Український інститут вивчення розладів особистості

  • Home
  • Ukraine
  • Odessa
  • Український інститут вивчення розладів особистості

Український інститут вивчення розладів особистості Підвищуйте ефективність своєї роботи з ТФП /О. Кернберга, Ф. Йоманса та ін./. Приєднуйтеся зараз!

Близькість... Часто ми звикли думати про неї як про щось особисте, як про простір для двох. Але варто цій близькості з’я...
03/04/2026

Близькість...

Часто ми звикли думати про неї як про щось особисте, як про простір для двох. Але варто цій близькості з’явитися в межах групи, як вона одразу стає об’єктом поглядів, фантазій, оцінок і несвідомих реакцій інших.

Пара ніколи не існує у вакуумі. Вона завжди включена в ширший психологічний контекст — у групу, яка одночасно потребує її як носія надії на любов і водночас може переживати щодо неї напруження, заздрість або агресію.

Саме в цьому перетині — між інтимністю двох і динамікою багатьох — розгортаються складні процеси, які стосуються ідентичності, с**суальності та відчуження. Психоаналітична теорія груп описує ці процеси наступним чином:

У малій групі с**суальність проявляється в базовому припущенні утворення пари як захист від примітивної агресії. Тут «едипова пара» репрезентує прагнення до с**суального розв’язання передедипових конфліктів, виражених у бажаннях, страхах і фантазіях груп залежності та «боротьби–втечі».

У великій групі с**суальність або заперечується, або виражається у формах с**суальних ілюзій, пронизаних садистичними елементами. Більш зрілі форми с**суальності зазвичай переходять у підпілля, і таємне утворення пар виникає як безпосередня реакція на процеси великої групи та як захист від них. У натовпі беззастережна ідеалізація лідерів є відповідником нетерпимості орди до пар, які намагаються зберегти свою ідентичність як пара. У великій групі домінуюча с**суальна ідеологія має тенденцію формуватися через надмірну проєкцію примітивних функцій Супер-Его на групового лідера.

Тут виникають дві альтернативи:

З одного боку — або с**суально репресивна конвенційна ідеологія.

З іншого — схильність до розщеплення с**суальних фантазій і емоційних стосунків, що супроводжується знеціненням і агресивним ставленням до с**су.

У таких фантазіях часто переважають передедипові, поліморфно-перверсні інфантильні тенденції.

Інакше кажучи, с**суальність ніби відокремлюється від близькості — вона може існувати, але без глибокого емоційного зв’язку. І саме це часто робить стосунки поверхневими або нестабільними.

Психологія групового с**су ілюструє саме цю другу альтернативу. Водночас обидві ідеології подібні тим, що продукують конвенційну мораль, спрямовану проти с**суальної реалізації автономної пари. Не випадково, що історично спостерігалися коливання між с**суально репресивними та с**суально проміскуїтетними ідеологіями: обидві спрямовані на уніфікацію та сплощення с**суального досвіду пари.

Між парою та групою існує складний і потенційно небезпечний зв’язок. Пара в ізоляції може зруйнувати саму себе, оскільки не має зовнішнього об’єкта для спрямування агресії, що неминуче виникає в інтимних стосунках. Водночас стабільність пари залежить від її здатності вибудувати автономію в межах групового контексту, тому вона не може уникнути свого зв’язку з групою.

Пара втілює надію групи на любов і с**суальний союз перед загрозою руйнівних регресивних процесів, тому група її потребує.

Але водночас група переживає ворожість і заздрість до пари, що коріняться в заздрості до уявного щасливого союзу батьків і в несвідомому почутті провини, пов’язаному з едіповими прагненнями.

Це добре помітно, наприклад, у дружніх компаніях або робочих колективах: поява пари часто змінює атмосферу — викликає цікавість, напруження, іноді заздрість або навіть приховане віддалення інших.

Конфлікти між парою і групою повертають нас до поняття відчуження, яке є водночас нормальним і патологічним явищем. Людина з межовою організацією особистості не досягає інтегрованого відчуття ідентичності та зрілого Супер-Его. Формування патологічно грандіозного Я як компенсації цієї дифузії ідентичності призводить до нарцисичної організації особистості. І дифузія ідентичності, і патологічний нарцисизм сприяють розчиненню Я у великих групах і натовпах, які дають ілюзію сили та сенсу.

Нездатність до стабільного інтимного союзу з іншою людиною водночас підтримує жорсткі межі між індивідом і соціальною групою, що посилює відчуження.

