Вінницька міська ритуальна служба

30/10/2025

✞🕊️ 28 жовтня 2025 року, на 86-му році життя, наслідки травми забрали у нас велику, незламну людину — Сєдого Дмитра Івановича.

Його життя — це епос стійкості, що розпочався в 1940 році. Дитинство Дмитра Івановича, опалене війною та повоєнною скрутою, пройшло на Верховині. У 13 років він, залишившись сиротою, вже знав ціну випробуванням. Вихований рідною тіткою, він обрав шлях служіння державі. У 1959 році він вступив до вищого артилерійського командного училища, розпочавши 33-річний шлях честі: від молодого лейтенанта до заслуженого полковника. Його служба проходила у гарнізонах на території теперішніх України, Молдови та Польщі, де він постійно вдосконалював свої знання, був нагороджений орденами та медалями.

Але найбільшим випробуванням, що навічно закарбувало його ім'я в історію, став 1987 рік. На піку військової кар'єри, Дмитро Іванович Сєдий був призначений першим заступником керівника оперативної групи Прикарпатського військового округу по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Це була зона максимального ризику, що вимагала повного самозречення. Він, не вагаючись, став на захист майбутнього нашої нації, пожертвувавши власним здоров’ям заради мільйонів.

У 1992 році, вийшовши у відставку, він не залишив активної діяльності. Дмитро Іванович долучився до розбудови з нуля Державної служби зайнятості в м.Вінниці, ставши рятівником для тисяч безробітних земляків, впроваджуючи абсолютно нову для держави справу. Громада оцінила його відданість, обравши його депутатом Міської ради, де він деякий час виконував місію секретаря ради. До останніх днів життя він був серед людей: спілкувався, організовував, допомагав.

Схиляємо голови у невимовній скорботі. Прийдіть, друзі та колеги, засвідчити свою повагу та провести Дмитра Івановича в останню дорогу.

🌿 Прощання та похорон відбудуться сьогодні, 31 жовтня 2025 року:
▪️12:00 - церемонія прощання у Ритуальному залі №1 Вінницької міської ритуальної служби (вул. Генерала Арабея, 1).
▪️13:00 - поховання на кладовищі Сабарів-2.

Висловлюємо найщиріші співчуття родині.
Нехай Господь дасть Вам сили пережити це невимовне горе.
Вічна і світла пам'ять!

30/10/2025

✞🕊️ Осінь, 2025 рік... Вона прийшла у золотих шатах, але її барви сьогодні здаються гіркими, як полин. Кожне жовте листя, що зривається з гілки, наче зітхання, наче обірване життя… Під цим небом, розписаним осіннім смутком, ми знову зустрічаємо найтяжчу звістку, яка розриває душу на шматки.

На жаль сьогодні наша громада знову схилить свої голови у глибокій скорботі, віддаючи останню шану Захиснику, який став нашою небесною вартою.

🌿 Сьогодні, 30 жовтня 2025 року, на щиті повертається додому, у Вічність, наш Герой — Шевчук Віталій Павлович.

Життя — це лише мить, але його мить стала ціною нашого завтра. Мобілізований 22.08.2024р., він не вагаючись став на захист нашого права на існування. 15 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Кругленьке, Суджанський район Курської області, Віталій віддав своє життя. Він заплатив найвищу ціну за кожен наш новий день, за тишу в наших оселях.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
▪️11:30 – похоронний кортеж виїжджає з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️11:50 – живий коридор шани біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Прийдіть і схиліть голову!
▪️12:00 – відспівування відбудеться у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору, де ми піднесемо молитви за упокій його душі.
▪️13:00 - чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища, де Віталій знайде вічний спочинок серед тих, хто віддав життя за Україну.

🌿 Візьміть із собою український прапор. Хай він майорить, як символ незламності, яку Віталій захищав до останнього подиху.
🌿 Візьміть живі квіти. Хай вони стануть мовчазним свідченням того, що його ім'я навіки вкарбоване в історію нашої свободи.
🌿 Візьміть свою непохитну шану.

Нехай цей день стане не просто днем жалоби, а днем великої народної єдності та поваги до ціни, яку ми платимо за кожен мирний світанок. Залиште свої справи, відкладіть турботи. Це найменше, що ми можемо зробити для того, хто віддав усе!

