https://www.facebook.com/107121808185920/

Hlushok Victoria, Ternopil (2026)

27/03/2026

Є слова, які довго носиш з собою. Вони як вантаж, з яким доводиться підійматися вгору крутими сходами.

Через них відчуваєш провину і складаєш в думках безкінечні промови з виправдань і розʼяснень,
почуваєшся безсилим і виснаженим,
сумніваєшся в собі і своїй цінності.

Після них тобі дорікають неправильним сприйняттям і надмірною чутливістю.
Бо вони заради твого блага і «не ображайся, але…»

Ці слова завдають тобі болю або ж руйнують вогник в очах і бажання діяти,
вони розхитують твою віру в себе або множать на нуль те, чим ти пишаєшся.
Ці слова заважають йти далі і саме через них навіть на перший крок тобі так складно іноді наважитись.

Найдовше і найважче отримувати ці слова від твоїх близьких.
Ти не можеш, на жаль, ніяк їх скасувати.
І попередити також не завжди в твоїх силах.

Як би високо не знаходилась твоя мета, яким складним не видавався б шлях, іди. Принаймні спробуй.
Але, перш ніж почнеш рухатися догори, будь ласка, залиш ці слова
десь під сходами.

Іди без тягаря і
склади собі свої.♥️

20/03/2026

Кажіть іншим, що вони варті більшого.
Кажіть, що вони важливі і що їх почуття мають значення.
Що їм можна погоджуватись і відмовляти, приймати і не приймати, віддавати і брати.

Кажіть іншим, що вони варті любові.
Кажіть, що їх цінність не залежить від їх досягнень.
І що вони не завжди безсилі, коли так почуваються.

Хваліть інших і робіть їм компліменти.
Знаходьте добрі слова і не соромтеся їх озвучити.
Тим, кого любите, нагадуйте про це часто.

Адже ми всі насправді дуже потребуємо підтримки.
І тих, хто вірить у нас більше,
аніж ми самі.

12/03/2026

Часи змінюються, а діти дорослішають так само несподівано.

Ось малюк, який не дозволяв тобі вночі навіть присісти з ним на руках - не те, що покласти хоч на мить, кричить «я сам!», уперто робить - і йому вдається!

Ось крихітка, яка вважала, що не існує нікого, кращого за її тата, приносить з садочку квіти від хлопчика і каже, що у них взаємне кохання.

Вже майже підлітка, що колись не замовкала, відповідає напруженим «нормально» на всі твої запитання й «хоче побути сама», повернувшись додому.

Підліток, що міг прийти в чужому одязі зі школи і ходити цілий рік в одних кросівках, вкладає собі чуба перед дзеркалом й купує ще одні парфуми.

Студент або студентка з сяючими очима або майже у відчаї, в апатії або незрозумілих бізнесах, у натовпі або в самотності…

і ти.
Ти почуваєшся, як колись, хіба лиш тиснуть старі джинси і переконання.
Змінились деякі твої думки і всі однолітки.
Ти більше можеш, але менше у це віриш.

Це добре, що вони дорослішають, так і має бути, ти це розумієш і радієш.
Але іноді (лише іноді) тобі хотілося б,
щоб це відбувалося
не так швидко.

04/03/2026

Жила собі жінка, яка нічого не робила.
Вона починала з самого ранку: прокидалася і готувала усім сніданок.
(Коли готуєш собі, зовсім нескладно приготувати іншим.)

Правда, іноді свій сніданок зʼїсти жінка не встигала (бо не вміла організувати час або тому, що худла, невідомо) - навіть для себе вона переважно
нічого не робила.

Потім ця жінка відвозила дітей до школи. І знову не робила нічого, бо хіба можна вважати «чимось» телефонні розмови, нагадування, контроль і підтримку?

Опісля жінка працювала. Але робота була в телефоні (віддалено та з гнучким графіком), а оплата мінімальна (досвід обнулився двома послідовними декретами) - отже «нічого» тривало.

Після роботи починався забіг.
Забрати, відвести, не забути форму, погодувати, відповісти на пропущені дзвінки і в вайбер-групи, купити, організувати, поспілкуватися, вирішити, подбати.
Встигнути.
Усе це рідко мало видимі одразу результати, тому відчувалося також «нічим».

Ввечері жінка перевіряла (але ж не робила) домашні завдання, готувала (з сучасною технікою) вечерю, мила (не вона, а машинка) посуд, прала (інша, з режимом сушіння),
слухала, реагувала, співпереживала, планувала (про це і говорити нічого)

і лягала останньою спати - зовсім (дивно!) знесилена.

Лягала, і довго не могла заснути, уявляючи як вона завтра
знову
цілий день
нічого не робитиме.

P.S. Якщо ця історія здається вам знайомою, то новели з моєї збірки «Це наче про тебе» обов’язково вам сподобаються😉

25/02/2026

Зі святом, дорогі Жінки!♥️

21/02/2026

Людина, яка ховає апатію і виснаження за ще більшою вимогливістю до себе, високою результативностю і самокритикою, далеко не завжди «краще справляється».

Іноді порушення сну, травлення, різноманітні больові відчуття і постійна внутрішня напруга - єдиний спосіб тіла повідомити про проблему, яку ми не готові побачити.
Та перший крок до її вирішення - це визнання 🫶🏻

18/02/2026

Тиждень тому мені виповнилося 43.