Втім, відчуження переживає і психічно здорова людина, яка має інтегровану ідентичність і сформоване Супер-Его. Саме завдяки цьому вона здатна виходити за межі конвенцій групи, її обмежень с**суальності, а також її культурної й інтелектуальної сплощеності. Там, де емоційно порушена людина відчуває полегшення, здорова людина переживає відчуження. Формування автономної пари, яка долає едіпові обмеження кожного з партнерів, перетворює це індивідуальне відчуження на відчуження пари. Досягнення цього рівня розвитку є важливим показником успішного завершення одного з ключових завдань підліткового віку.

Ймовірно, що саме здатність витримувати це напруження — між близькістю та групою, між любов’ю та агресією — і є однією з найважливіших ознак психологічної зрілості.

А що ви робите з напругою, коли вона виникає в реальній роботі? Коли любов раптом перетворюється на контроль, близькість — на відчуження.

Саме ці моменти повсякденної роботи психотерапевта ми розбираємо на річній програмі навчання:

Любов та Агресія: від норми до патології

Викладач - Отто Кернберг, MD

Розвивайте в собі професійну впевненість, внутрішню опору та ясність клінічного мислення. Не губіться в складних процесах — навчіться розуміти їх і працювати з ними точно та впевнено.

За детальною інформацією про програму — ставте “+” під цим дописом або переходьте за посиланням у шапці профілю.

Іноді ми з вами опиняємося в ситуації, яка збиває з орієнтирів: пацієнт говорить про жагу до близькості (з вами) — і вод...
31/03/2026

Іноді ми з вами опиняємося в ситуації, яка збиває з орієнтирів: пацієнт говорить про жагу до близькості (з вами) — і водночас порушує межі; демонструє потяг — але цей потяг звучить як вимога; прагне контакту — і одночасно ніби руйнує саму можливість стосунку.

У такі моменти виникає відчуття, що ми маємо справу не просто з інтенсивними еротичними почуттями, а з чимось більш складним: Сексуальність тут ніби втрачає свою звичну функцію і починає працювати разом з Агресією — або навіть на її користь.

Це ставить перед нами ключове питання: що саме відбувається у терапевтичних стосунках і як зрозуміти ту динаміку, в якій потяг і ворожість не протистоять одне одному, а зливаються?

Саме в цьому полі ми зустрічаємося з феноменом еротизованого трансферу — як такої організації досвіду, в якій Сексуальність виявляється включеною у реалізацію Агресії.

У цьому контексті саме еротизований трансфер є більш специфічним, ніж ширше поняття еротичного трансферу: останній передбачає почуття любові, тоді як перший — появу любовних почуттів, що маскують інші афекти.

Важливо підкреслити, що, на відміну від еротичного трансферу, де переважають лібідинозні афекти, в еротизованому трансфері їхня подібність використовується на службі агресії. Саме тому, замість детального розгляду всіх форм трансферу, доцільно зосередитися на тих його варіантах, які є найбільш складними для терапевтичної роботи.

Отто Кернберг, MD, розглядає інтенсивний еротичний трансфер як частину несвідомих спроб пацієнта запобігти або навіть зруйнувати можливість стабільних позитивних стосунків із терапевтом.

Цікаво, що протилежності — любов і ненависть, лібідо й агресія — можуть здаватися такими, що зливаються в еротизованому трансфері. Йдеться радше про таку організацію психічного досвіду, в якій одна частина розщепленого внутрішнього світу використовується на службі іншої. У більш зрілій психіці натомість існує здатність до амбівалентності та інтеграції лібідо й агресії.

У пацієнтів із межовою організацією особистості іноді спостерігається регресивна псевдоінтеграція: агресивна частина психіки привласнює елементи лібідинозної та використовує їх у руйнівних цілях. У такому випадку любов і с**суальне збудження можуть ставати засобом реалізації агресії, формуючи своєрідний синдром перверсії.

Еротизований трансфер вимагає від терапевта особливої чутливості до тих форм взаємодії, в яких Сексуальність і Агресія не лише співіснують, а функціонально переплітаються.

Робота з цим феноменом передбачає здатність витримувати інтенсивність переживань, зберігати рамку терапії та поступово допомагати пацієнту усвідомлювати і інтегрувати ці аспекти свого внутрішнього досвіду.

У Трансфер-фокусованій психотерапії (ТФП) ця робота здійснюється через систематичне дослідження того, як саме ця динаміка розгортається у стосунках із терапевтом «тут-і-зараз». Центральним є виявлення та інтерпретація активованих у трансфері діад об’єктних стосунків, у яких Сексуальність може виступати як носій або інструмент Агресії. Через прояснення, конфронтацію та інтерпретацію цих переживань у межах чітко витриманої терапевтичної рамки стає можливим поступове усвідомлення пацієнтом власних внутрішніх конфліктів, зменшення розщеплення та інтеграція протилежних афектів.

