паузи.

📌 Реєстрація та детальніша інформація про курс MBSR за посиланням: https://www.facebook.com/share/1Cn3KPHL3X/?mibextid=wwXIfr
Про курс MSC за посиланням: https://www.facebook.com/share/14PdVhtbD58/?mibextid=wwXIfr

Зараз саме час потурбуватись про себе та свій внутрішній стан 🫶🏼

#фізіс #психологія #емоційневигорання

25/11/2025


Перш ніж дізнатися, що таке доброта
Ти маєш щось втратити,
щось загубити

Відчути
як вмить розчиняється майбутнє
ніби сіль у воді

те, що тримаєш в руках
те, на що сподіваєшся і дбайливо бережеш,

все має
піти,
щоб ти знав
яким спустошеним може бути краєвид
по-між смугами доброти

Ти їдеш і їдеш
І думаєш, що цей автобус ніколи не зупиниться.
А пасажири, що жують кукурудзу і курку
будуть вічно і в’язко дивитися у вікно.

Перед тим, як пізнаєш ніжну силу доброти
ти маєш побачити втомлену,
загнану суспільством людину
І уявити, що це міг бути ти,
І що вона або він теж є кимось,
Хто подорожував крізь ніч і мав плани,
І подих,
який беріг життя.

Перш ніж пізнати доброту, як найглибшу річ
Ти повинен пізнати,
що смуток теж найглибша річ.

Ти повинен прокинутися зі смутком,
Ти повинен говорити до нього своїм голосом
ловити нитку печалі
і бачити всю її тканину.
Тоді, лише доброта має сенс
Бо тільки доброта зав’яже тобі шнурівки
І відпустить проживати свій день,
Надсилати листи і купувати хліб

Тільки доброта піднімає голову
Серед натовпу, щоб сказати,
Це я тебе шукаю,
Щоби бути з тобою
всюди,
як тінь чи як друг.

By Naomi Shihab Nye
Переклала Божик Софія.

25/11/2025


Медитація: заспокоєння розуму

Не медитуй щоб виправити і вдосконалити себе, або спокутувати свою провину. Скоріш, роби це настановою любові, глибокої теплої дружби до себе; тоді зникає потреба штовхати себе до самовдосконалення і відчувати провину за брак старань; тоді з’являється можливість припинити безперервний раунд зусиль, які заплутують життя у вузол. Коли медитація стає виявом любові, приходить надія.

By Bob Sharples
Переклала Божик Софія.

Недільний вечір має свою тишу.І в цій тиші раптом повертається все те, що ми не встигли відчути протягом тижня.Малі обра...
23/11/2025

Недільний вечір має свою тишу.
І в цій тиші раптом повертається все те, що ми не встигли відчути протягом тижня.

Малі образи, невисловлені слова, напруження, яке тримали “до кращого моменту”, переживання, для яких не було місця.
Тіло пам’ятає навіть те, що пройшло повз увагу.

Тому вечір неділі часто приносить втому не від справ — а від того, що назбиралося всередині.

Це не лінь, не слабкість і не “зі мною щось не так”.
Це — природний процес.
Коли темп нарешті падає, емоції знаходять шлях назовні.

Ми можемо планувати наступний тиждень, але перед цим важливо зробити щось інше: знайти хвилину для себе, видихнути, дати тілу розслабити плечі, і просто визнати: “я втомився — і це нормально”.

У психологічному центрі Фізіс ми завжди нагадуємо: іноді найправильніший спосіб завершити тиждень — не вимагати від себе більше, а дати собі трохи простору🫶🏼

Тиша недільного вечора — це запрошення почути те, що ви нарешті можете відчути🫂

#фізіс #неділя #вечір #психологія

Ми звикли говорити про травму лише тоді, коли сталося щось критичне.Але правда в тому, що нервову систему найсильніше зм...
21/11/2025

Ми звикли говорити про травму лише тоді, коли сталося щось критичне.

Але правда в тому, що нервову систему найсильніше змінює те, що повторюється непомітно:
👉 тон, що ранить; непослідовність;
👉 постійне очікування критики;
👉 брак тепла там, де воно було потрібне.

Саме ці «дрібниці» часто формують тривожність, гіпернастороженість, емоційну заморозку, недовіру та вічне відчуття, що потрібно бути сильним, навіть коли всередині немає сил.

Це — мікротравми.
І вони впливають на нас значно сильніше, ніж здається.

У новій статті на сайті Фізісу ми пояснили:
🔹як мікротравми формують нервову систему;
🔹чому вони проявляються вже в дорослому житті;
🔹як з ними працюють у терапії;
🔹і чому зцілення можливе навіть після років напруги.

Якщо ти давно відчуваєш втому без причини, постійну настороженість або труднощі з довірою — це не “твій характер”. Це досвід, який можна відновити.

📌 Повна стаття вже на сайті, переходьте за посиланням: https://lnk.ua/B4ORxW9NG

#травма #психологія

💭 Гіпернастороженість: коли мозок постійно шукає небезпекуТи прокидаєшся вже напруженим.Наче нічого не сталося — але тіл...
20/11/2025

💭 Гіпернастороженість: коли мозок постійно шукає небезпеку

Ти прокидаєшся вже напруженим.
Наче нічого не сталося — але тіло ніби насторожене, очі наче сканують простір, дихання коротке.
Немов щось ось-ось трапиться.

