Yezhelin Yurii

Yezhelin Yurii Doctor & Transformational Coach | 20+ years helping people rise through life’s challenges.

02/08/2026

Most people don’t feel tired because of what they do —
they feel tired because of what they focus on.

When your attention is locked on what’s missing,
what’s unfair,
what’s not enough…

your thinking narrows,
your emotions get heavier,
your state drops,
your actions shrink —
and slowly, without noticing,
this becomes your identity.

Focus → Meaning → Emotion → Action → Habit → Identity.

It’s not philosophy.
It’s a neurological loop.

But here’s the powerful part:
you can interrupt it in seconds.

Gratitude is not pretending everything is perfect.
It’s training your brain to see resources instead of absence.

When you intentionally look for:
one person you appreciate,
one strength you still have,
one small win today —

your nervous system shifts from threat to stability.
Your state changes.
From that state, your decisions change.
And over time, your identity changes.

You don’t need to ignore problems.
You just need to stop feeding them all your energy.

What you water grows.
Choose wisely.

Before you scroll —
write one thing you’re genuinely grateful for today in the comments.
Train your focus.
Watch your state change.

02/07/2026

“When someone asks you,
‘Why do you act like that?’
and you answer,
‘I’ve always been like this…’

What does it really mean?

Most of the time, it doesn’t mean truth.
It means habit.
It means a story repeated so many times
that it started to feel like identity.

But identity is not a prison.
It’s a pattern you practiced.

The way you speak, react, choose, love, avoid,
even the way you succeed or fail —
it was learned.
And what was learned can be redesigned.

In my workshops I often say:
Your identity is not who you were.
It’s who you decide to become.

The moment you notice
“I always do this…”
is the exact moment you gain power.
Because awareness is the door to change.

You are not fixed.
You are practiced.
And practice can evolve.”

Next time you catch yourself saying
“I’m just like that,”
pause and ask:
“Is this who I am — or who I repeated?”
Write one pattern you’re ready to upgrade 👇

02/06/2026

Знайоме відчуття?
Ти відкриваєш очі зранку —
а тіло вже напружене,
думки біжать швидше за день.

Ми часто думаємо, що проблема — у страху.
Але страх не ворог.
Він не зникає.

Змінюється інше —
наше ставлення до нього.❤️‍🔥

Контроль не повертається від ідеальних умов.
Він повертається від ясності.

Один повільний видих.
Одне чесне слово собі.
Один маленький крок.

Саме рух дає сигнал тілу:
«Я впливаю».

Сміливість — це не коли не страшно.
Сміливість — це коли ти перестаєш чекати,
і починаєш діяти попри страх.

І в цю мить ти вже не жертва обставин —
ти автор свого стану. ❤️‍🔥

Що ти відкладаєш через страх саме зараз? Напиши це слово нижче — і зроби перший маленький крок сьогодні.

А в коментарях напиши «ВПЕВНЕНІСТЬ»

#впевненість #ясність #страх #присутність #опануванняемоцій

02/06/2026

Багато людей зараз пишуть мені одну фразу:
«Я себе не впізнаю…»

І це зрозуміло.
Роки напруги навчили нас жити у режимі виживання.
Менше відчувати ❤️‍🩹
Більше контролювати 🧠

Цей стан допомагає діяти швидко,
приймати складні рішення,
не розсипатися під тиском.

Але є інша сторона.
Те, що допомагає вижити у небезпеці,
може заважати у стосунках.

Коли логіка постійно керує всім,
почуття відключаються.
З’являється розгубленість,
агресія або внутрішня пустота.

👉 Важливо не звинувачувати себе.
А навчитися перемикатися.

Логіка потрібна для рішень.
Емпатія — для близькості.
Тепло — для стосунків.
Контакт із собою — для внутрішньої стабільності.

Повернення до відчуттів —
це не слабкість.
Це шлях до цілісності 💫

Ти більше зараз у логіці чи у почуттях? Напиши одне слово в коментарях.