Сьогодні ми прощаємось із Віталієм, щоб завтра мати право жити. Прийдіть і вклоніться його пам'яті!

Щирі співчуття рідним та близьким! Ваша втрата — це наш спільний, пекучий біль.
Вічна пам'ять і слава Герою!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

28/10/2025

✞🕊️ Кожен дзвінок… Кожна повітряна тривога... Кожна новина про обстріл... За цими сухими словами стоїть горе, яке не має уніформи.

Ми, як служба, яка щодня стоїть поруч із Вами у найважчі хвилини, знаємо невимовну глибину цього болю. Болю, який відчула мати, що не дочекалася дитину з магазину. Трагедії, яка спіткала батька, що загинув у власному будинку. Несправедливості, що обірвала життя тисяч українців — мирних жителів, чий шлях обірвала жорстока війна.

Їхні імена не будуть викарбувані на військових меморіалах. Але їхня пам'ять — це частина нашої національної трагедії, нашого болю і нашої спільної, невимовної скорботи.

Вони не боролися зі зброєю в руках, але вони стали обличчям війни. І ми маємо обов'язок перед ними…

🌿 Родини, які пережили невимовне горе, виступили з ініціативою: вшанувати пам'ять їхніх близьких на державному рівні. Вони просять нас про найменше – про Пам'ять. Просимо і ми: Приєднайтеся до їхньої ініціативи. Ваш підпис — це промінь світла, що пробивається крізь темряву війни, це визнання їхньої скорботи та повага до невинно втрачених життів.

Підпишіть петицію про вшанування пам’яті цивільних жертв війни росії проти України (2014–2025).

🔗 https://petition.president.gov.ua/petition/252344

Це клятва, що ми не забудемо. Це свідчення нашої людяності. Це цеглина у фундамент національної Пам'яті, де є місце і для полеглих Героїв, і для невинно вбитих мирних людей.

Світло пам'яті сильніше за темряву війни. Допоможіть родинам його запалити.

Пройдіть за посиланням і підпишіть петицію прямо зараз. Збережімо їхні імена в історії, а не лише у наших серцях.

26/10/2025

✞🕊️ Холодні осінні вітри щодня приносять важкі звістки з фронту. Кожен новий день війни забирає у нас найкращих - мужніх, чесних, працьовитих, тих, хто не зміг залишитися осторонь, коли Батьківщина кликала на захист. У цих боях - долі, життя, любов, нездійснені мрії. І кожна така втрата - не просто рядок у зведеннях, а зламана людська доля, біль рідних, розірване серце громади.

🌿 Сумна звістка знову сколихнула Вінницю - в бою за Україну, її незалежність та суверенітет, залишившись вірним військовій присязі, загинув наш земляк - Козлюк Олег Олександрович. В понеділок, 27 жовтня 2025 року, ми віддаємо шану Герою. Ми проводжаємо Воїна у Вічність.

Олег Олександрович був справжнім сином своєї землі. Народився у Вінниці. Навчався у КЗ «Вінницький ліцей №34». У Вищому професійному училищі №7 отримав фах, без якого неможливе будівництво: зварювальник та каменяр. Це – людина, яка творила, будувала, зводила. Працював на будівництві у Вінниці та Києві, 10 років присвятив роботі на АЗС, а останні роки перед війною – зварював трамвайні колії у Вінницькій транспортній компанії. Він тримав на своїх плечах мирну інфраструктуру міста.

26 січня 2023 року він став до лав ЗСУ. Пройшов вишкіл у Німеччині, отримав військову спеціальність - оператора-навідника танків, яка стала його долею. Служив у складі легендарної 22-ї окремої механізованої бригади.

Отримав дві контузії, мав важкі поранення, але щоразу, після лікування, повертався назад. Чому? Бо знав, що там, у бруді окопів, його чекають побратими. Бо знав, що Україна потребує його сталевої волі. За мужність та відданість військовій присязі, виявлену витримку і сумлінне виконання обов’язків, він був нагороджений медаллю «Золотий тризуб». Командування в/ч 4718 відзначило його грамотами та нагрудним знаком 22 окремої механізованої бригади.