Вранці в день народження діти подарували мені кульки-цифри, і в першу мить я відчула гостре бажання поміняти їх місцями.

Прекрасні 34. Тоді було
менше років, кілограмів, зморшок, напруги, втоми. Менше клопотів. Менше болючого й неочікувано складного досвіду.

Натомість багато легкості, довіри до майбутнього, мандрівок і планів.
Бо навіть події 2014 я, зізнаюсь чесно, повністю тоді не усвідомила.

Прекрасні 34, у які я… зовсім не хотіла б повернутися.
Адже тоді було
менше розуміння себе, самоповаги, успіхів у роботі, навчання. Менше дітей. Менше справ, які приносять задоволення. Менше прекрасного, цінного [різного] досвіду.

Усе, що відбулося за ці роки, мене, як і усіх, змінило. Багато болю, багато втрачено. Але здобуто незрівнянно більше.
Я гостріше усвідомила, хто я. Відчула силу свого роду. Зберегла і збудувала близькі стосунки. Дізналася, що я можу дуже багато.

Мені як ніколи подобається моє відображення у дзеркалі. Я захоплююся людьми, які приходять у моє життя і залишаються поруч.

Тому свої 43 я ні на що не проміняю.

Хіба що на 44.
Але трішки пізніше.😉

14/02/2026

У День Закоханих хочу поділитися з вами технікою, яка зближує - щодня, а не лише «при святі».😉

Дуже часто наші стосунки з людьми, особливо з близькими, непомітно руйнує критика. Важливо: не лише щодо інших, але й щодо себе.

Звичка суворо критикувати може бути наслідком негативного дитячого досвіду, зокрема емоційної занедбаності. Ми часто не вважаємо її проблемою, але відсутність емоційної близькості з батьками, відчуття безумовного прийняття, любові і залученості не може не впливати на наші подальші стосунки. Особливо в парі.

Однією з корисних вправ для зміни звично вимогливого і критикуючого типу мислення, є перераховування 5 спогадів про позитивні взаємодії з іншою людиною,
а також 5 її позитивних якостей.

Як це працює в парі:
говоріть партнеру про 5 плюсів на 1 озвучений мінус.

Наприклад, висловлюючи невдоволення якимось його/її вчинком, скажіть також про ті, які вам були приємними.

Спочатку це може бути дуже непросто, особливо коли ваша образа дуже сильна. Але звичка дотримуватись такого співвідношення у спілкуванні, згідно досліджень, допомагає досягти справжньої близькості.

Правило «5/1» чудово працює у будь-яких стосунках. В тому числі, і в стосунках з собою. Згадуйте про нього, коли звично вимагаєте від себе й суворо себе критикуєте.
Адже віддавати багато любові ми можемо лише тоді, коли й самі багато її маємо.♥️

P.S. Цю вправу у своїй книзі «Комплексний ПТСР: керівництво з відновлення від дитячої травми» пропонує Піт Волкер, посилаючись також на дослідження Джона Готтмана. Книгу, до речі, дуже рекомендую.

04/02/2026

Знайшла справу до душі, і…
не було дня, щоб я не працювала.

Це неправда, що улюблена робота не потребує зусиль і сама робиться. Навіть улюблена робота складається із зобов’язань, термінів і відповідальності.

Це перебільшення, що справу, яка до душі, робиш завжди лише з радістю. Навіть улюблена робота може викликати іноді розчарування, тривогу чи незадоволення.

Це ілюзія, що від справи, яку дуже любиш, не втомлюєшся. Навпаки, саме в улюбленій роботі часто виникає спокуса не зупинятися, а отже, вищий ризик вигорання.

Я обрала колись психіатрію і психотерапію не тому, що хотіла жодного дня не працювати.
Я мала намір займатися тим, що мені до душі, постійно.
Але не тому, що треба. А тому, що я цього хочу.❤️
__________________

Чи знайшли ви справу собі до душі? Чи вона одночасно - ваша робота? Поділіться у коментарях, можливо, це допоможе тим, хто в сумнівах чи в пошуку.

30/01/2026

- Ти ж мудра жінка! - казали їй заохочуюче.

Ти ж мудра жінка, потерпи, кому зараз легко?
Ти ж мудра жінка, він не пʼє і не бʼє - а все решта в сімʼї залежить від тебе.
Прийми рішення сама, - також говорили мудрій жінці часто.

- Ти ж мудра жінка! - зауважували здивовано і трішечки з осудом.

Ти що, не розумієш жартів? Ти ж мудра жінка, а така чутлива…
Звідки ця агресія?! Ти ж мудра жінка! - дорікали.
У тебе все добре, немає жодної причини бути без настрою. Подумай сама. Ти ж мудра жінка.

Спочатку вона дуже старалася. І носила лук «тижмудражінка» відповідально й чемно. З повагою - як до дрес-коду на своїй роботі.

Ну а потім вона виросла. Звільнилася.
Й почала носити все, що їй захочеться.

27/01/2026

Подосліджуйте відповідь на пʼяте запитання: запишіть результати - швидше за все, ви будете здивовані😉

Hlushok Victoria

27/03/2026

20/03/2026

12/03/2026

04/03/2026

25/02/2026

21/02/2026

18/02/2026

14/02/2026

04/02/2026

30/01/2026

27/01/2026

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category