#стан #стосунки #нервовасистема #усвідомленість #підтримка

02/05/2026

Якщо ти проходиш через ад — продовжуй йти.

Кожен уявляє свій «ад» по-своєму.
Для когось це розрив стосунків.
Для когось — втрата близьких.
Для когось — хвороба, банкрутство, втрата дому чи роботи.

У житті майже кожен із нас рано чи пізно проходить через щось подібне.
А сьогодні ад війни торкнувся всіх українців — незалежно від того, де ми знаходимося.

Вчора я прочитав коментар людини, яка написала дуже точну річ:
цей шлях болючий, страшний і виснажливий.
Але все змінюється в той момент,
коли ти починаєш фокусуватися не лише на болю,
а на тому — ким ти стаєш, проходячи його.

Це не заперечує біль.
Не знецінює втрати.
Але повертає життєву силу.

Бо коли фокус зміщується з “чому це зі мною”
на “ким я обираю стати в цьому”,
з’являється рух,сенс і ясність.

І саме рух допомагає не застрягати.
Рух дає нервовій системі сигнал:
«Я живу. Я дію. Я знайду вихід».

І тоді проходження через власний ад
перетворюється не лише на виживання,
а на становлення.

Ми стаємо сильнішими.
Глибшими.
Більш уважними до інших.
Більш впевнені.
І найцінніше —
пройшовши свій шлях,
ми можемо підтримати тих,
хто йде поруч або тільки входить у свій.

Якщо ти зараз у складному періоді —
пам’ятай просту фразу, яку колись сказав Тоні Роббінс:
«Якщо ти проходиш через ад — продовжуй йти».

Крок за кроком.
Дихання за диханням.
День за днем.

Ти не зобов’язаний бути сильним постійно.
Але ти можеш продовжувати рухатися.
І цього вже достатньо, щоб змінювати своє майбутнє.

Якщо ці слова відгукуються — напиши в коментарях одне слово:
«Йду».
Це нагадування і для тебе, і для інших, що ми рухаємось далі разом.

#пекло #рух #тутізараз #впевненість #присутність

02/04/2026

Рішення, яке ти відкладаєш, уже вирішує твоє життя.

Не прийняти рішення — це теж рішення.
Рішення нічого не робити.
І воно так само формує результат.

Кожне відкладання тренує звичку сумніватися.
Кожне прийняте рішення — тренує впевненість.

З точки зору нервової системи все дуже просто:
спокій приходить не від ідеальних умов,
а від відчуття руху та впливу.

Коли ти вирішуєш — навіть помиляючись —
мозок формує нейронні зв’язки дії.
Ти стаєш людиною, яка може.

Коли відкладаєш —
формується інша ідентичність:
людина, яка чекає.

І якість життя між цими двома шляхами
кардинально різна.

Тому в часи невизначеності
найсильніший скіл —
не шукати гарантій,
а тренувати здатність вирішувати.

І якщо під час читання ти трохи заплутався —
це нормально.
Можеш перечитати ще раз 😉
Бо саме так мозок вчиться новим рішенням.

Зупинись на хвилину і виріши одну річ, яку ти давно відкладаєш. Прямо зараз.

Якщо відгукується — напиши слово «рішення».

#рішення #тутізараз #присутність #рух #впевненість

02/04/2026

У часи невизначеності люди шукають гарантій.
Але життя гарантій не дає — воно дає вибір.

І один із найсильніших інструментів, який у нас є, —
це навичка приймати рішення.

Не ідеальні.
Не «на 100% правильні».
А живі.

Більшість очікує сигналу:
кращого моменту, підтримки, дозволу, поштовху.
І часто саме це очікування призводить
до втрат, яких можна було уникнути.

Рішення — це не про контроль.
Це про відповідальність за напрям.

