17/11/2024
Порівняння себе з іншими VS людяність
Спостерігаю тенденцію поширення різної інформації, яка постійно пропагує перестати себе порівнювати з іншими людьми, бо це шкодить нашій самооцінці. Але справа в тому, що самооцінка якраз формується на основі порівняння з іншими людьми. Формується, але не визначається! Нам потрібні орієнтири, і, в різних людей вони різняться, але щоб зрозуміти якими ми хочемо бути - нам потрібні зразки або натхненники (тобто інші люди). Наприклад, історичні постаті або відомі особистості показують нам те, що хочемо мати або що робити і це нас мотивує. Саме за цим ми йдемо у порівняння. Проблема трапляється тоді, коли воно пригнічує і зупиняє у власних бажаннях.
Часто у своїй роботі стикаюсь з тим, що клієнти бояться бути поганими, тобто «поганими людьми». І, саме у цьому користь порівняння, бо ми не можемо відкинути певні норми епохи, у якій живемо. Якщо пригадаєте попередні століття (подекуди, навіть, десятиліття) і ті, правила, які там були, то побачите, що прогрес прямо повʼязаний з дискомфортом, а дискомфорт виникав на основі правил, які більше не підходили. Але якби правил не було, то не було б від чого відштовхуватись. Можливо, колись ми житимемо у світі, де норми будуть не потрібні (втратять своє значення), але поки - ми опираємось на них, щоб розуміти чи залишаємось ми людьми.
То як зрозуміти чи є ми людяними? Коли співчуваємо? Чи коли допомагаємо іншим? А може коли турбуємось про себе?
Відповідь: залежить у якій ситуації!
Наш мозок буде вимірювати і порівнювати відповідно до умов, в яких ми відповідаємо на ці питання, але ключовим аргументом буде суспільна норма.
Порівнювати себе з іншими - абсолютно ок, але чогось не робити або робити щось тільки тому, що так роблять інші - не ок!
Наша основна сучасна норма звучить приблизно так: якщо я чогось хочу і це нікому не шкодить (а найголовніше не шкодить мені!), то всі інші норми я можу враховувати або не враховувати на свій розсуд. Ось тут закінчується здорове порівняння.