Саме через таку роботу відкривається можливість переходу від руйнівних форм взаємодії до більш інтегрованих і стабільних стосунків.

Більш детально про модель ТФП ви можете дізнатись на дидактичному курсі навчання:

Трансфер-фокусована психотерапія при межових, нарцисичних та інших тяжких розладах особистості

Викладач - Теннісон Лі, FRCPsych

За детальною інформацією про курс — ставте “+” під цим дописом або переходьте за посиланням у шапці профілю.

30/03/2026

Отто Кернберг: Поняття нарцисизм

Відеофрагмент лекції "Нарцисичний розлад" з Отто Кернбергом від 03.03.2023

Цей відеофрагмент - частина лекції "Нарцисичний розлад", яка була прочитана Отто Кернбергом для Українського інституту вивчення розладів особистості.

Український інститут вивчення розладів особистості — освітня платформа, яка здійснює провідне онлайн навчання психотерапевтів по всьому світу.

Інститут тісно співпрацює з Українською асоціацією Трансфер-фокусованої психотерапії, створюючи ефективний та сучасний простір здобуття психотерапевтичної освіти.

Ми допомагаємо нашим студентам опановувати найскладніші та найсучасніші методи психотерапії, беручи знання та досвід у видатних фахівців, таких, як: Отто Кернберг, Френк Йоманс, Моніка Карскі, Катажина Гвуздьз, Вероніка Штайнер, Нел Драйер, Йос ван Мозел, Джулія Совісло, Теннісон Лі та інші.

На базі Українського інституту вивчення розладів особистості проводиться підготовка та супровід до отримання нашими учасниками міжнародної кваліфікації у моделі Трансфер-фокусованої психотерапії.

Навчайтесь разом з нами та здобувайте емпірично підтверджені знання разом з нами.

Детальніше про наші актуальні програми навчання за посиланням: https://www.tfpukraine.org/education

#ОттоКернберг #розладиособистості #діагностика #рівніорганізаціїособистості

Сексуальність часто сприймається як щось окреме: про потяг, поведінку чи труднощі у стосунках. Але що, якщо це — про зна...
27/03/2026

Сексуальність часто сприймається як щось окреме: про потяг, поведінку чи труднощі у стосунках.

Але що, якщо це — про значно більше?

Про те, як людина взагалі вміє бути з іншим: бажати, довіряти, витримувати близькість і не втрачати себе.

У програмі «Любов та Агресія» ми поступово розкриваємо цей вимір — як процес розвитку, де ранній досвід, агресія, ніжність і фантазія переплітаються у здатність любити.

І саме через особистий досвід це стає по-справжньому зрозумілим.

Яна Куліш, психологиня, акредитована гештальт-терапевтка, ділиться своєю рефлексією стосовно того як викладач, д-р Отто Кернберг розкриває теми у міру просування за програмою «Любов та Агресія: від норми до патології»:
_________________________________
Зріла с**суальна любов, яка вона?

Після семінару Отто Кернберга ще більше прояснюється одна непроста ідея:

Сексуальність — це не окрема «сфера». Це процес розвитку, який починається з народження і проходить через усе життя, формуючи здатність любити.

І якщо дивитися глибше — любов неможлива без інтеграції агресії.

Що важливо додати до попередніх роздумів:

— Сексуальність формується з перших днів життя.
Починається не з геніталій, а з тіла, дотику, прив’язаності.
Те, як задовольняються або фруструються ранні потреби, прямо впливає на те, як у майбутньому людина буде любити, бажати і будувати близькість.

— Агресія — не протилежність любові, а її частина.
Як показував Зигмунд Фройд, лібідо і агресія завжди переплетені.
Фрустрація любові народжує агресію.
І якщо ця агресія надмірна — вона починає викривляти с**суальність, а не просто її супроводжувати.

— Рання с**суальність є поліморфною.
В ній є все:
• прагнення до злиття,
• садистичні й мазохістичні імпульси,
• вуайєризм, ексгібіціонізм,
• гомо- і гетерос**суальні тенденції.

І це — норма розвитку.
Проблема починається там, де ця частина фіксується і не інтегрується. Коли окремі імпульси або способи збудження «застрягають» і починають замінювати живий контакт з іншим.
Тоді с**суальність втрачає гнучкість і перестає розвиватися разом із особистістю.

