03/04/2026
Близькість...
Часто ми звикли думати про неї як про щось особисте, як про простір для двох. Але варто цій близькості з’явитися в межах групи, як вона одразу стає об’єктом поглядів, фантазій, оцінок і несвідомих реакцій інших.
Пара ніколи не існує у вакуумі. Вона завжди включена в ширший психологічний контекст — у групу, яка одночасно потребує її як носія надії на любов і водночас може переживати щодо неї напруження, заздрість або агресію.
Саме в цьому перетині — між інтимністю двох і динамікою багатьох — розгортаються складні процеси, які стосуються ідентичності, с**суальності та відчуження. Психоаналітична теорія груп описує ці процеси наступним чином:
У малій групі с**суальність проявляється в базовому припущенні утворення пари як захист від примітивної агресії. Тут «едипова пара» репрезентує прагнення до с**суального розв’язання передедипових конфліктів, виражених у бажаннях, страхах і фантазіях груп залежності та «боротьби–втечі».
У великій групі с**суальність або заперечується, або виражається у формах с**суальних ілюзій, пронизаних садистичними елементами. Більш зрілі форми с**суальності зазвичай переходять у підпілля, і таємне утворення пар виникає як безпосередня реакція на процеси великої групи та як захист від них. У натовпі беззастережна ідеалізація лідерів є відповідником нетерпимості орди до пар, які намагаються зберегти свою ідентичність як пара. У великій групі домінуюча с**суальна ідеологія має тенденцію формуватися через надмірну проєкцію примітивних функцій Супер-Его на групового лідера.
Тут виникають дві альтернативи:
З одного боку — або с**суально репресивна конвенційна ідеологія.
З іншого — схильність до розщеплення с**суальних фантазій і емоційних стосунків, що супроводжується знеціненням і агресивним ставленням до с**су.
У таких фантазіях часто переважають передедипові, поліморфно-перверсні інфантильні тенденції.
Інакше кажучи, с**суальність ніби відокремлюється від близькості — вона може існувати, але без глибокого емоційного зв’язку. І саме це часто робить стосунки поверхневими або нестабільними.
Психологія групового с**су ілюструє саме цю другу альтернативу. Водночас обидві ідеології подібні тим, що продукують конвенційну мораль, спрямовану проти с**суальної реалізації автономної пари. Не випадково, що історично спостерігалися коливання між с**суально репресивними та с**суально проміскуїтетними ідеологіями: обидві спрямовані на уніфікацію та сплощення с**суального досвіду пари.
Між парою та групою існує складний і потенційно небезпечний зв’язок. Пара в ізоляції може зруйнувати саму себе, оскільки не має зовнішнього об’єкта для спрямування агресії, що неминуче виникає в інтимних стосунках. Водночас стабільність пари залежить від її здатності вибудувати автономію в межах групового контексту, тому вона не може уникнути свого зв’язку з групою.
Пара втілює надію групи на любов і с**суальний союз перед загрозою руйнівних регресивних процесів, тому група її потребує.
Але водночас група переживає ворожість і заздрість до пари, що коріняться в заздрості до уявного щасливого союзу батьків і в несвідомому почутті провини, пов’язаному з едіповими прагненнями.
Це добре помітно, наприклад, у дружніх компаніях або робочих колективах: поява пари часто змінює атмосферу — викликає цікавість, напруження, іноді заздрість або навіть приховане віддалення інших.
Конфлікти між парою і групою повертають нас до поняття відчуження, яке є водночас нормальним і патологічним явищем. Людина з межовою організацією особистості не досягає інтегрованого відчуття ідентичності та зрілого Супер-Его. Формування патологічно грандіозного Я як компенсації цієї дифузії ідентичності призводить до нарцисичної організації особистості. І дифузія ідентичності, і патологічний нарцисизм сприяють розчиненню Я у великих групах і натовпах, які дають ілюзію сили та сенсу.
Нездатність до стабільного інтимного союзу з іншою людиною водночас підтримує жорсткі межі між індивідом і соціальною групою, що посилює відчуження.
Втім, відчуження переживає і психічно здорова людина, яка має інтегровану ідентичність і сформоване Супер-Его. Саме завдяки цьому вона здатна виходити за межі конвенцій групи, її обмежень с**суальності, а також її культурної й інтелектуальної сплощеності. Там, де емоційно порушена людина відчуває полегшення, здорова людина переживає відчуження. Формування автономної пари, яка долає едіпові обмеження кожного з партнерів, перетворює це індивідуальне відчуження на відчуження пари. Досягнення цього рівня розвитку є важливим показником успішного завершення одного з ключових завдань підліткового віку.
Ймовірно, що саме здатність витримувати це напруження — між близькістю та групою, між любов’ю та агресією — і є однією з найважливіших ознак психологічної зрілості.
А що ви робите з напругою, коли вона виникає в реальній роботі? Коли любов раптом перетворюється на контроль, близькість — на відчуження.
Саме ці моменти повсякденної роботи психотерапевта ми розбираємо на річній програмі навчання:
Любов та Агресія: від норми до патології
Викладач - Отто Кернберг, MD
Розвивайте в собі професійну впевненість, внутрішню опору та ясність клінічного мислення. Не губіться в складних процесах — навчіться розуміти їх і працювати з ними точно та впевнено.
За детальною інформацією про програму — ставте “+” під цим дописом або переходьте за посиланням у шапці профілю.
