Психолог Уляна Бонцьо

29/08/2025

Приходьте завтра на дискусію про свідчення війни, бо це стосується кожного та кожної з нас і нам важливі ваші думки

13/08/2025

Частинка моєї роботи, яка дуже для мене цінна і важлива 🫶

21/05/2025

08/05/2025

Продовжуємо проводити тренінги для підтримки нашого ментального здоровʼя ♥️

В понеділок разом з Психолог Уляна Бонцьо запрошуємо на лекцію «Як підтримувати себе, щоб підтримувати інших у часі війни?», на якому розглянемо основні емоційні і психологічні виклики війни, нові стереотипи, що формують нову культуру поведінки і заважають турбуватись про себе, розглянемо практичні інструменти самодопомоги та випадки, коли потрібна допомога спеціалістів.

🕕 Коли?
12 травня о 17.00

☑️ Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/QoAhoVwn3kAZqfJG7

Обовʼязковою умовою участі у тренінгу є довільний благодійний внесок, сплачений за реквізитами: https://bit.ly/kharkiv-cgc

25/02/2025

Що означає «обирати себе»?

Чи справді обирати себе означає нехтувати іншими? Або ж обирати себе означає фокусуватись лише на своїх потребах? Чи, можливо, обирати себе означає позначати особисті кордони?

Коли ми обираємо себе - це точно НЕ означає, що нам не важливі інші люди, але це й справді означає, що ми у себе маємо бути на першому місці у нашому житті. НЕ ціною стосунків з іншими людьми, а ціною зусиль вкладених у ці стосунки. Пояснюю: обирати себе означає будувати комфортні взаємини зі всіма хто вас оточує або ж відмовлятись від спілкування з людьми, яке вас виснажує чи спустошує. Але! Важливо розуміти свої потреби і називати їх з турботою та повагою до інших. Наприклад, якщо ви хочете з кимось дружити - треба робити кроки, які вам комфортні і пояснювати ці кроки на всіх етапах вашого спілкування. Якщо людина хоче зідзвонюватись кожного дня, а вам це складно - скажіть про це і визначте формат зручного для обох спілкування. Ніхто не має страждати, але кожен має знати про потреби іншого та могти їх задовільнити в межах власного комфорту.

Так, знаю, що люди часто маніпулюють почуттям обовʼязку, почуттям відповідальності, провиною, почуттями близькості і привʼязаності. Але! Не тому, що люди погані чи егоїстичні, а тому, що бачать таку опцію - трошки натиснути, трошки понити, трошки пожалітись, трошки… а часом і не трошки…
Важливо, пояснити їм, що вони зараз роблять і що в даний момент намагаються задовільнити свою потребу нехтуючи вашою. А ще краще пояснити як ви будете себе відчувати і як будете їх сприймати, якщо погодитесь - спойлер, набагато гірше або не набагато, але точно гірше, ніж раніше(

Обирати себе означає ставитись до себе так, як хочете, щоб ставились інші до вас, а не навпаки як у відомому всім стереотипі.

Радо подискутую у коментарях, бо ж я ще про конфлікти тут не згадала 😎

20/02/2025

Трохи моєї роботи в Харківській області 😎

17/11/2024

Порівняння себе з іншими VS людяність

Спостерігаю тенденцію поширення різної інформації, яка постійно пропагує перестати себе порівнювати з іншими людьми, бо це шкодить нашій самооцінці. Але справа в тому, що самооцінка якраз формується на основі порівняння з іншими людьми. Формується, але не визначається! Нам потрібні орієнтири, і, в різних людей вони різняться, але щоб зрозуміти якими ми хочемо бути - нам потрібні зразки або натхненники (тобто інші люди). Наприклад, історичні постаті або відомі особистості показують нам те, що хочемо мати або що робити і це нас мотивує. Саме за цим ми йдемо у порівняння. Проблема трапляється тоді, коли воно пригнічує і зупиняє у власних бажаннях.
Часто у своїй роботі стикаюсь з тим, що клієнти бояться бути поганими, тобто «поганими людьми». І, саме у цьому користь порівняння, бо ми не можемо відкинути певні норми епохи, у якій живемо. Якщо пригадаєте попередні століття (подекуди, навіть, десятиліття) і ті, правила, які там були, то побачите, що прогрес прямо повʼязаний з дискомфортом, а дискомфорт виникав на основі правил, які більше не підходили. Але якби правил не було, то не було б від чого відштовхуватись. Можливо, колись ми житимемо у світі, де норми будуть не потрібні (втратять своє значення), але поки - ми опираємось на них, щоб розуміти чи залишаємось ми людьми.

То як зрозуміти чи є ми людяними? Коли співчуваємо? Чи коли допомагаємо іншим? А може коли турбуємось про себе?
Відповідь: залежить у якій ситуації!

Наш мозок буде вимірювати і порівнювати відповідно до умов, в яких ми відповідаємо на ці питання, але ключовим аргументом буде суспільна норма.
Порівнювати себе з іншими - абсолютно ок, але чогось не робити або робити щось тільки тому, що так роблять інші - не ок!
Наша основна сучасна норма звучить приблизно так: якщо я чогось хочу і це нікому не шкодить (а найголовніше не шкодить мені!), то всі інші норми я можу враховувати або не враховувати на свій розсуд. Ось тут закінчується здорове порівняння.