— Перверсія — це не «надлишок с**суальності», а захист.
Захист від забороненої, тривожної генітальної любові.
Коли прямий контакт із бажаним об’єктом викликає занадто багато страху, провини або агресії.

— Сексуальна ідентичність — це не один параметр, а система.
Кернберг виділяє чотири компоненти:
• базова гендерна ідентичність (як людина внутрішньо переживає себе — чоловіком, жінкою чи інакше)
• гендерна роль (як це проявляється у поведінці, стилі, способі взаємодії з іншими)
• вибір об’єкта (до кого спрямоване с**суальне й романтичне бажання)
• інтенсивність бажання (наскільки сильним і частим є с**суальний потяг)

І всі вони формуються через поєднання біології і досвіду стосунків.

— Норма — це не «правильна форма», а здатність до інтеграції.
Неважливо, як саме людина ідентифікує себе чи кого обирає.
Критерій інший:
чи здатна вона до глибоких, стабільних, взаємних любовних стосунків.

— Зріла с**суальна любов — це складна конструкція.
Вона включає:
• інтенсивне бажання,
• емоційну близькість,
• ідеалізацію без втрати реальності,
• здатність витримувати амбівалентність,
• спільні цінності,
• відповідальність і вірність.

Один із ключових маркерів — інтеграція ніжності і с**суальності.
Коли:
• люблю — але не хочу,
• або хочу — але не можу любити,
— ми маємо справу з розщепленням.

І далі важливо розрізняти:
• невротичні інгібіції (де любов є, але є труднощі з с**суальністю)
• мазохістичні сценарії (любов без с**су, с**суальність без любові)
• нарцисичні структури (с**с без здатності до прив’язаності)

— Відсутність с**суальності — найтривожніший сигнал.
Не лише симптом, а іноді показник глибокої патології:
коли немає ні бажання, ні фантазій, ні контакту з тілом.

— Порнографія і проміскуїтет можуть бути не «надлишком», а заміною близькості.

Спробою зберегти с**суальність, уникаючи стосунків і залежності від іншого.

І, мабуть, найсильніше:

здатність до пристрасної любові — це вершина розвитку, а не щось «дане за замовчуванням».

Вона потребує:
• інтеграції тіла і психіки,
• агресії і ніжності,
• фантазії і реальності,
• свободи і відповідальності.

І питання, яке після цього звучить ще гостріше:

Чи є у вас досвід любові, в якій можна одночасно хотіти, довіряти і залишатися собою?
___________________________________________________________________________________

Автор: Яна Куліш

Це питання, яке ставить автор допису рідко завершується разом із прочитанням — воно продовжується в наших роздумах, у практиці, у спробах краще зрозуміти себе й іншого.

Ми вдячні Яні Куліш за цей глибокий відгук, який не лише висвітлює досвід участі в програмі, а й підкреслює складність і багатовимірність теми с**суальності.

Запрошуємо вас, шановні колеги, долучитися до спільного дослідження теми Любові, Сексуальності та Агресії на річній програмі навчання "Любов та Агресія" з Отто Кернбергом.

За детальною інформацією про програму — ставте “+” під цим дописом або переходьте за посиланням у шапці профілю.

24/03/2026

Цей відеофрагмент - частина лекції дидактичного курсу навчання "Трансфер-фокусована психотерапія" з Теннісоном Лі, FRCPsych. На відео доктор Теннісон Лі дає відповіді на питання, які ми, психотерапевти, ставимо собі при роботі з пацієнтами:

Чому так відбувається, що людина ніби добре розуміє причини своєї поведінки, але все одно знову повертається до тих самих способів реагування?

І чому інсайт, якого вдається досягти через пояснення, не завжди щось реально змінює?

Ці питання змушують задуматися про межі підходів, які роблять основний акцент на когнітивному розумінні, і водночас підводять до того, що в терапії доводиться працювати і на інших рівнях.

Зазвичай психоедукацію розглядають як спосіб допомогти людині краще зрозуміти себе:
- як формуються її реакції
- які механізми за цим стоять
- чому в повторювальних ситуаціях вона діє так, а не інакше.

Все це важлива частина роботи. Але сама по собі вона не гарантує змін.

Це відбувається через те, що значна частина наших реакцій у дорослому віці виникає автоматично. Це ті способи реагування, які сформувалися раніше і з часом стали звичними або нормою для нашого пацієнта. Особливо помітно це у стосунках з іншими людьми або в емоційно напружених ситуаціях, де свідомий контроль знижується.