13 місяців його ім’я було в списку "Зниклих безвісти". Ви можете уявити цей біль? Його мати, інвалід 2-ї групи, щодня жила однією молитвою: "Повернись живим!" Син, Максим, чекав на повернення батька. Рідні, друзі – усі жили надією. Та дива не сталося. Своє життя молодший сержант Козлюк О.О. віддав 02.09.2024р. під час виконання бойового завдання: ворожий дрон влучив у бойову машину. Це сталося поблизу Ольгівки, Курської області. Він загинув, як Герой. Він боровся до кінця, до останньої миті, доки його життя не забрала війна.

Максим зростатиме без тата. Але він матиме гордість, що його батько — Герой, Янгол-Охоронець, який віддав своє життя за майбутнє України!

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
▪️11:30 – похоронний кортеж виїжджає з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️11:50 – живий коридор шани біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Прийдіть і схиліть голову!
▪️12:00 – відспівування відбудеться у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору, де ми піднесемо молитви за упокій його душі.
▪️13:00 - чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища, де Олег знайде вічний спочинок серед тих, хто віддав життя за Україну.

🌿 Прийдіть! Візьміть із собою український прапор. Хай він майорить на знак нашої пам'яті. Візьміть живі квіти. Хай вони свідчать про те, що його жертва не забута. Візьміть свою непохитну шану. Це найменше, що ми можемо зробити для того, хто віддав усе.

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою! 🇺🇦
Нехай його світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

25/10/2025

24/10/2025

✞🕊️ В суботу, 25 жовтня, Вінницька територіальна громада зійдеться в скорботі, щоб провести у вічність чотирьох Невідомих Героїв.

Четверо синів України, чиї імена поки що відомі лише Богу. Четверо Захисників, які віддали найдорожче – життя – за те, щоб ми мали завтра. Вони лягли у безіменні могили, захищаючи кожного з нас, нашу свободу і саме існування.

Ці Герої вже ніколи не обіймуть своїх рідних. Їхні матері, можливо, досі чекають звістки, не знаючи, що їхній син – тут, у Вінниці, де йому віддадуть останню шану.

Ми не знаємо їхніх імен, але ми знаємо їхній подвиг. Ми знаємо, що вони були воїнами. Ми знаємо, що вони були українцями. І ми знаємо, що вони – НАШІ.

Прийдіть! Прийдіть, щоб стати для них родиною. Прийдіть, щоб їхній останній шлях не був самотнім. Нехай кожен Воїн відчує нашу безмежну вдячність, хоча б у цій останній, урочистій тиші. Це наш священний обов'язок. Це наш борг честі.

Не питайте, чому ви маєте йти. Запитайте себе: як я можу не піти?

Кожна жива квітка, кожна запалена свічка, кожен похилений силует, кожен прапор – це свідчення того, що Україна пам’ятає своїх Героїв! Імена невідомі, подвиг – безсмертний!

🌿 Час зустріти і вшанувати Героїв:
▪️13:00 – Живий коридор шани. Похоронний кортеж виїжджає з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83) за маршрутом: вул. Брацлавська - вул. Лебединського - вул. Немирівське шосе – вул. Гетьмана Мазепи - вул. Левка Лук'яненка - с. Малі Крушлинці.

Вийдіть на вулиці! Долучіться до колони! Віддайте честь! Проведімо у Вічність наших Героїв, під знаменами України, за які вони віддали найдорожче! Нехай жоден клаптик їхнього шляху не буде порожнім! Покажіть, що Вінниця пам'ятає ціну Свободи!

▪️14:00 — прибуття в с. Малі Крушлинці на кладовище, де відбудеться панахида. У скорботі та молитві вшануємо чотирьох вірних Синів України.

▪️Поховають Захисників на місцевому кладовищі с. Малі Крушлинці, де вони знайдуть вічний спокій.

Прийдіть! Поклоніться! Вшануйте Героїв!

Вічна пам'ять і вічна слава Героям!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує їм вічне життя та спокій!

