07/23/2022
Чи відчували ви провину і сором останнім часом? Люди, які були свідками або учасниками травмуючих подій, часто відчувають ці емоції .
Хтось за те, що він в безпеці, хтось за те, що недостатньо робить, за те, що він вижив в той час як інший вмер, за те, що спить або дозволяє собі відпочинок в той час як інші воюють і тому подібне.
Які можуть бути причини.
До такого зазвичай схильні люди, які:
🚩звикли знецінювати свій біль, свої втрати і труднощі
🚩мають схильність шукати у всьому свою роль і провину по життю. Це може бути руйнівним, тому що так можна звинувачувати себе навіть в тому, що стало результатом трагічного збігу обставин
🚩маючи нестабільну самооцінку, звикши все тільки заслуговувати, задаються питанням - чи "заслуговують" вони свою вдачу. Проте цінність кожного - це те, що є апріорі, і її неможливо і не треба заслуговувати
🚩яким самім не вистачає підтримки від близьких, і тому здається, що у інших людей, які в більш несприятливих умовах, взагалі жах
🚩за допомогою вини іноді люди утримують зв'язок з загиблими, постраждалими. Проте цю зв'язаність краще перенаправити на самопідтримку, підтримку родин загиблих, а також сенсів, за які ми платимо таку страшну ціну
🚩 ще є екзистенційна вина, яка виникає, коли людина робить злочин проти самої себе. Тобто зраджує себе, свої цінності.
Що робити з цими почуттями?➡️➡️➡️
Тут важливо згадати того, хто дійсно винний. Чи це ви розв'язали війну? Не ви? Тоді чому ви на себе берете відповідальність? Не зліться на себе. Бути в безпеці - це норма.
Дозвольте собі проживати усі емоції, і біль, і радість. Ви ж раді, що живете?
І не треба порівнюйте свій біль з іншими (це не матеріальна категорія, де ми можемо порахувати) або знецінювати свої почуття, бо це тільки їх загострить. Співстраждання - це справжнє ваше страждання, його треба поважати як і страждання інших людей. Може хтось почувається гірше вас, але це не означає, що вам краще, ніж комусь. Ви не повинні почуватися як ні в чому не бувало.
Просіть про підтримку, звертайтеся самі за допомогою. Допомагайте іншим і не коріть себе за те, що допомагаєте не достатньо чи не так. Достатньо у всіх різне. І допомога може бути різною. Іноді це не заважати, робити свою справу, працювати, справлятися з собою чи просто вижити.
А також часто в нашому орієнтованому на матеріальне світі, допомога асоціюється з чимось матеріальним, ніби інше не рахується. Проте кожен по собі знає, як добре слово, вчасна підтримка стали тим, завдяки чому ми отримали опору, полегшення чи сенс жити далі.
Щоб уникнути екзистенційної вини, важливо робити те, куди залучає нас наше серце. Хтось йде воювати, хтось доглядає дітей, хтось волонтерить, хтось жертвує кошти, хтось працює, платить податки, хтось залучений у творчій обороні (пише пісні, вірші, статті, малює), хтось молиться і т.п. Те, що ви робите, важливе.
Ваш вклад важливий. І тільки ваш внутрішній компас може підказати вам - чи робите ви те, до чого закликають вас ваші цінності, чи не робите. Тут не може бути єдиної правильної відповіді для всіх.
Тримаємося, все буде Україна