29/07/2024

Співпраця з Центром готовності цивільних - дуже важлива і почесна для мене робота, бо чим більше ми будемо знати і розуміти, тим краще зможемо самі про себе попіклуватись або знатимемо, коли потрібно звернутись за професійною допомогою.

29/07/2024

Як проявляти повагу до військових:

❗️НЕ носити піксель у цивільному житті, якщо ви не військові, навіть, якщо ви волонтер - піксель є розпізнавальним військовим елементом, а в цивільному житті він тригерить

❗️говорити українською, бо руснява - мова ворога і треба багато зусиль, щоб вимкнути бойову готовність

❗️НЕ уникати контактів, але і НЕ фокусувати надмірну увагу

❗️використовувати жест подяки - права рука на серці

❗️базової ввічливості і привітності достатньо, не потрібно влаштовувати фестиваль кожного разу при зустрічі - перед вами в першу чергу людина, а потім військовий (вони відчувають провину, якщо люди надмірно стараються)

❗️НЕ розпитувати про війну, але спробувати послухати, якщо захочуть розповісти

❗️свої гіпотези та очікування щодо того, як треба виграти війну чи як треба воювати, чи що все пропало, чи як складно жити в умовах війни перенесіть будь ласка у приватний простір, бо коли ви обговорюєте ці теми в кафе, парках чи інших спільних просторах - ви ризикуєте спровокувати конфлікт, бо поруч може проходити (перебувати) військовий у цивільному одязі і йому буде неприємно слухати такі демагогії

❗️подякувати за службу і захист - завжди доречно, героїзувати - варто не завжди, бо не всі воїни можуть прийняти таке захоплення, часто це тригерить особисті втрати (наприклад, втрата побратимів, поранення, особисті психологічні травми)

❗️запитати про потребу у допомозі, а не робити це за замовчуванням

Повага точно проявляється у включеності, але не у навʼязуванні - висловити своє бажання допомогти, але не ображатись на відмову.

Хочу наголосити, що всі ці рекомендації сформовані на основі моєї роботи з військовими та ветеранами - такі реакції суспільства допоможуть людям, які нас захищають ціною свого життя і здоровʼя, легше адаптуватись до цивільного життя чи комфортніше перебувати серед цивільних у час відпустки!

22/04/2024

В умовах війни зберегти стосунки надскладно. Особливо чоловіку — військовому, який 24/7 знаходиться у бойовій готовності. Звичайно, коли ви довго особисто не спілкуєтесь, то в кожного з’являється власна історія і втрачається емоційна близькість. Емоції в вигляді смайликів і сердечок не відображають справжніх почуттів. Що робити військовому, щоб зберегти стосунки на відстані? Ми запитували, спостерігали, читали й виокремили декілька практичних порад, які стануть у нагоді тим, хто кохає.

1. Поважайте емоції дружини. Звичайно, що її звичайний день не такий, як у вас, тому, коли вона ділиться подіями чи враженнями від чогось, то не докоряйте й не зліться, а намагайтесь отримати позитивні емоції від спілкування із мирного життя.

2. Будьте в житті коханої. Для цього достатньо за будь-якої вільної можливості надсилати фото чи короткі відео, які наближатимуть вас одне до одного.

3. Проговорюйте свої почуття. Раніше ви могли спостерігати одне за одним і бачити емоції одне одного, наприклад, сум чи втому. Тепер необхідно повідомляти про свої почуття самостійно, щоб не замовчувати й не створювати ситуації, які немов снігова куля будуть накопичуватися, поки не поглинуть обох.

4. Зробіть сюрприз коханій. Так-так, це може прозвучати дивно в умовах війни, проте сюрпризом може бути навіть записане аудіо, тепле і підтримуюче. Адже вона найкраща. І Ви точно знаєте як їй не просто. Скажіть про це.
Або ви можете скористатися можливістю та замовити доставку квітів чи листівку зі словами ніжності.Для цього достатньо буде зазирнути в Інтернет, якщо ситуації дозволятиме проявити романтизм..

5. Додайте інтимності в спілкування. Наприклад, якщо ви називаєте прізвиськами одне одного, то не бійтесь звертатися до коханої так, як звикли за мирних часів. Фліртуйте, грайте зі словами, будьте розкутими й спостерігайте за дружиною. Пам’ятайте, що обговорення тільки побутових справ не зміцнить ваші стосунки.

6. Не ставте стосунки на паузу. Намагайтеся щодня робити дрібниці, які допомагатимуть стосункам. Наприклад, згадуйте приємні й хвилюючі моменти та мрійте разом про те, що зробите, коли зустрінетесь у вашому спільному щасливому майбутньому.

Коли чоловік йде на війну, то вся його родина опиняється там: у думках, емоціях, переживаннях і страху. Проте навіть на відстані можна зберегти ніжність, радість і важливість одне одного в стосунках, якщо до цього докладають зусиль обоє.