10/10/2025
Сьогодні, 10 жовтня — Всесвітній день ментального здоров’я.
Це день, коли ми нагадуємо собі та іншим: турбота про психіку — це не розкіш, а необхідність.
Саме сьогодні в цей день ми зосереджуємо нашу увагу на «Дотиках підтримки»
«Дотики підтримки» — це комунікаційна активність, запущена в межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?», ініційованої Першою леді України Оленою Зеленською. Це прості, але дуже важливі прояви уваги, турботи та взаємної підтримки, які допомагають кожному відчути, що він не сам, особливо в умовах війни.
«Дотики підтримки» ,це не лише про обійми, це про:
-«Вимкнути телефон, подивитися в очі і справді почути, що людина говорить, без поспіху і оціночних суджень»
-«"Я бачу, що тобі боляче, і це нормально," замість "Просто візьми себе в руки." Це дотик розуміння»
- «Фраза "Я поруч, коли ти будеш готовий поговорити," дає людині відчуття безпеки та вибору. Це дотик готовності.»
-«Спільний Час: Іноді найкраща підтримка — це просто бути поруч, мовчки пити каву, разом гуляти або дивитися фільм. Це дотик присутності.»
Сьогодні хочемо поділитися справжньою історією про те, як один маленький жест перетворив страх на довіру. В цій історії хочемо відмітити «Дотики підтримки» під назвою «"Це була не процедура, а людське тепло».. Це історія Олени, нашої пацієнтки (ім’я змінено з міркувань конфіденційності).
Олена потрапила до нас на обстеження, що вимагало інвазивного втручання. Вона була помітно напружена, тремтіла і майже не відповідала на запитання. Страх був настільки сильним, що процедура опинилася під загрозою зриву.
Лікарка могла б діяти за протоколом, наполягаючи на необхідності обстеження. Але вона зробила дещо інше.
Вона відклала інструменти, приспустила маску і, подивившись Олені прямо в очі, тихо сказала:
-"Я бачу, як Вам страшно. Це нормально. Я тут. Ми нікуди не поспішаємо. Зробіть глибокий вдих. Я буду говорити Вам кожен крок. Дозвольте мені просто потримати Вашу руку, поки ми не почнемо."
І вона обережно, з великою повагою, поклала свою руку поверх руки Олени.
Це тривало лише хвилину. Але цього було достатньо. Фізичний дотик підтримки, поєднаний зі словами валідації ("це нормально") та контролю ("я буду говорити кожен крок"), розірвав стіну страху.
Олена кивнула, глибоко вдихнула і тихо відповіла: "Добре, я готова".
Процедура пройшла успішно. А після неї Олена сказала: "Це було не так страшно. Бо вперше я відчула, що мене лікують не як випадок, а як людину. Дякую за Вашу руку."
Висновок: У медицині, як і в житті, найбільша сила — у нашій людяності.
Пам’ятайте: Ви не мусите бути психологом, щоб бути підтримкою. Достатньо бути людиною.
Давайте зробимо підтримку щоденною звичкою. Почніть зі свого кола! Напишіть другу, до якого давно не зверталися, або просто скажіть близькій людині: "Я тебе люблю і ціную."
Поділіться цим дописом, щоб нагадати: ментальне здоров'я важливе, а підтримка — це найлегше, що ми можемо дати!
#ДотикиПідтримки #ВсесвітнійДеньМентальногоЗдоров'я #10Жовтня #ТурботаПроСебе #МедицинаЛюдяності #ЕмпатіяЛікує