Тому одного лише теоретичного розуміння недостатньо. Важливо ще й побачити, як саме ці реакції проявляються в реальному контакті. Саме тут у терапії з’являється інший важливий процес, інший рівень роботи з пацієнтом, дослідження та спостереження його досвіду “тут і зараз” — коли пацієнт може одночасно спостерігати те, що він переживає, той досвід, який зараз прямо відбувається, який є повторенням того, що він робить у звичайному житті.

Йдеться про те, щоб разом із пацієнтом досліджувати, що з ним відбувається прямо під час взаємодії:
- як він реагує?
- що робить?
- які емоції переживає?

Саме в цьому процесі ми починаємо помічати ті важливі процеси, які формують його досвід.

Часто в цьому процесі стає помітно, що людина відтворює ті самі способи поведінки, які є і в її повсякденному житті. І саме завдяки цьому з’являється інший тип усвідомлення — не лише інтелектуального, а більш досвідного.

Таке усвідомлення має іншу якість, бо воно пов’язане з переживанням, а не тільки з поясненням. Воно допомагає впізнати власні патерни в моменті, коли вони відбуваються.

Тому повторення в терапії — це не проблема, а важливий матеріал для роботи, адже через поступове помічання повторюваних реакцій з’являється можливість щось у них змінити.

23/03/2026

Отто Кернберг: кроки до щасливого життя

Цей відеофрагмент - частина лекції, яка була прочитана Отто Кернбергом для Українського інституту вивчення розладів особистості.

Український інститут вивчення розладів особистості — освітня платформа, яка здійснює провідне онлайн навчання психотерапевтів по всьому світу.

Інститут тісно співпрацює з Українською асоціацією Трансфер-фокусованої психотерапії, створюючи ефективний та сучасний простір здобуття психотерапевтичної освіти.

Ми допомагаємо нашим студентам опановувати найскладніші та найсучасніші методи психотерапії, беручи знання та досвід у видатних фахівців, таких, як: Отто Кернберг, Френк Йоманс, Моніка Карскі, Катажина Гвуздьз, Вероніка Штайнер, Нел Драйер, Йос ван Мозел, Джулія Совісло, Теннісон Лі та інші.

На базі Українського інституту вивчення розладів особистості проводиться підготовка та супровід до отримання нашими учасниками міжнародної кваліфікації у моделі Трансфер-фокусованої психотерапії.
Навчайтесь разом з нами та здобувайте емпірично підтверджені знання разом з нами.

Детальніше про наші актуальні програми навчання за посиланням: https://www.tfpukraine.org/education

#ОттоКернберг #розладиособистості #діагностика #рівніорганізаціїособистості

Які чинники відповідають за створення і підтримання успішних стосунків між чоловіком і жінкою?У практиці ми часто стикає...
20/03/2026

Які чинники відповідають за створення і підтримання успішних стосунків між чоловіком і жінкою?

У практиці ми часто стикаємося з цим питанням у ті моменти, коли пара звертається не тому, що між ними зникли почуття, а тому, що їм стає важко бути разом. Напруження між партнерами зростає, з’являються образи, роздратування, конфлікти — і водночас вони відчувають, що не хочуть втрачати ці стосунки.

З психоаналітичної точки зору, прагнення стати парою і таким чином задовольнити глибокі несвідомі потреби у люблячій ідентифікації з батьківством і материнством у с**суальних стосунках є настільки ж важливим, як і агресивні сили, що прагнуть підірвати пару. Те, що руйнує пристрасну прив’язаність і може виглядати як відчуття ув’язнення та «с**суальної нудьги», насправді є активацією агресії, яка загрожує крихкій рівновазі між садомазохізмом і любов’ю в с**суальних і емоційних стосунках пари.

Часто один із партнерів може почати переживати стосунки як втрату автономії, що викликає роздратування або відсторонення, тоді як інший сприймає таке відсторонення як недостатність любові, що провокує ще більшу потребу в контакті. Зовні це виглядає як несумісність, але насправді відображає активацію внутрішніх конфліктів.

Але з розвитком емоційної близькості починають діяти більш специфічні динаміки. Несвідоме прагнення відновити домінуючі патогенні стосунки з минулого і спокуса повторити їх у формі незадоволених агресивних і мстивих потреб визначають їхнє відтворення у стосунках із коханим партнером. За допомогою проэктивної ідентифікації кожен партнер має тенденцію викликати в іншому характеристики минулого едіпового і/або преедіпового об’єкта, з яким він або вона переживали конфлікти, пов’язані з агресією.

