https://tfp.borderline.institute/?utm_source=fb&utm_medium=tfp, https://edu.borderline.institute/?utm_source=fb

Український інститут вивчення розладів особистості, пер. Клубничный, 24, Odessa (2025)

Q: What is the address?

пер. Клубничный, 24

23/09/2025

У процесі психотерапії важливим завданням є не лише інтерпретація вербальних висловлювань пацієнта, але й уважне спостереження за його діями, які можуть бути проявами внутрішніх конфліктів.

Одним із ключових феноменів (або захистів, як ми це називаємо в психодинамічній традиції), з якими стикається терапевт, є відігравання.

Відігравання — це вираження несвідомого конфлікту у дії, а не в емоційному переживанні, спогаді чи вербальній комунікації. Тобто, дещо спрощуючи, відігравання - це захист від усвідомлення почуттів і уявлень які знаходяться в конфлікті з іншими уявленнями і почуттями, які можуть бути як свідомі, так і несвідомі. Таке відігравання може надавати важливу інформацію про конфлікти пацієнта, але водночас, завдяки своїй захисній функції, заважає усвідомленню або особистісним змінам. Воно має тенденцію до закріплення, оскільки знижує внутрішнє напруження навколо конфлікту й може приносити значне задоволення. Його необхідно систематично досліджувати і, в ідеалі, розв’язувати за допомогою інтерпретації.

Існує багато видів відігравання. Пацієнти можуть відігравати між сеансами чи під час них. Форми імпульсивної чи саморуйнівної поведінки поза сеансами можуть включати, крім самопошкодження, провокування агресії в інших або необдумане занурення у хаотичні «любовні» стосунки. Часта ризикована поведінка, зловживання психоактивними речовинами, самоушкоджувальні дії, розлади харчової поведінки - це далеко неповний перелік хронічних відігравань.

Форми відігравання під час сеансів — крик, кидання предметів, запізнення чи передчасний вихід, що виникають замість словесного вираження переживань.

Іноді відігравання набуває форми короткочасних дій під час сеансів (секунда чи хвилина), коли пацієнт робить щось, що вибиває терапевта з рівноваги. Наприклад, може раптово сказати: «О, я забула сказати вам, я вже три місяці вагітна», а потім, ніби нічого не сталося, продовжити говорити про інше. Тут присутні одразу дві форми відігравання:

– приховування важливої інформації поза межами сеансів
– раптове повідомлення, що сильно впливає на хід терапії.

Інтерпретації іноді мають зосереджуватись на тому, як труднощі зовнішньої реальності ігноруються заради пошуку задоволення у внутрішньому світі.

Терапевт може сказати: «Ми дійшли думки, що ваше мовчазне сидіння тут може давати вам відчуття, що ви сильніші за мене й контролюєте ситуацію. Але якою ціною у реальному світі ви платите за це внутрішнє відчуття? Адже ваша вербальна активність під час сеансу допомагає нам рухатися вперед, а це відчуття влади може вам коштувати прогресу».

Окрім звичних типів відігравання, що їх відносно легко діагностувати і лікувати, існують і більш складні. Наприклад, ті, що проявляються у відщеплених довготривалих патернах поведінки, які почалися ще до терапії — радше у «проживанні», ніж у «відіграванні». Прикладом може бути хронічне патологічне ожиріння. Терапевт має уважно відслідковувати зовнішнє життя пацієнта, щоб діагностувати такі форми, які можуть довго залишатися непоміченими і поступово посилюватися.

Розуміння природи відігравання, його різновидів і наслідків для динаміки терапії є одним із пріоритетних завдань психотерапевтичної роботи.

Усвідомлення цих проявів дозволяє терапевту не лише розпізнати приховані конфлікти пацієнта, а й сформулювати інтерпретації, які допомагають трансформувати поведінкові реакції у простір осмислення й особистісного зростання.

А щоб навчитися ефективно працювати з цим феноменом на практиці, запрошуємо вас на дидактичний курс навчання:

Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших тяжких розладах особистості

Викладач — Теннісон Лі, FRCPsych (Великобританія) — сертифікований викладач та супервізор TFP, психоаналітик і клініцист із багаторічним досвідом

Приєднуйтесь до навчання та зміцнюйте якість своєї клінічної практики!

