04/10/2025
Напишу, чому більшість психотерапевтичних методів не підходять для роботи з військовим ПТСР українських Захисників і Захисниць.
Принаймні - як перша лінія допомоги.
Це моя особиста думка і я розумію, що вона може не сподобатись.
Та це ми всі переживемо.)
Дуже просто.
Тому що методи створювались їхніми авторами та їхніми послідовниками:
1) в умовах соціального благополуччя і розраховувались на роботу з людьми, які жили в мирному соціумі, де і отримали свої психотравми;
- не працювали з клієнтами, обтяженими досвідом воювання, разом із високим індексом фізіологічного ураження тіла та нервової системи.
2) переважна більшість методів створювались для роботи з травмами розвитку
- а не травмами війни, з якими просто не було зустрічі у відсутності перебування великої кількості людей в «жорнах війни».
Коли я бачу рекламу заходів/навчань/тренінгів «Робота з соромом при ПТСР методом ....» то звичайно дуже хочеться написати коментар:
При ПТСР треба працювати не з соромом, а з ядром травми, нейробазованими методами: EMDR, RTMprotokol.
Звичайно, якщо є мета вилікувати ПТСР. А не «працювати» з ним роками, тому що «ПТСР неможливо вилікувати».
Неможливо вилікувати шизофренію. Тільки скомпенсувати. На жаль.
А ПТСР можливо, якщо лікувати комплексно, командою фахівців і при наявності волі людини до відновлення.
Але в ядрі ПТСР не соромом і почуття провини, а страх, жах і безпорадність.
Сором і провина також присутні (як правило), але це не головна «нота» травми. І точно не перша.
Залишати флешбеки, тому що метод не знає, що з ними робити, і працювати тільки з тим, що знає - це все одно, що шукати ключі, тільки не в тому місці, де загубив (бо там темно), а в тому місці, де є освітлення, бо тут я бачу.
Більшість психотерапевтичних методів були народжені в часи, коли нейро наука ще не розвинулась. Тому, вони вміють працювати з емоціями та почуттями, думками, що рано чи пізно матиме ефект і на «залізо» - цнс, але не з ядерними порушеннями в системі пам’яті.
Говорячи про військовий ПТСР - його сперше треба відокремити від посткомоційного синдрому.
Який психотерапевтичний метод це вміє? НІЯКИЙ. Бо жоден посткомоційний синдром не вивчає.
