15/04/2025
👀 Одного дня вертаючись додому зі школи, я замріялася... Аж раптом побачила величезного собаку, схожого на вовка. Сірий, високий в холці, з витягнутою мордою. Він бродив по дорозі, якою я прямувала додому.
- Привіт, - промовила я без жодного остраху. Він поглянув на мене. Його очі були немов людські: глибокі та розумні.
Я дістала будерброд, який мама склала мені з собою, і пригостила пса. Він був худий та голодний і з вдячністю прийняв мій подарунок.
- Ходімо зі мною, - сказала я, дивлячись у його глибокі очі. І він все зрозумів. Він довірився та пішов поруч. Не злякався ні дороги, яку ми переходили, ні сусідських собак, що гучним гавкотом зустріли чужинця. Так він прийшов у свій новий дім.
Мама хапалася за серце, побачивши здоровенного пса, схожого на вовка, поруч зі своєю малою донечкою.
- Він не вкусив тебе? - стурбовано запитала вона.
- Ні, мам, все гаразд. Це Дік. Можна він буде жити у нас? - з надією в голосі запитала я.
І мені дозволили. Я була дуже щаслива.
🐶🐈Мабуть з того дня зародилося моє бажання допомагати тваринам та виник цікавий ритуал. Збираючись на вулицю, я беру з собою корм, щоб підгодовувати котиків і песиків, які можуть зустрітися по дорозі.
Пройшло багато років, але я досі пам’ятаю очі Діка та його серце, яке довірилося мені. Він був чудовим другом та захисником. Вірю, що Дік у собачому раю, бігає по райдузі та ганяє голубів.
✍️ Давайте в коментарях позгадуємо цікаві історії з дитинства, які навчили нас любити тваринок.