Деталі та реєстрація за посиланням у шапці профілю.

22/09/2025

Отто Кернберг: інтегрована ідентичність як основа здатності до ментализації

Цей відеофрагмент - частина лекції, яка була прочитана Отто Кернбергом для Українського інституту вивчення розладів особистості.

Український інститут вивчення розладів особистості — освітня платформа, яка здійснює провідне онлайн навчання психотерапевтів по всьому світу.

Інститут тісно співпрацює з Українською асоціацією Трансфер-фокусованої психотерапії, створюючи ефективний та сучасний простір здобуття психотерапевтичної освіти.

Ми допомагаємо нашим студентам опановувати найскладніші та найсучасніші методи психотерапії, беручи знання та досвід у видатних фахівців, таких, як: Отто Кернберг, Френк Йоманс, Моніка Карскі, Катажина Гвуздьз, Вероніка Штайнер, Нел Драйер, Йос ван Мозел, Джулія Совісло, Теннісон Лі та інші.

На базі Українського інституту вивчення розладів особистості проводиться підготовка та супровід до отримання нашими учасниками міжнародної кваліфікації у моделі Трансфер-фокусованої психотерапії.

Навчайтесь разом з нами та здобувайте емпірично підтверджені знання разом з нами.

Детальніше про наші актуальні програми навчання за посиланням: https://www.tfpukraine.org/education

#ОттоКернберг #розладиособистості #діагностика #рівніорганізаціїособистості

19/09/2025

Що являє собою закоханість? Чому в одних стосунках вона переростає у глибоку любов, а в інших - завершується розривом? Чи має цей процес свої психологічні закономірності?

Отто Кернберг, доктор медичних наук, почесний голова Міжнародної психоаналітичної асоціації, розглядає закоханість не як випадкову емоцію, а як складний психологічний процес із власними закономірностями, які можна досліджувати та аналізувати.

Закоханість у розумінні Кернберга — це водночас і дар, і виклик. Вона вимагає від людини сміливості подолати внутрішні суперечності й здатності перетворити пристрасть на зрілу відповідальність, відкриваючи простір для справжньої любові.

За Отто Кернбергом, здатність закохуватися – основний елемент взаємин пари. Вона включає здатність поєднувати ідеалізацію з еротичним бажанням і потенціалом для розвитку глибоких об’єктних стосунків. Чоловік і жінка, які вважають одне одного привабливими, бажаними й здатними встановити повноцінні сексуальні стосунки, що несуть емоційну близькість і відчуття реалізації їхніх ідеалів близькості з коханим, виражають не лише свою здатність до несвідомого зв’язку еротизму з ніжністю, сексуальності з Его-ідеалом, але також і до того, щоб змусити агресію служити любові. Пара, що встановлює любовні стосунки, заперечує вічну заздрість і образу виключених інших та ненадійний вплив конвенціональної культури, у якій вони живуть.

Закоханість виходить далеко за межі індивідуального досвіду — вона вплітається у соціальний і культурний контекст, у систему цінностей і навіть у несвідомі колективні уявлення про близькість та інтимність.

Чоловік і жінка можуть знати одне одного з дитинства і здаватися благополучною парою, вони можуть вступити у шлюб і все ж таки насправді не бути справжньою парою. Або вони можуть таємно стати парою: багато, якщо не більшість шлюбів, є «кількома шлюбами», і багато пар стають парами лише після того, як відірвуться від своєї соціальної групи.

У цьому контексті Отто Кернберг звертає увагу на те, що навіть формальна стабільність — наприклад, шлюб — не гарантує справжньої близькості між людьми.

Близькість досягається лише тоді, коли обидва партнери здатні вийти за межі формальних ролей і соціальних очікувань, усвідомити власні несвідомі конфлікти та інтегрувати їх у спільний простір стосунків.

Розглядаючи цю тему глибше, доктор Кернберг описує, що для осіб зі значною патологією характеру здатність закохуватися означає відомі психологічні досягнення:

- для нарцисичних особистостей закоханість знаменує початок здатності проявляти турботу і відчувати почуття провини. Дає певну надію на подолання глибокого, несвідомого знецінення об’єкта кохання.