Приклад преедипового конфлікту - один партнер постійно відчуває себе критикованим або знеціненим, тоді як інший наполягає, що “лише реагує”. При детальнішому розгляді стає видно, що обидва відтворюють знайомі їм з минулого ролі — наприклад, суворого і вимогливого батька та дитини, яка постійно не відповідає очікуванням.

Якщо такі конфлікти були інтенсивними, це включає еротичну можливість відтворення примітивних, фантастично поєднаних образів матері-батька, які мало відповідають реальним характеристикам батьківських об’єктів.

У таких випадках партнер починає сприймати іншого не таким, яким він є, а як “всесильного”/“холодного”/“поглинаючого”, реагуючи не на реальну ситуацію, а на внутрішній образ, що активувався у взаємодії.

Несвідомо встановлюється рівновага, за допомогою якої партнери доповнюють домінуючі патогенні об’єктні стосунки один одного з минулого, і це має тенденцію зміцнювати стосунки новими, непередбачуваними способами.

Деякі пари роками залишаються разом, незважаючи на постійні конфлікти. Їхня взаємодія болісна, проте є психологічно “знайома” і впізнавана для обох.

Описово можна сказати, що пари у своїй близькості взаємодіють у багатьох дрібних, «божевільних» способах. З позиції спостерігача пара розігрує дивний сценарій, зовсім відмінний від їхніх звичайних взаємодій, сценарій, який, однак, багаторазово відтворювався в минулому. Це «єднання в божевіллі» зазвичай порушується більш нормальними і задовольняючими аспектами стосунків пари в с**суальній, емоційній, інтелектуальній і культурній сферах.

Часто можна побачити як після інтенсивного конфлікту партнери можуть швидко відновлювати близькість, ніби нічого не сталося, що з боку виглядає як різка зміна станів — від віддалення до інтимності.

Насправді нормальна здатність до переривчастості у їхніх стосунках відіграє центральну роль у їх підтриманні.

Можливість тимчасово віддалятися, витримувати паузу і повертатися до контакту без руйнування зв’язку є важливим чинником, який дозволяє парі не лише витримувати конфлікти, але й інтегрувати їх у спільний досвід.

Отже, стабільність пари визначається не відсутністю конфліктів, а здатністю партнерів витримувати, усвідомлювати і поступово інтегрувати ті агресивні та повторювані патерни, які виникають у близькості.

Більш детально про те, що насправді відбувається у близькості між партнерами — любов, агресію та конфлікти в парі — ми говоритимемо вже цієї суботи, 21 березня, на тематичному воркшопі Отто Кернберга «Агресія в любові та конфлікти в парі».

За детальною інформацією про програму — ставте “+” під цим дописом або переходьте за посиланням у шапці профілю.

Шановні колеги,  6–8 березня 2026 року відбувся ІІІ модуль дидактичного курсу:Трансфер-фокусована психотерапія (ТФП) при...
17/03/2026

Шановні колеги, 6–8 березня 2026 року відбувся ІІІ модуль дидактичного курсу:

Трансфер-фокусована психотерапія (ТФП) при межових, нарцисичних та інших тяжких розладах особистості

Викладач — Теннісон Лі, FRCPsych (Велика Британія).

Цей модуль багато хто чекав з особливим інтересом.

З одного боку — через теми, які стосуються найскладніших моментів терапії:
- криз
- емоційних «бурь»
- суїцидальної поведінки
- терапевтичної пасивності
- ситуацій, коли лікування підходить до завершення.

З іншого — через тему, якій був присвячений окремий день навчання: нарцисизм та нарцисичний розлад особистості.

Протягом трьох днів учасники знову і знову поверталися до центрального питання ТФП:

як саме працює терапевтична взаємодія між пацієнтом і терапевтом?

Ми узагальнювали, як у цій моделі використовуються трансфер та контртрансфер, як зберігати технічну нейтральність і як будувати інтерпретації так, щоб вони допомагали пацієнтові витримувати і усвідомлювати внутрішні конфлікти.

Тобто цей модуль був присвячений різноманітним ускладненням терапії. Ми знаємо, что межові і нарцисичні пацієнти багато відіграють, тобто замінюють проживання психічного досвіду і його усвідомлення діями, щащчивай небезпечними - самоушкодження, РХП, зловживання психоактивними речовинами etc.

Тому особливу увагу було приділено моментам, коли терапія входить у зону турбулентності:

Що робити, коли пацієнт переживає інтенсивні афективні стани?

Як працювати з імпульсивністю, суїцидальними загрозами, самопошкоджуючою поведінкою та загрозою переривання терапії?

Як розуміти вторинну вигоду симптомів і водночас не втрачати терапевтичного напрямку?