З точки зору психології й біології
людська нервова система починає відновлюватися
не тоді, коли все зрозуміло,
а тоді, коли з’являється відчуття дії.

Навіть маленьке рішення
зменшує хаос у свідомості.

Помилки неминучі.
Але саме вони формують досвід.
А досвід народжує точність.

Проблема не в неправильних рішеннях.
Проблема — у відмові приймати наступне.

Ті, хто практикують рішення щодня,
виробляють внутрішню опору.
Ті, хто чекають, — виробляють сумнів.

Рішення — це не кінець страху.
Це початок руху попри страх.

І саме рух формує впевненість,
яку неможливо отримати в режимі очікування.

Напиши в коментарях одне слово — «рішення».
Нехай це буде твій маленький крок сьогодні.
#рішення #тутізараз #впевненість #ясність #рух

02/03/2026

Останнім часом я все частіше бачу пости про втрати.

Співчуваю і розумію: зараз майже в кожного є свій біль.

Я теж знаю цей стан.
Коли не було можливості попрощатися.

Коли життя обривається раптово — без пояснень.
У такі моменти дуже легко піти всередину болю.
Замкнутися.
Жаліти себе.
І навіть знайти там тимчасовий спокій.
Але цей спокій — оманливий.

З точки зору нервової системи депресія —
це не слабкість.
Це спосіб виживання.
Спроба зберегти контакт із собою,
коли світ здається небезпечним.

Та є інший шлях.
Не заперечувати втрату.
А трансформувати її в сенс.
Кожну людину, яка була в нашому житті,
можна вшанувати не сльозами,
а життям.
Бути продовженням.
Бути втіленням.
Бути помноженням.

Коли ми рухаємося від егоїзму болю
до емпатії і вдячності,
наша нервова система виходить із колапсу
і повертається в стан життя.

Це не означає, що болю небуде і ми ніколи не будемо падати.
Але означає, що ми можемо швидше підніматися і перетворити біль на життєву силу не страждаючи.
І жити так,
щоб любов,шана і вдячність помножувались і зростали за межами фізичної форми.

Якщо відгукується:
❤️‍🔥Поділись ім’ям людини, яку хочеш вшанувати.
❤️‍🔥Зроби сьогодні одну дію в пам’ять про когось.

#шана #вдячність #любов #життєвасила #внутрішнясила

02/02/2026

Три подарунки стресу, які ніхто не замовляв.

Тоні Роббінс має один дуже сильний інсайт:
Екстремальний стрес дає людині три речі.
🔹 Ти дізнаєшся, наскільки ти сильний.
Не тоді, коли все стабільно.
А тоді, коли стабільності немає.
🔹 Ти бачиш, хто твої справжні люди.
Хто залишається.
А хто зникає — і це теж частина правди.
🔹 Формується імунітет.
Не лише тілесний, а внутрішній.
Здатність витримувати, відновлюватися, рухатися далі.
Але є нюанс.
Екстремальний стрес сам по собі
не робить нас сильнішими.
Він лише підсилює ту історію, яку ми вже носимо всередині.
Одна історія веде до виснаження.
Інша — до загартування.
Саме тому сьогодні найважливіший скіл —
вміти створювати внутрішню впевненість у часи невпевненості.
Не через контроль.
Не через ілюзію безпеки.
А через присутність, прийняття і усвідомлення:
я зростаю, я знайду вихід, я загартовуюсь.
Бо стрес — це не кінець.
Це момент, де проявляється наша справжня сила.

#внутрішнясила #стресс #виклик #присутність #прогресс

02/01/2026

Today we recorded a 15-second video…
but the “shooting process” took about 25 minutes, half a kitchen, and one full avocado. 🥑😄

I started like a responsible adult: spoon, posture, clean bites.
Keanu started like a true life coach: hands first, face second, zero strategy — 100% presence.