- для пацієнтів з межовою особистісною організацією примітивна ідеалізація може стати першим кроком до любовних стосунків, відмінних від стосунків любові-ненависті з первинними об’єктами. Це відбувається, якщо (і коли) механізми розщеплення (splitting), відповідальні за таку примітивну ідеалізацію, були розв’язані і ці любовні стосунки або нові, що замінюють їх, здатні витримати і розв’язати догенітальні конфлікти, від яких захищала примітивна ідеалізація.

- пацієнти невротичного рівня й пацієнти з відносно легкою формою патології розвивають здатності до тривалих любовних стосунків, якщо (і коли) успішний психоаналіз чи психотерапія розв’язали несвідомі, головним чином едіпові, конфлікти.

Таким чином, здатність людини закохуватись, любити, турбуватися, долати агресію чи відчувати провину – все це є віддзеркаленням рівня її особистісної інтеграції.

Стан закоханості являє собою і процес скорботи, пов’язаний із дорослішанням (тим, що стаєш самостійним) і переживанням прощання з дитинством. У цьому процесі сепарації присутнє також підтвердження гарних стосунків з інтерналізованими об’єктами минулого, у міру того як індивід набуває впевненості в можливості давати й отримувати кохання і водночас відчувати сексуальне задоволення – при поступовому посиленні і того, і іншого – на противагу конфлікту між любов’ю і сексом в дитинстві.

Досягнення цієї стадії дозволяє розвивати здатності трансформувати закоханість у стабільні любовні стосунки, включаючи здатність до ніжності, турботи та ідеалізації, складнішої, ніж на ранніх етапах розвитку, і здатність до ідентифікації з об’єктом кохання та емпатії до нього. На цьому етапі ніжність може перетікати у повне сексуальне задоволення; при цьому поглиблюється відчуття турботи, сексуальної ідентифікації та емпатії, а ідеалізація стає зрілим почуттям відповідальності стосовно ідеалу, представленого тим, чим є або за чим «стоїть» кохана людина, або чим може стати поєднана пара.

Отже, у концепції Кернберга закоханість — це не випадкова пристрасть і не лише романтична ілюзія, а складний етап розвитку в першу чергу самої особистості й пари загалом. Саме завдяки зрілості особистості та її здатності до зрілих людських почуттів — ніжності, емпатії, турботи, уміння поєднувати еротичне бажання з відповідальністю й повагою до іншого — закоханість може трансформуватися у зрілі стосунки. Це перехід від ідеалізації до справжньої близькості, від ілюзії — до відповідальності. Цей етап розвитку та те, як людина його проходить, визначає, чи стане вона здатною на справжню любов, чи її почуття залишаться лише тимчасовим захопленням.

А щоб глибше розуміти ці процеси та навчитися застосовувати концепції Отто Кернберга у професійній практиці, запрошуємо вас долучитися до річної навчальної програми:

"Любов та Агресія: від норми до патології"

Викладач - Отто Кернберг, M.D.

Старт навчання - 15 листопада, 2025

Приєднуйтесь до навчання та отримайте унікальну можливість:

- засвоїти погляди одного з найвідоміших психоаналітиків сучасності стосовно розуміння основних психічних процесів - агресії та любові;
- оволодіти знаннями, необхідними для глибшого розуміння психічних процесів й ефективної роботи з пацієнтами;
- розібрати складні феномени любові та агресії;
- поєднати теорію з практикою у живих дискусіях та клінічних розборах разом з Отто Кернбергом.

Ця програма стане цінним простором для професійного розвитку, обміну досвідом та розширення розуміння людських стосунків.

Деталі та реєстрація за посиланням у шапці профілю.

16/09/2025

У клінічній практиці психотерапевта інколи виникають ситуації, коли терапевтичний процес виходить за межі кабінету.

Одним із найбільш напружених проявів такої динаміки є інтрузії в особисте життя терапевта.

Втручання в життя терапевта подібне до створення фізичних загроз терапевту, з тією відмінністю, що шкода, завдана таким чином, має більше психологічний, ніж фізичний характер, і відповідні дії можуть виглядати менш агресивними.