Саме ці питання викликали найбільше обговорень.

Другий важливий фокус модуля — нарцисизм. Протягом цілого дня учасники занурювалися у теорію нарцисизму та нарцисичного розладу особістості Отто Кернберга — від базового огляду до розуміння структури патологічного грандіозного Я. Але особливий інтерес викликало питання:

Які підходи має ТФП до роботи з нарцисичними пацієнтами?

Відповіді ми шукали не лише в теорії, а й у практичному обговоренні клінічних ситуацій. Ми постійно обговорювали почуте, приміряли техніки до власної клінічної практики та аналізували публічні клінічні випадки.

Протягом модуля учасники аналізували клінічні випадки терапії нарцисичних пацієнтів, обговорювали відеофрагменти терапевтичних сесій з коментарями викладача, ставили питання та випробовували інтервенції ТФП у рольових іграх.

Під час модуля ми також розібрали три клінічні кейси учасників, що дало можливість на практиці побачити, як ТФП-мислення клініциста працює у конкретній клінічній ситуації.

Саме ці моменти дозволили побачити, як теоретичні концепції ТФП починають «працювати» у реальному терапевтичному процесі.

ІІІ модуль ще раз показав, що ТФП — це не лише підхід, а спосіб мислення про терапію, який допомагає орієнтуватися навіть у найскладніших і найбільш напружених клінічних ситуаціях.

Нижче наведемо детальний перелік тем, які ми розбирали на модулі:
1. Застосування ТФП до клінічного випадку
2. Оцінка
3. Терапевтичний контракт
4. Ключова інформація щодо самоушкодження
5. Попередження самогубства
6. Самоушкодження
7. Вісім фактів про самогубство
8. Огляд ТФП: Як ТФП допомагає вирішити проблему розриву альянсу
9. Реакція терапевта на самоушкодження пацієнта
10. Ненависть у контратрансфері
11. Нарцисизм: різні психоаналітичні розуміння терміну
12. Етіологія нарцисизму. Теоретичні моделі: Теорія прив’язаності (Боулбі)
13. Прив’язаність та менталізація при комордибдності нарцисичного та межового розладів особистості.
14. Ліві (2017) Вплив нарцисизму на відмову від лікування у дослідженні трьох методах лікування межового розладу особистості
15. Порівняння МРО та НРО у DSM-5. Альтернативна модель DSM для РО
16. Основні проблеми нарцисизму
17. Нарцисична організація особистості
18. Значення основних аспектів нарцисизму для ТФП. Структурований підхід
19. Тактика: встановлення рамки лікування
20. Пасивність та терапевтичний контракт
21. Типові нарцисичні трансфери та контртрансфери
22. Труднощі в лікуванні нарцисичних осіб
23. Контртрансфер із нарцисичними пацієнтами
24. Прояснення, конфронтація, інтерпретація - зміна техніки формулювання інтервенцій для осіб з НРО
25. та інше.

За детальною інформацією про курс — ставте “+” під цим дописом або переходьте за посиланням у шапці профілю.

16/03/2026

Отто Кернберг: про різницю між надією та ілюзією

Цей відеофрагмент - частина лекції, яка була прочитана Отто Кернбергом для Українського інституту вивчення розладів особистості.

Український інститут вивчення розладів особистості — освітня платформа, яка здійснює провідне онлайн навчання психотерапевтів по всьому світу.

Інститут тісно співпрацює з Українською асоціацією Трансфер-фокусованої психотерапії, створюючи ефективний та сучасний простір здобуття психотерапевтичної освіти.

Ми допомагаємо нашим студентам опановувати найскладніші та найсучасніші методи психотерапії, беручи знання та досвід у видатних фахівців, таких, як: Отто Кернберг, Френк Йоманс, Моніка Карскі, Катажина Гвуздьз, Вероніка Штайнер, Нел Драйер, Йос ван Мозел, Джулія Совісло, Теннісон Лі та інші.

На базі Українського інституту вивчення розладів особистості проводиться підготовка та супровід до отримання нашими учасниками міжнародної кваліфікації у моделі Трансфер-фокусованої психотерапії.

Навчайтесь разом з нами та здобувайте емпірично підтверджені знання разом з нами.

Детальніше про наші актуальні програми навчання за посиланням: https://www.tfpukraine.org/education

#ОттоКернберг #розладиособистості #діагностика #рівніорганізаціїособистості

Чому інколи найближчі люди ранять одне одного сильніше за будь-кого?Чому в одних парах конфлікти руйнують стосунки, а в ...
13/03/2026

Чому інколи найближчі люди ранять одне одного сильніше за будь-кого?

