20/08/2025
✨ Історія про маленького хлопчика
Він сидів на кухні, тримаючи ложку з остиглим супом.
Мама мовчала. Вже третя година.
Для дорослого три години – дрібниця. Для дитини – вічність.
Піти він не міг. Встати і сказати: «Я пішов до друзів, мені тут некомфортно» – теж.
Він просто чекав.
Чекав, коли мама знову заговорить.
І це – травма.
Не крики, не удари, не «жах-жах».
А ось цей тягучий час і неможливість піти.
👉 Дитяча психіка живе за іншими законами:
Час там тече повільніше. Літо – це ціле життя. А в мовчанні дорослих одна хвилина перетворюється на тортури.
Виходу у дитини немає. Дорослий може розлучитися, звільнитися, поїхати. А дитина залишається всередині ситуації.
Ось чому травма – це не завжди драматична сцена. Іноді це – мовчання, ігнор, насмішка, холодний погляд.
Емоційне насильство непомітне, але саме воно закладає найглибші програми поведінки.
І потім ти ростеш...
І несеш в собі цей досвід:
– боїшся відстоювати межі,
– завмираєш, коли тебе ігнорують,
– або вибираєш партнерів, які повторюють знайомий сценарій.
🌀 Але це можна змінювати.
Коли ти помічаєш корінь – у тебе з'являється вибір. Ти можеш видихнути, знайти новий спосіб реагувати і жити не з травми, а зі свободи.
🌿 Я працюю з тим, що здається «невидимим».
З тим самим мовчанням, знеціненням і емоційним болем, який ти несеш з дитинства.
І якщо ти впізнала себе в цій історії – саме час розглянути, що саме з минулого тримає тебе сьогодні.
📩 Напиши мені в особисті повідомлення «хочу розірвати коло», і я розповім, як ми можемо пройти цей шлях разом.