Інтрузії можуть являти собою:
- повторювані дзвінки терапевту
- пошук особистої інформації про терапевта в інтернеті
- стеження за терапевтом чи його сім’єю
- відвідування публічних місць із метою зустрітися з терапевтом.

Інтрузії в життя терапевта створюють серйозні виклики в терапії.

Найбільш агресивні форми інтрузії, як-от стеження, не передбачають такої гнучкості, як у ситуації з телефонними дзвінками.

Стеження часто являє собою поведінковий прояв первазивних параноїдних і ворожих переконань. Воно ніколи не може бути виправданим. Такі дії свідчать про серйозну неспроможність пацієнта контейнерувати трансферентні почуття в межах терапії. У цьому випадку терапевт має чітко заявити, що будь-яка спроба такого втручання призведе до негайного перегляду доцільності лікування.

Подібні дії пацієнта становлять не лише професійну, а й глибоку особисту проблему для самого терапевта, яка потребує чіткої межі та рішучої позиції з боку спеціаліста. Вчасне виявлення і правильне реагування на такі прояви допомагають зберегти терапевтичні стосунки з пацієнтом, захистити психологічний простір процесу лікування та безпеку самого терапевта.

Як навчитися не лише витримувати такі виклики, а й використовувати їх як точку для глибшої терапевтичної роботи?

Відповіді на ці та інші питання ви можете отримати на дидактичному курсі навчання:

Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших тяжких розладах особистості

Викладач — Теннісон Лі, FRCPsych (Великобританія) — сертифікований викладач та супервізор TFP, психоаналітик і клініцист із багаторічним досвідом

Приєднуйтесь до навчання та зміцнюйте якість своєї клінічної практики!

Деталі та реєстрація за посиланням у шапці профілю.

12/09/2025

Ще у 1972 році Мані та Ерхардт у своїх дослідженнях наводять докази того, що, виховуючи хлопчика чи дівчинку, батьки по-різному поводяться з дітьми залежно від їхньої статі, навіть якщо вважають, що ставляться до них однаково. Хоча існує різниця між немовлятами чоловічої та жіночої статі, яка базується на гормональній історії, ця різниця не призводить автоматично до відмінностей у постнатальній поведінці за жіночим/чоловічим типом. Фемінізуюча гормональна патологія у чоловіків і маскулінізуюча гормональна патологія у жінок, за винятком випадків дуже серйозних гормональних порушень, можуть більше позначитися на гендерно-рольовій ідентичності, ніж на ядерній гендерній ідентичності.

Перевищення рівня андрогенів у дівчаток у пренатальний період може призвести, наприклад, до хлоп’ячої поведінки, підвищеної енергійності в іграх, агресії.

Неадекватна пренатальна андрогенна стимуляція у хлопчика може зумовити певну пасивність і неагресивність, не впливаючи при цьому на ядерну гендерну ідентичність.

Гермафродитні діти розвивають стійку жіночу або чоловічу ідентичність залежно від того, виховували їх як дівчаток чи як хлопчиків – і незалежно від їхнього генетичного коду, гормонального рівня і навіть – певною мірою – зовнішнього вигляду геніталій.

Однак не менш важливим чинником є те, як формується ідентичність у контексті сімейних стосунків.

Вплив виховання та сімейних стосунків:

Низка проведених досліджень показує, що трансгендерність, тобто ідентифікація індивіда з гендером, протилежною біологічній, не залежить від генетичних, гормональних чи фізіологічних генітальних відхилень. Хоча під час вивчення деяких біологічних варіацій, особливо жіночої трансгендерності, постає питання про можливий вплив гормонального рівня, усе ж більше підстав вбачати причини цього явища в серйозних порушеннях ранніх психосоціальних взаємодій.

У цьому зв’язку дуже цікаві вперше описані Столлером (1975b) психоаналітичні дослідження дорослих трансгендерів і дітей з аномальною гендерною ідентифікацією, які дають інформацію про основні патерни батьківсько-дитячих взаємин. Виявилося, що:

- У чоловіків-трансгендерів (чоловіків за біологічними ознаками з жіночою ядерною ідентичністю) матері, як правило, мали яскраво виражені бісексуальні риси, а батьки або були відсутні, або пасивні й відсторонені. Мати сприймала сина як своє продовження, невід’ємну частину себе. Такий «блаженний симбіоз» призводив до поступового стирання у дитини чоловічих рис, посиленої ідентифікації з матір’ю, а також відмови від чоловічої ролі, яка була неприйнятною для матері і невдало реалізованою батьком.