Суспільне Вінниця
Новини Вінниці на 20хвилин
Na Парижі

23/10/2025

✞🕊️ Гіркий біль і невимовна печаль знову огортають наші серця. Немає слів, які б могли вгамувати скорботу, неможливо стримати сліз — важка і страшна звістка сколихнула Малі Крушлинці. Земля втрачає своїх найкращих синів, а ми — частину своєї душі.

🌿 У п'ятницю, 24 жовтня 2025 року, востаннє до свого рідного села Малі Крушлинці, на щиті повертається наш Захисник — Гулько Олег Олександрович.

Він не ховався. Він не стояв осторонь. Він воював на передовій, у найгарячіших точках, там, де вогонь пекла міг спалити все живе. Він був там, де найважче, зокрема приймав участь в важких боях за населений пунк Роботине, Запорізької області. 07 листопада 2023 року Герой-захисник прийняв свій останній бій. Обірвалося життя, яке він без вагань віддав за кожен наш спокійний подих, за наше право жити під українським небом. Олег Олександрович до останнього залишався вірним Військовій присязі, мужньо захищаючи незалежність і територіальну цілісність країни.

Закликаємо кожного! Кожного, хто має серце, хто розуміє ціну Свободи! Мешканці села, друзі, побратими, навіть ті, хто не знав Олега особисто — 24 жовтня 2025 року ви маєте вийти! Вийдіть і створіть живий коридор шани за маршрутом похоронного кортежу. Нехай цей коридор буде не просто дорогою, а стіною нашої вдячності, нашого каяття за те, що не вберегли, нашої безмежної шани!

Ваша присутність зараз — це не формальність. Це єдиний спосіб сказати йому: "Дякую, Герою! Ти не загинув даремно!" Це підтримка для родини, яка втратила найдорожче. Це наш спільний, останній уклін Воїну.

🌿 Час зустріти і вшанувати нашого Героя:
▪️09:00 - похоронний кортеж розпочне свій скорботний шлях з обласного моргу (м. Вінниця, вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️09:40 - живий коридор шани: від повороту на Малі Крушлинці до будинку полеглого Героя, за адресою: вул. Берегового, 8. Залиште свої справи, вийдіть на узбіччя! Схиліть голови!
▪️10:00 - церемонія прощання в рідному домі Героя.
▪️12:00 - відспівування в церкві.
▪️Поховають Захисника на місцевому кладовищі у селі Малі Крушлинці, де він знайде вічний спокій.

🌿Прийдіть! Поклоніться! Вшануйте Героя! Нехай кожен відчує цей біль, щоб його подвиг ніколи не був забутий. Ми зобов'язані йому своїм життям.

Щирі співчуття рідним та близьким, чиє горе — безмірне!
Вічна пам'ять і слава Герою!🇺🇦
Нехай світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

12/10/2025

✞🕊️ У понеділок, 13 жовтня 2025 року, Вінниця схилить голову в останній шані. На щиті, з поля бою, повертається не просто солдат, а Герой, який пройшов усі гарячі точки, не втративши ні честі, ні мрії. Повертається Головний сержант розвідувального взводу159-ї бригади — Кривий Олександр Михайлович. Його життя обірвалося у 44 роки.

Олександр був людиною-світлом: невгамовний оптиміст, легкий на підйом, який сприймав життя, як «велику пригоду». Він мріяв виграти свій мільйон, щоб покращити життя рідних, за що побратими лагідно називали його «Лимон».

Олександр не чекав, він пішов добровольцем у лютому 2023-го. У своєму блозі він не лише воював — він боровся з байдужістю, закликаючи кожного чоловіка не ховатися від обов'язку.

Як розвідник, він був взірцем професійності. Його командир свідчить: «Якими б складними не були завдання, він не відмовлявся. Його відповідальність і максимальна увага до деталей не раз рятувала життя побратимів». За ці якості його готували на командира відділення... не встигли.

6 жовтня 2025 року, поблизу Волохівки на Харківщині, розвідник Олександр Кривий прийняв свій останній, смертельний бій. Його мрія про «мільйон» обірвалася, перетворившись на найвищу, криваву ціну нашого з вами спокою. Він віддав усе, щоб ми могли жити.