Це не просто “тривожність” — це гіпернастороженість. Стан, у якому нервова система не може повірити, що небезпека минула.

🧠 Коли ми переживаємо сильний або тривалий стрес, мозок перебудовує свою роботу. Його головне завдання — не щастя, а виживання.
Тому навіть після того, як загроза зникає, система “охорони” продовжує працювати.

Мозок постійно моніторить сигнали —
тону голосу, шум, рухи навколо, навіть міміку інших людей.
І все, що хоч трохи нагадує минулий досвід небезпеки, викликає тривожну реакцію: напруга, спазм, прискорене серцебиття.

💬 Проблема в тому, що тіло не знає, як “вимкнутися”. Ми можемо вже жити спокійно, але нервова система — ні.
Вона досі чергує, навіть уночі, навіть уві сні.

І тоді спокій здається підозрілим.
Тиша — загрозливою.
А простий відпочинок — розкішшю, яку треба заслужити.

🌿 Що допомагає повернути мозок із “режиму виживання” у “режим життя”:
👉 регулярність: тілу потрібен
👉 передбачуваний ритм, щоб знову відчути безпеку;
👉 тілесні практики — дихання, заземлення, теплі дотики;
👉 терапія — простір, у якому ти поступово вчишся, що зараз “вже можна розслабитись”.

У психологічному центрі Фізіс ми часто бачимо, як за постійною напругою ховається досвід колишнього болю,
який тіло досі намагається не допустити.

Терапія не «змусить» тебе «перестати тривожитись». Вона допоможе мозку знову повірити, що зараз — безпечно.

🩵 Не завжди потрібно бути настороженим, щоб бути в безпеці.
Іноді достатньо просто бути — тут, у моменті, у якому вже спокійно.

#фізіс #усвідомленість #тривога #напруга #гіпернастороженість #стрес

Недільний вечір.Ніби час спокою, але всередині — дивна напруга.Тіло «відпочиває», а мозок думками вже у робочому тижні.С...
09/11/2025

Недільний вечір.
Ніби час спокою, але всередині — дивна напруга.
Тіло «відпочиває», а мозок думками вже у робочому тижні.
Списки, плани, розмови, що чекають.
Ми прокручуємо все, чого не зробили, і те, що “треба почати з понеділка”.

Іноді здається, що відпочивати — це теж робота.

Психіка звикає жити в режимі “постійної готовності”.
Наш мозок не розуміє, що небезпека минула — він просто продовжує тримати тіло в напрузі.
Навіть у тиші — серце б’ється швидше, дихання коротке, а всередині звучить приглушене: “ти щось забула зробити”.

Це не лінощі. Не прокрастинація.
Це нервова система, яка не вміє «зупинятись».

💪 Іноді найбільший прояв сили — це не дія, а дозвіл собі не діяти.
Не змушувати спокій бути продуктивним.
Просто сісти з чашкою чаю.
Подивитись у вікно.
Помітити те, на що раніше не звертав увагу.

Бо життя не починається з понеділка.
Воно триває — просто зараз, у цій хвилині, де можна не поспішати 🫶🏼

#недільнийвечір #напруга #тривога #відпочинок #спокій

04/11/2025

💭 Ми так довго шукаємо сенс.
У роботі, у стосунках, у цілях, у планах на потім.
Думаємо, що знайдемо його, коли все стане “на свої місця”.
Коли будемо спокійнішими, успішнішими, впевненішими.

Ми так довго вчимося “жити правильно”,
що іноді забуваємо просто — жити.
Міряємо час результатами. Шукаємо сенс у досягненнях. Поспішаємо стати кимось, замість бути собою.

А потім настає тиша.
Без планів, без контролю, без “як треба”.

👉 В уривку з мультфільму «Душа» (Soul)
головний герой просто стоїть і вдихає життя — без мети, без плану, без страху втратити.
І каже:
“I’m gonna live every minute of it.”
«Я проживатиму кожну мить.»

І ти розумієш — сенс ніколи не був десь далеко.
Він був у тому, що ти тут.
Що ти живий.
І зараз — це вже достатньо.

🩵 Може, щастя — не тоді, коли все складається.
А тоді, коли нарешті перестаєш бігти.
І дозволяєш собі — просто бути.

#фізіс #бутидобримдосебе #усвідомленність #психотерапія #психологіяжиття #сенсжиття

Address

ВУлица Василя Стуса
Lviv
79000

Opening Hours

Monday 09:30 - 18:00
Tuesday 09:30 - 18:00
Wednesday 09:30 - 18:00
Thursday 09:30 - 18:00
Friday 09:30 - 18:00
Saturday 10:00 - 15:00

Telephone

+380685315131

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when FIZIS, центр розвитку особистості posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to FIZIS, центр розвитку особистості:

Share

Share on Facebook Share on Twitter Share on LinkedIn
Share on Pinterest Share on Reddit Share via Email
Share on WhatsApp Share on Instagram Share on Telegram

Category