- У жінок-трансгендерів мати зазвичай відкидаюча, а батько або відсутній, або недоступний для доньки, яка не відчуває, що її підтримують як дівчинку. Це стимулює її стати замісною чоловічою фігурою для матері в її самотності. Маскулінна поведінка доньки схвалюється матір’ю, її депресія відступає, і виникає відчуття повноцінної сім’ї.

Те, що в ранньому дитинстві батьківська поведінка (особливо поведінка матері) має величезний вплив на ядерну гендерну ідентичність дитини та всю її сексуальну поведінку, характерне не лише для людей. У класичній праці Харлоу і Харлоу (1965) описано дослідження поведінки приматів і наведено докази того, що необхідною умовою нормального розвитку сексуальної поведінки мавп є наявність тісного фізичного контакту дитинчати з матір’ю та пов’язаного з цим відчуття безпеки. За браку материнської турботи в ранньому віці та малочисельних контактів із ровесниками під час критичної фази розвитку у дорослому стані спостерігаються різні порушення сексуальної поведінки. Такі особини згодом також страждають від соціальної дезадаптації.

Окремої уваги заслуговує внесок Отто Кернберга, чия концепція допомагає зрозуміти, як формування гендерної ідентичності пов’язане з інтегрованістю Его.

Погляди Отто Кернберга на інтегрованість Его:

Особливу увагу варто приділити поглядам Отто Кернберга, доктора медичних наук. Він підкреслює, що завдання і прийняття ядерної гендерної ідентичності визначає прийняття або чоловічої, або жіночої гендерної ролі. Оскільки несвідома ідентифікація з обома батьками (несвідома бісексуальність, визнана в психоаналізі) також передбачає несвідому ідентифікацію з ролями, що приписуються тій чи іншій статі, існує чітка тенденція до бісексуальних патернів поведінки та стосунків, а також до бісексуальної орієнтації як універсальної людської властивості. Можливо, що крім суворих соціальних і культурних вимог до чіткої статевої ідентичності («Ти або хлопчик, або дівчинка»), остання підкріплюється й визначається інтрапсихічною необхідністю інтегрованої та консолідованої ідентичності особистості загалом. Тобто ядерна гендерна ідентичність лежить в основі формування ідентичності Его.
Фактично сексуальна ідентичність є ядром его-ідентичності.

Клінічні дослідження показують, що недостатня інтеграція ідентичності (синдром дифузії ідентичності) зазвичай співіснує з проблемами гендерної ідентичності і у людей з трансгендерністю зазвичай виявляються серйозні порушення й інших аспектів ідентичності.

Таким чином, біологічні фактори, виховання та глибинні несвідомі процеси взаємодіють у складному балансі, формуючи те, що Отто Кернберг називав ядром нашої ідентичності — фундаментом цілісного Его.

Трансгендерність - це надзвичайно складне явище. Ми закликаємо не думати про нього шаблонно. При визначенні причин трансгендерності необхідно брати до уваги всі можливі фактори, що вплинули на формування індивіда: генетичні, гормональні (як матері в пренатальний період, так і трансгендерного індивіда) і психологічні, глибоко несвідомі.

Вивчення цих процесів не лише розширює наше теоретичне розуміння, а й поглиблює психотерапевтичну практику, адже питання ідентичності — це питання про те, ким ми є, як ми любимо і як виражаємо агресію, які місця вони займають у нашій психіці та стосунках. Саме цим питанням присвячена річна програма навчання:

«Любов та агресія: від норми до патології»

Викладач - Отто Кернберг, M.D.

Приєднуйтесь до навчання та отримайте унікальну можливість:
- засвоїти погляди одного з найвідоміших психоаналітиків сучасності стосовно розуміння основних психічних процесів - агресії та любові;
- оволодіти знаннями, необхідними для глибшого розуміння психічних процесів й ефективної роботи з пацієнтами;
- розібрати складні феномени любові та агресії;
- поєднати теорію з практикою у живих дискусіях та клінічних розборах разом з Отто Кернбергом.