Вінниця! Твоя черга показати, що ця жертва не марна! Залиште свої справи! Вийдіть і вшануйте Героя, який щодня ризикував, щоб ви могли заснути у своїх ліжках. Прийдіть і вклоніться його доньці, батькам, сестрі, племінникам і нехай вони відчують, що це горе — наше спільне.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
▪️11:00 - похоронний кортеж виїжджає з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️11:10 - прощання біля будинку загиблого Героя, за адресою вул. О. Довженка, 40. Прийдіть вшанувати Воїна у його домі!
▪️12:00 - відспівування відбудеться у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору, де ми піднесемо молитви за упокій його душі.
▪️13:00 - чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища, де Олександр знайде вічний спочинок серед тих, хто віддав життя за Україну.

🌿 Створіть живий коридор шани:
▪️10:50 – біля будинку полеглого Героя: вул. О. Довженка, 40. Нехай його дім, його вулиця, його родина востаннє відчують нашу безмежну вдячність!
▪️11:50 – біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Прийдіть і схиліть голову! Покажіть, що ми гідні його жертви!

🌿 Візьміть прапор, квіти і найголовніше — свою глибоку, тиху, нестерпну скорботу. Це найменше, що ми можемо віддати нашому Герою.

Спи спокійно, «Лимоне». Твій подвиг — це наш вічний борг!

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою! 🇺🇦
Нехай його світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!

10/10/2025

✞🕊️ В суботу, 11 жовтня 2025 року, Вінниця востаннє зустрічає свого найкращого сина. На щиті, у вічній тиші, до рідного дому повернеться полеглий Захисник, Герой України — Камінський Віталій Анатолійович.

Віталій народився Тульчині. Навчався в Тульчинській школі №1 та в Вінницькому національному технічному університеті. Працював в ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» та більше 10 років віддав роботі в кондитерській корпорації «Рошен», де його пам'ятають як добру людину і надійного колегу.

Він був люблячим батьком, найкращим чоловіком, турботливим сином, братом, дядьком. Це була людина з великим серцем, що завжди прагнула допомогти і не вміла образити.

Коли почалася велика війна, він не чекав — добровольцем пішов до військкомату. Служив у місцевій територіальній обороні (в/ч 0549), а з кінця 2024 року став старшим солдатом легендарної 95-ї окремої десантно-штурмової бригади на Курському напрямку.

21 лютого 2025 року він прийняв свій останній бій. Його подвиг — це не просто загибель. Це акт найвищої жертовності: перед тим, як піти у вічність, Віталій встиг витягнути з-під вогню своїх поранених товаришів. Він не зрадив ні присяги, ні своїх побратимів. Він віддав своє життя, щоб вони мали шанс жити.

Завтра Вінниця має зупинитися. Кожен, хто вважає себе гідним громадянином, має вийти! Залиште свої справи. Вийдіть і вклоніться Воїну, який ціною власного життя дозволив нам прокидатися в наших домівках.

🌿 Час зустріти і вшанувати Героя:
▪️11:45 – похоронний кортеж виїжджає з обласного моргу (вул. Євгена Коновальця, 83).
▪️12:15 – прощання біля будинку загиблого Героя, за адресою: Келецька, 128а.
▪️13:00 – відспівування відбудеться у величній тиші Спасо-Преображенського кафедрального собору, де ми піднесемо молитви за упокій його душі.
▪️14:00 – чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища, де Віталій знайде вічний спочинок серед тих, хто віддав життя за Україну.

🌿 Створіть живий коридор шани:
▪️12:00 – біля будинку полеглого Героя: вул. Келецька, 128а. Нехай його дім востаннє відчує нашу безмежну вдячність.
▪️12:50 – біля Спасо-Преображенського кафедрального собору. Прийдіть і схиліть голову!

🌿 Прийдіть! Візьміть із собою український прапор. Хай він майорить на знак нашої пам'яті. Візьміть живі квіти. Хай вони свідчать про те, що його жертва не забута. Візьміть свою непохитну шану. Це найменше, що ми можемо зробити для того, хто віддав усе.

Щирі співчуття рідним та близьким!
Вічна пам'ять і слава Герою! 🇺🇦
Нехай його світла пам'ять назавжди залишиться в наших серцях, а Бог дарує йому вічне життя та спокій!