Чому в одних парах конфлікти руйнують стосунки, а в інших — дивним чином стають частиною їхньої стабільності?

З психоаналітичної точки зору любовні стосунки ніколи не складаються лише з ніжності. У них завжди присутні:
- агресія
- проєкції
- несвідомі сценарії дитинства
- складні внутрішні конфлікти.

Саме ці сили можуть як руйнувати пару, так і парадоксально підтримувати її існування. Психоаналіз показує, що близькість у стосунках майже ніколи не є безперервною: вона змінюється, проходить через періоди напруги, дистанції та відновлення.

Одним із ключових феноменів, що описує цю динаміку, є переривчастість у любовних стосунках — періодичні дистанції, конфлікти або навіть тимчасові розриви, які можуть виконувати захисну функцію для пари.

Отто Кернберг, доктор медичних наук (M.D.), стверджує, що центральна функція переривчастості пояснює, чому деякі пари можуть мати стабільні й тривалі стосунки разом із (попри або навіть завдяки) агресії та насильству, що відреаговуються у їхньому любовному житті. Якщо умовно класифікувати неорганічну психопатологію на невротичну, межову, нарцисичну та психотичну категорії, то партнери, які походять із різних категорій патології, можуть встановлювати різні форми рівноваги, що стабілізують їхні взаємини і водночас дозволяють їм відреаговувати свій «божевільний світ», контейнерований захисною переривчастістю.

Протягом багатьох років спільного життя інтимність у парі може як посилюватися, так і руйнуватися через відреагування певних типів несвідомих сценаріїв, які відрізняються від періодичного відреагування звичайних, дисоційованих несвідомих об’єктних стосунків минулого. Ці специфічні, водночас лякаючі й бажані несвідомі сценарії поступово формуються завдяки кумулятивному ефекту дисоціативних поведінкових проявів. Такі відреагування можуть ставати вкрай деструктивними, інколи просто тому, що запускають замкнені (циклічні) реакції, які поглинають любовне життя пари поза межами їхніх намірів і здатності їх стримувати.

Одним із важливих типів таких несвідомих процесів є нарцисичні конфлікти.

Нарцисичні конфлікти проявляються не лише у несвідомій заздрості, знеціненні та руйнуванні, але й у несвідомому бажанні доповнити себе коханим партнером, ставлячись до нього як до уявного двійника. Дідьє Анзьє описав несвідомий вибір об’єкта любові як гомос**суальне і/або гетерос**суальне доповнення самого себе: гомос**суальне — у тому сенсі, що ставлення до гетерос**суального партнера вибудовується як до дзеркального образу «Я». Будь-яка сторона партнера, яка не вписується у цю доповнювальну схему, може не прийматися.

Неодноразово помічено, що після довгих років спільного життя партнери починають бути схожими один на одного навіть фізично. Нарцисичне задоволення у таких близнюкових стосунках може оберігати пару від активації деструктивної агресії. Однак за менш сприятливих обставин такі стосунки можуть перерости у те, що називають «оболонкою» пари — вимогу повної та постійної інтимності, яка спочатку сприймається як інтимність любові, а згодом може перетворитися на інтимність ненависті.

Таким чином, психоаналітичний погляд на любовні стосунки показує їхню складну природу: любов і агресія, близькість і дистанція, ідеалізація та розчарування постійно переплітаються. Саме здатність пари витримувати ці суперечності часто і визначає, чи зможуть стосунки не лише зберегтися, а й розвиватися.

Якщо вам цікаво глибше дослідити ці процеси у психоаналітичній перспективі, запрошуємо вас долучитися до річної програми навчання:

Любов і агресія: від норми до патології

Викладач - Отто Кернберг, MD

А вже наступного тижня, 21 березня, в рамках ІІ Модулю програми ми проведемо воркшоп на тему:
«Агресія в любові та конфлікти в парі».

На цій зустрічі ми будемо розглядати:
- роль агресії у любовних стосунках
- несвідомі конфлікти, що виникають у парі
- психоаналітичне розуміння динаміки конфліктів між партнерами.

Запрошуємо вас до спільного професійного дослідження цієї складної та надзвичайно важливої теми.

За детальною інформацією про програму — ставте “+” під цим дописом або переходьте за посиланням у шапці профілю.

Address

пер. Клубничный, 24
Odessa

Website

https://edu.borderline.institute/?utm_source=fb

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Український інститут вивчення розладів особистості posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Український інститут вивчення розладів особистості:

Share

Category