Ця програма стане цінним простором для професійного розвитку, обміну досвідом та розширення розуміння людських стосунків.

Деталі та реєстрація за посиланням у шапці профілю.

09/09/2025

У процесі психотерапії нерідко виникають моменти, коли терапевт стикається не лише з явними проявами опору, а й із більш прихованими формами уникнення.

Однією з таких форм є тривіалізація — ситуація, коли пацієнт ніби дотримується правила вільних асоціацій, але насправді уникає найбільш значущих і конфліктних аспектів свого внутрішнього світу.

Як визначити коли матеріал, який надає пацієнт, стосується тривіалізації та слугує уникненню справді важливого матеріалу?

Така складність зазвичай виникає під час переходу між ранньою та середньою фазою терапії. У міру того як рівень відреагування знижується, а динаміка більшою мірою зосереджується всередині терапевтичної рамки, пацієнт може почати уникати найбільш афективно заряджених і конфліктних сфер своєї патології, переходячи у загальний стан тривіалізації терапії.

Терапевтові може знадобитися деякий час, щоб усвідомити цю проблему. Спочатку може здаватися, що пацієнт дотримується базового правила вільних асоціацій. Однак існують певні поведінкові кореляти тривіалізації. Один із них полягає в тому, що на початку пацієнт під час сеансів ніби працює адекватно (терапевт у цей час часто перебуває у відповідному «заспокійному» стані), але може при цьому повідомляти про інтенсивні незрозумілі моменти гострої тривоги чи дисфорії між сеансами, які передають невидимий на сеансах дистрес.

Також наявність тривіалізації ймовірна, якщо виникає відчуття, що пацієнт облаштовується у стосунках із терапевтом, які стають самі по собі настільки задовільними, що починають заміняти зовнішню реальність у житті пацієнта, — це так званий зцілюючий трансфер. Це може набувати форми втечі у здоров’я, коли пацієнтові зовні стає краще, але, окрім зниження рівня відреагування, відсутні будь-які зміни у його житті поза сеансами: немає вирішення проблем у міжособистісних стосунках, рівні функціонування чи дифузії ідентичності. У цьому стані терапія може переважно ставати джерелом задоволення, і терапевт сприймається як зацікавлений компаньйон. Зміст сеансів може складатися з повідомлень про повсякденне життя пацієнта на поверхневому рівні, у яких відсутні ознаки саморефлексії чи усвідомлення тяжкості проблем, що привели пацієнта на лікування. Терапевт ризикує опинитися у «заспокійному» стані забуття про тяжкість проблем пацієнта, і йому можуть знадобитися зусилля, щоб нагадати собі про незадовільну якість роботи пацієнта, його соціального та любовного життя. Терапія може стати притулком від випробувань для самооцінки, що надходять від зовнішнього світу.

Завдання терапевта — виявити, коли матеріал являє собою тривіалізацію і протистоїть принципу вільних асоціацій, але, швидше, доповнює його адекватною оцінкою сили опору. Іншими словами, значення асоціацій пацієнта може полягати у демонстрації опору глибокому дослідженню.

У цьому випадку терапевтові слід указати на відхід до відносно незначущого матеріалу, — особливо тому, що в історіях пацієнтів ми зустрічаємо випадки, коли роки були втрачені на роботу з тривіальним матеріалом у терапії, тоді як життя пацієнтів продовжувало погіршуватися.

Вчасне розпізнавання тривіалізації може стати тим моментом, який визначає, чи зрушить терапія з місця. Це мистецтво, яке можна опанувати. Для того, щоб ви, любі українські терапевти, могли працювати з пацієнтами саме так глибоко і ефективно ми і створили дидактичний курс навчання:

"Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших важких розладах особистості".

Викладач — Теннісон Лі, FRCPsych (Великобританія) — сертифікований викладач та супервізор TFP, психоаналітик і клініцист із багаторічним досвідом.

Приєднуйтесь до навчання та зміцнюйте якість своєї клінічної практики!

Деталі за посиланням у шапці профілю.

08/09/2025

Отто Кернберг: про поділ селф на ідеалізований та персекуторний сегмент

Цей відеофрагмент - частина лекції, яка була прочитана Отто Кернбергом для Українського інституту вивчення розладів особистості.