Two minutes later we both had avocado on our cheeks, table, elbows…
and honestly, my “nutrition plan” was defeated by a one-year-old with no certification.

And I caught myself thinking:
Who is coaching who here?

Kids don’t attend seminars.
They are seminars.
No slides. No theory. Only practice.

His engagement was so real that I ended up eating avocado his way.
No rush. No “optimize the process.”
Just texture, smell, laughter… and yes, a lot of cleaning after.

Funny thing — when adults eat, we focus on calories.
When kids eat, they focus on life.
And somehow their method brings more joy and fewer spreadsheets.

Coaching lesson of the day:
Presence beats perfection.
Connection beats control.
And sometimes the best personal development program
is letting a toddler redesign your dinner routine.

Messy faces.
Real food.
Shared laughter.

We’re both learning.
He learns how to eat.
I learn how to be.

01/31/2026

I didn’t teach my son how to eat onion.

I just ate it.

That’s it.

Kids don’t follow instructions —
they follow energy.

If something looks fun, safe, interesting, and real,
they lean in.

If it’s forced, rushed, or fake,
they feel it instantly.

You can’t pretend to enjoy something and expect a child to buy it.
Their nervous system is too honest for that.

Yesterday, I was eating onion in front of Keanu.
No pressure.
No “you should.”
No performance.

Just presence.

At first, he watched.
Then he reached.
Then he tried.
Then he made a mess.
Then he smiled.

And that’s how learning actually happens.

Not through pushing.
Not through perfection.
Not through control.

But through example.
Through curiosity.
Through shared experience.

Real food.
Real smells.
Real textures.
Real emotions.

Plastic toys don’t teach life.
Life teaches life.

And somewhere along the way,
as you slow down and become present for them,
you realize something unexpected:

They’re teaching you too.

To stop rushing.
To stop forcing outcomes.
To enjoy the moment.
To be here.

Presence isn’t passive.
It’s leadership.

And kids feel it every time.

01/31/2026

What Happens When You Stop Pushing and Start Being Present

Yesterday I filmed a simple moment with my son.
He was eating avocado.

I gave him a small piece on a spoon.
And he didn’t care about the avocado at all.

He cared about the spoon.

He grabbed it, explored it, played with it.
The avocado was just… there.

After a few minutes, the spoon lost its magic.
And suddenly his attention shifted.

Now it was the avocado.
In his hands. On his face. On the table. Everywhere.

And only after that — he started eating it.

I was just standing there, smiling.
Not correcting. Not rushing. Not trying to make it “right.”

And it hit me:

This is what happens when we stop pushing.

Kids don’t need perfection.
They need presence.

A one-year-old, a two-year-old, a three-year-old can’t survive without you.
They will do anything to get your attention — good behavior, bad behavior, chaos, smiles, mess.

Not because they are difficult.
Because connection is life for them.

When you become present, everything changes.

For them — they feel safe to explore life.
For you — your nervous system slows down.
You start observing instead of controlling.
Enjoying instead of managing.

Food becomes a teacher.
Texture. Smell. Taste. Sensation.

That’s why I don’t understand plastic food toys.
Real food gives real experience.
It shapes sensitivity, awareness, and relationship with life itself.

Yes, you clean after.
Yes, it’s messy.

But presence is never clean.
It’s alive.

And here’s the paradox:

When you stop pushing — you receive more.
More connection.
More joy.
More trust.

In parenting.
In relationships.
In life.

Presence isn’t passive.
It’s powerful.

And it changes everyone around you.

Address

3995 Birmingham St
Farmington, NM
87402

Telephone

+17866178778

Website

http://SuperHumansLab.com/, http://backinshape.SuperHumansLab.com/, http://

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Yezhelin Yurii posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Yezhelin Yurii:

Share

Share on Facebook Share on Twitter Share on LinkedIn
Share on Pinterest Share on Reddit Share via Email
Share on WhatsApp Share on Instagram Share on Telegram