Український інститут вивчення розладів особистості — освітня платформа, яка здійснює провідне онлайн навчання психотерапевтів по всьому світу.

Інститут тісно співпрацює з Українською асоціацією Трансфер-фокусованої психотерапії, створюючи ефективний та сучасний простір здобуття психотерапевтичної освіти.

Ми допомагаємо нашим студентам опановувати найскладніші та найсучасніші методи психотерапії, беручи знання та досвід у видатних фахівців, таких, як: Отто Кернберг, Френк Йоманс, Моніка Карскі, Катажина Гвуздьз, Вероніка Штайнер, Нел Драйер, Йос ван Мозел, Джулія Совісло, Теннісон Лі та інші.

На базі Українського інституту вивчення розладів особистості проводиться підготовка та супровід до отримання нашими учасниками міжнародної кваліфікації у моделі Трансфер-фокусованої психотерапії.
Навчайтесь разом з нами та здобувайте емпірично підтверджені знання разом з нами.

Детальніше про наші актуальні програми навчання за посиланням: https://www.tfpukraine.org/education

#ОттоКернберг #розладиособистості #діагностика #рівніорганізаціїособистості

05/09/2025

Що визначає сексуальний досвід людини — біологія чи соціальне середовище? Чому одні люди відчувають себе впевнено у своїй статевій ідентичності, тоді як інші шукають відповіді роками? І чому вибір сексуального партнера так часто виявляється неусвідомленим і залежним від раннього досвіду?

Отто Кернберг, доктор медичних наук, науковець, психіатр, психоаналітик, психотерапевт — прагнув дати відповіді на ці запитання. Він запропонував поглянути на сексуальність з іншого боку: не лише як на результат біології, а як на складний комплекс соціальних впливів, дитячих переживань і психологічних механізмів. Це як пазли, де кожен його елемент — виховання, культура, сімейні стосунки, біологія — складається у цілісну картину сексуальної особистості.

Саме поєднання біологічного й психосоціального елементів закладає основи того, якою буде людина в інтимних стосунках.

У своїх наукових роботах Отто Кернберг розглядав одні з найбільш суперечливих областей, у яких біологічні аспекти тісно переплітаються або взаємодіють із психологічними факторами. Однією з таких областей є ядерна гендерна ідентичність і гендерно-рольова ідентичність.

У людей ядерна гендерна ідентичність, тобто відчуття належності до жіночої чи чоловічої статі, визначається не біологічною природою, а тим, як виховується дитина до двох–чотирьох років – як дівчинка чи як хлопчик.

Гендерно-рольова ідентичність - тобто прийнята в тому чи іншому суспільстві норма поведінки, типова для жінок і чоловіків, тісно пов’язана з психосоціальними факторами.

Наприклад, у культурі, де від чоловіків очікують стриманості та сили, хлопчик засвоює саме ці риси як «правильні», тоді як у суспільстві, де чоловіків заохочують до турботи, його гендерно-рольова ідентичність формується інакше.

Психоаналітичні дослідження доводять, що вибір сексуального об’єкта – мішені сексуального бажання – також значною мірою залежить від соціально-психологічного досвіду, набутого в ранньому дитинстві.
Тобто перші прихильності та емоційні зв’язки з батьками, оточенням, а також перші культурні ідеали можуть несвідомо визначати, хто згодом здаватиметься привабливим.

За Отто Кернбергом, найбільш очевидні корені складових сексуального досвіду людини складають:
Ядерна гендерна ідентичність: до якої статі він чи вона себе відносять.

Гендерно-рольова ідентичність: специфічні психологічні настанови та способи міжособистісної поведінки – основні моделі соціальних інтеракцій і специфічні сексуальні прояви – характеристики, властиві чоловікам чи жінкам і таким чином розділяють їх.

Домінуючий вибір об’єкта: вибір сексуального об’єкта – гетеросексуального чи гомосексуального – може характеризуватися широким спектром сексуальних взаємодій із даним об’єктом потягу або обмежуватися певною частиною людського тіла, а не людською істотою чи неживим предметом.

Ступінь сексуального бажання: знаходить вираження у сексуальних фантазіях, чутливості до зовнішніх сексуальних стимулів, прагненні до сексуальної поведінки та фізіологічному збудженні статевих органів.
Інакше кажучи, сексуальність формується поступово та під впливом різних чинників. Це можна розглядати як структурну модель:
- фундамент – ядерна гендерна ідентичність,
- конструкція – гендерно-рольова ідентичність,
- вибір матеріалу – домінуючий об’єкт потягу,
- внутрішня енергія – інтенсивність сексуального бажання.

У сукупності ці елементи утворюють цілісну систему — сексуальну особистість людини. Її становлення відбувається на перетині біологічних передумов і психосоціального досвіду, що забезпечує як універсальні закономірності, так і індивідуальну варіативність.

Шановні колеги, у вас є унікальна можливість зануритись глибше в ідеї та клінічні спостереження доктора Отто Кернберга в межах нової річної програми навчання:

"Любов та Агресія: від норми до патології"

Викладач – Отто Фрідманн Кернберг, MD

Початок навчання – 15 листопада 2025 року

Програма присвячена дослідженню любові та агресії — двох фундаментальних сил, що формують людські стосунки, і пропонує теоретичні знання разом із практичними інструментами для клінічної роботи.

Програма стане цінною для психотерапевтів, психоаналітиків, психологів і психіатрів, які прагнуть розширити своє розуміння динаміки пари, глибше осягнути природу несвідомих процесів та отримати нові перспективи для роботи з пацієнтами.

Приєднуйтесь до навчання та поглиблюйте своє розуміння як любов і агресія переплітаються в житті людини та як ці знання можуть стати ресурсом у вашій професійній практиці.

Деталі та реєстрація за посиланням у шапці профілю.

02/09/2025

Природним наслідком вимоги відвідувати сеанси є необхідність у тому, щоб пацієнт завжди був на них психічно доступний.

Але фізична присутність пацієнта на сеансі не завжди тотожна його психічній доступності.

Іноді пацієнт може перебувати в кабінеті, проте його стан (зумовлений впливом психоактивних речовин) унеможливлює продуктивну терапевтичну взаємодію.

У таких випадках постає завдання своєчасного виявлення цих факторів та їхнього впливу на перебіг терапії.

За наявності будь-яких ознак того, що пацієнт перебуває під впливом алкоголю або наркотиків, терапевт має пояснити, що така поведінка робить ефективну роботу неможливою і може призвести до закінчення конкретного сеансу, а якщо це стає патерном — до закінчення всієї терапії.

Загалом питання зловживання психоактивними речовинами розглядається на етапі укладання контракту. Однак може статися так, що ця проблема виникає під час курсу лікування або що пацієнт не дотримується початкової домовленості й продовжує або відновлює зловживання алкоголем чи наркотиками. Роль терапевта в такому випадку включає необхідну оцінку стану, щоб визначити, чи може пацієнт безпечно повернутися додому, або чи він потребує госпіталізації.

Терапевт повинен чітко пояснити, що під час наступної зустрічі вони будуть досліджувати значення порушення пацієнтом договору та переглядати параметри, пов'язані із зловживанням психоактивними речовинами.

Якщо ви хочете навчитися ефективно розпізнавати і реагувати на приховані загрози терапевтичному процесу, а також навчитися ефективної роботі з пацієнтами з розладами особистості (яких у нас, терапевтів, переважна більшість) — запрошуємо вас на дидактичний курс навчання «Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших важких розладах особистості».
Викладач — Теннісон Лі, FRCPsych (Великобританія) — сертифікований викладач та супервізор TFP, психоаналітик і клініцист із багаторічним досвідом.

На курсі ви опануєте дієві стратегії, техніки та тактики роботи з пацієнтами, які перебувають у глибокому внутрішньому конфлікті, а також навчитеся розпізнавати ті патерни, що ставлять під загрозу не лише ефективність терапії, а й її саму можливість.

Приєднуйтесь до навчання та зміцнюйте якість своєї клінічної практики!

Деталі та реєстрація за посиланням у шапці профілю.

Український інститут вивчення розладів особистості

23/09/2025

22/09/2025

19/09/2025

16/09/2025

12/09/2025

09/09/2025

08/09/2025

05/09/2025

02/09/2025

Address

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category